Ухвала суду № 44832764, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/26339/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 2а/0570/17647/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КС Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено; визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 № 0003001502, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ в частині нарахування 363 489,43 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковим органом було безпідставно поширено строк реалізації платником права на податковий кредит, установлений пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на порядок подання уточнюючого розрахунку з ПДВ.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яким передбачено можливість включення платником до податкового кредиту суми ПДВ лише протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, оспорювану суму грошового зобов'язання з ПДВ було визначено Інспекцією за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за липень 2011 року, оформленої актом від 02.11.2012 № 3283/15-2/37296852. Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними з датою виписки понад 365 днів.

Судами під час розгляду справи також встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року Товариством було задекларовано податковий кредит у сумі 235 828 грн. Одночасно позивачем було подано до контролюючого органу розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за липень 2011 року, в якій платником не було вказано по деяким постачальником обсяг поставок.

03.10.2012 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року; у додатку 5 Товариством було зазначено суми поставок по постачальникам, по яким відповідні відомості були відсутні. При цьому дані щодо сформованого у цьому періоді платником податкового кредиту та визначених у декларації за липень 2011 року податкових зобов'язань не коригувалися.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Абзацом третім пункту 198.6 статті 198 названого Кодексу (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, як віро зазначили суди попередніх інстанцій, наведені законодавчі норми розрізняють порядок та строки подання уточнюючих розрахунків та строк формування податкового кредиту за податковою накладною. Адже у випадку зміни платником суми самостійно визначеного податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку коригуються дані податкової звітності минулого періоду; таке коригування є можливим у межах 1095-деного строку. У разі ж включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, складеною у минулому звітному періоді, формуються дані поточного звітного періоду; при цьому податкова накладна має силу підтверджувального документа лише протягом 365 днів з дати її виписки.

Втім у розглядуваному випадку, як вбачається з установлених судами обстави справи, позивач не коригував податковий кредит з ПДВ за декларацією за липень 2011 року та не переносив у часі реалізацію права на податковий кредиту за податковими накладними, складеними у цьому звітному періоді. Згідно з поданим уточнюючим розрахунком платник лише доповнив задекларовані дані щодо обсягів поставок по задекларованим постачальником, не змінюючи при цьому суму податкового кредиту за липень 2011 року.

У зв'язку з цим суди цілком об'єктивно зазначили про відсутність у розглядуваних діях позивача порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (як помилково наполягає Інспекція) та правомірно задовольнили позов.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів у справі відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 2а/0570/17647/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько