Ухвала суду № 44832755, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/26944/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013

у справі № 2а-17759/12/2670

за позовом державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Гросман О.М., Мухи М.С.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0000362320 та № 0000372320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, позов задоволено з тих мотивів, що чинним законодавством не заборонено заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ у наступних звітних періодах після виникнення у платника права на таке відшкодування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з урахуванням положень підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) в результаті несвоєчасного заявлення Підприємством від'ємного значення з ПДВ до відшкодування позивач є таким, що добровільно відмовився від права на відшкодування відповідної суми ПДВ.

Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірки правомірності нарахування Підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ на розрахункових рахунок за червень 2012 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 20.09.2012 № 1058/42-10/23-20/01069755.

Під час цієї перевірки було виявлено, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року позивач включив від'ємне значення ПДВ у розмірі 3 384 740 грн., яке було сплачено постачальникам у січні 2012 року та підлягало декларуванню до відшкодування у лютому 2012 року.

На підставі цього Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0000372320, згідно з яким Підприємству було визначено суму заниження бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2012 року в розмірі 3 384 740 грн. та відповідно до пункту підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 ПК позивача визнано таким, що добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування у цій сумі.

Також за наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 0000362320, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 3 000 000 грн. із застосуванням 750 000 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно відхилили наведену правову позицію податкового органу по справі.

Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу вимог пункту 200.3 цієї ж статті Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені законодавчі положення не дають підстави для висновку про обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування часовими межами певного звітного періоду (зокрема того періоду, в якому виникло відповідне право).

Більш того, пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Не дають підстави для висновку про втрату платником права на отримання бюджетного відшкодування і положення пункту 200.14 статті 200 ПК України, на які посилається відповідач на обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Так, за змістом підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Як вірно зазначили суди, відповідно до аналізованої норми ПК підставою для висновку про добровільну відмову платника від отримання належної йому суми бюджетного відшкодування, є виявлена податковим органом розбіжність між об'єктивно підтвердженою сумою бюджетного відшкодування та сумою, задекларованою платником, а не власне відображення цієї суми в декларації за інший звітний період, як наполягає відповідач.

У розгляді цієї справи судами встановлено, що від'ємне значення з ПДВ в оспорюваній сумі виникло у податковому обліку Підприємства за наслідками виконання операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у 2011 році та відображалося у податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди 2011-2012 року у складі залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24). Частину цього від'ємного значення було отримано позивачем у порядку автоматичного відшкодування у березні та квітні 2012 року, а решту - заявлено у декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Інспекцією не було виявлено порушень з боку Підприємства вимог податкового законодавства, які б вплинули на правильність обчислення оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

А відтак суди цілком правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та отримали належну правову оцінку під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 у справі № 2а-17759/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько