Постанова № 44832809, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/14773/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 рокуухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 рокуу справі2а-1670/8192/12за позовомКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службидоПриватного підприємства «Буд-ВБР» пронакладення арешту,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, Кременчуцька ОДПІ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Буд-ВБР» (далі по тексту - відповідач, ПП «Буд-ВБР»), в якому просила накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року - без змін.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Кременчуцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з відповідним позовом Кременчуцька ОДПІ посилається на положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якою, на переконання позивача, встановлено самостійну процедуру арешту коштів платника податків, яка не є різновидом адміністративного арешту коштів, передбаченого статтею 94 Податкового кодексу України, оскільки має інші умови (підстави) для його застосування.

На обґрунтування адміністративного позову, податковий орган посилається на наявність у відповідача на момент звернення до суду заборгованості перед бюджетом у сумі 612211,42 грн. та відсутність у останнього майна за рахунок якого така заборгованість може бути погашена.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що арешт коштів платника податків на рахунку у банківській установі може бути застосований виключно за обставин, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, наявність яких щодо відповідача не встановлена.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, задоволено адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Буд-ВБР» про стягнення податкового боргу. Стягнуто з Приватного підприємства «Буд-ВБР» (код ЄДРПОУ 34852468) заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток в розмірі 283111 грн. 72 коп. та по податку на додану вартість в розмірі 320123 грн. 27 коп.

Крім того, ПП «Буд-ВБР» до Кременчуцької ОДПІ подано декларації із податку на додану вартість: №9012663249 від 19 грудня 2011 року із визначенням суми зобов'язання - 11909,00 грн., №9013807367 від 18 січня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 11851,00 грн., №9006141464 від 17 лютого 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 11099,00 грн., №9011831751 від 15 березня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 8152,00 грн., № 019397578 від 17 квітня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 2050,00грн., № 9026768265 від 16 травня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 6272,00 грн., №9034355247 від 18 червня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 10586,00 грн., № 9034355247 від 18 липня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 4695,00 грн., № 9049402353 від 16 серпня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 8233,00 грн., № 9057053619 від 19 вересня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 244,00 грн., №9064162566 від 30 жовтня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 18,00 грн. та з податку на прибуток: №9014477451 від 26 січня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 6187,00 грн.; № 9023878255 від 04 травня 2012 року із визначенням суми зобов'язання - 324,00 грн.; № 9045938674 від 03 серпня 2012 року із визначенням суми зобов'язання 454,00 грн.

У зв'язку з непроведенням платником податків погашення узгоджених сум грошових зобов'язань заступником начальника Кременчуцької ОДПІ прийнято рішення №3699/10/24 від 10 січня 2012 року про опис майна ПП «Буд-ВБР» у податкову заставу.

Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПП «Буд-ВБР», а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, також того майна, право власності на яке останній набуде у майбутньому.

02 лютого 2012 року податковим керуючим складено акт опису активів на які поширюється право податкової застави №11/24-036, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 10 лютого 2012 року внесено відповідний запис. Копія відповідного витягу наявна в матеріалах справи.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що податковий керуючий провів опис майна відповідача на суму 26641,23 грн., а інше майно, яке може бути описано у податкову заставу, у платника податків відсутнє.

За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

В силу приписів підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 названого Кодексу в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних постав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії») на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Відмовляючи у задоволенні позову про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача, суди попередніх інстанцій, застосувавши вказані правові норми, зробили висновок, що арешт коштів платника податків на рахунку у банківській установі може бути застосований виключно за обставин, визначених пунктом 94.2 статті 92 ПК України, які, однак, не були встановлені в судовому процесі по відношенню до відповідача.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання норм названого пункту при накладенні адміністративного арешту на майно є правильним. Разом з тим, поза увагою судів залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України, які є спеціальними по відношенню до норм пункту 94.2 статті 94 цього Кодексу та якими встановлені окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України, та зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Тим часом положення зазначеного підпункту визначають як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

У відповідності до наведених положень Податкового кодексу України відповідачем надано докази на підтвердження наявності підстав для постановлення рішення про накладення арешту на кошти платника податків.

Однак, з огляду на закріплення у наведених вище правових нормах можливість накладення арешту на кошти платника податків у банках в межах суми податкового боргу такого платника, колегія суддів приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі №2а-1670/8192/12 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Буд-ВБД» про накладення арешту задовольнити частково.

4. Накласти арешт на кошти Приватного підприємства «Буд-ВБД» у загальній сумі 612211,42 грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках, відкритих у банківських та фінансових установах.

5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна