Ухвала суду № 44832953, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/9991/666/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії «Веко»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі № 2а/0270/3355/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії «Веко»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії «Веко» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003391530/0 від 12 квітня 2010 року та № 0003561600/0 від 16 липня 2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0003561600/0 від 16 липня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ КТК «Веко» судові витрати у розмірі 1,70 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В касаційній скарзі ТОВ КТК «Веко», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Вінниці не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ КТК «Веко» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ КТК «Веко» щодо своєчасності сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт № 426/15-212 від 07 квітня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість, узгоджених згідно податкових декларацій: за березень 2009 року (№ 48128 від 16 квітня 2009 року) у сумі 38340,21 грн. із затримкою на 295 днів; за квітень 2009 року (№ 78780 від 19 травня 2009 року) у сумі 7995,00 грн. із затримкою 268 днів.

12 квітня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0003391530/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 46335,21 грн. застосувала до ТОВ КТК «Веко» штраф у розмірі 50 % в сумі 23167,61 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем під розписку.

ДПІ у м. Вінниці провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ КТК «Веко» щодо своєчасності сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт № 988/15-212/23107433 від 09 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість, узгоджених згідно податкової декларації за травень 2009 року (№ 88895 від 18 червня 2009 року) у сумі 8734 грн. із затримкою на 366 днів.

16 липня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0003561600/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 8734,00 грн. застосувала до ТОВ КТК «Веко» штраф у розмірі 50 % в сумі 4367,02 грн.

Доказів надіслання (вручення) вказаного податкового повідомлення-рішення платнику податків податковим органом надано не було.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не була надано доказів надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення №0003561600/0 від 16 липня 2010 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд виходив з того, що позивачем не оскаржувались дії податкового органу щодо зміни призначення платежу.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається актів перевірок, документами, які підтверджують сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень - травень 2009 року, ДПІ у м. Вінниці визначила видаткові касові ордери, які виписувались на ім'я державних податкових ревізорів-інспекторів ДПІ у м. Вінниці, які згідно актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу скеровувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів (арк. справи 66-82).

Згідно із пунктом 3 частини 1, частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такому платнику податку загрожує прогресуючий штраф (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), який залежить від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, для застосування штрафу, передбаченого підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) сплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання при затримці на відповідну кількість календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року були частково сплачені (у сумі 834,00 грн.) 30 червня 2009 року згідно платіжного доручення № 10 (арк. справи 45), тобто у строк, визначений Законом. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2009 року в іншій частині матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги ДПІ у м. Вінниці.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, безвідносно мотивів таких висновків, про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0003561600/0 від 16 липня 2010 року та наявність підстав для його скасування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що сплата самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень та квітень 2009 року здійснювалась наступним чином: за березень 2009 року - згідно платіжних доручень № 67 від 30 квітня 2009 року на суму 1650,00 грн. (тобто в межах граничного строку) та № 70 від 08 травня 2009 року на суму 600,00 грн. (арк. справи 41-41а); за квітень 2009 року - згідно платіжних доручень № 93 від 28 травня 2009 року на суму 600,00 грн., № 8 від 24 червня 2009 року на суму 440,00 грн., № 136 від 28 травня 2009 року на суму 1090,00 грн. (арк. справи 42а-44). Належних та допустимих доказів, які б підтверджували несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень та квітень 2009 року в іншій частині матеріали справи не містять.

Таким чином, факт сплати позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість із порушенням граничного строку підтверджений лише частково.

Разом з цим, зазначеним обставинам судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної правової оцінки.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Порядок вилучення готівки у платника податків, який має податкову заборгованість, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 940, втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 року № 421.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що акти ДПІ у м. Вінниці про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків згідно статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є належними доказами сплати позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень - травень 2009 року із порушенням граничного строку є неправомірними.

Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки останні у зазначеній частині ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії «Веко» задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Вінниці №0003391530/0 від 12 квітня 2010 року, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна