Рішення № 44830166, 08.06.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5860/15-ц

н/п 2/640/1773/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

08 червня 2015 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Якуші Н.В.,

при секретарі Пічугіної А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, за участі третьої особи ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру, яка належать відповідачу, з визначенням способу реалізації об'єктів нерухомого майна, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши вартість об'єктів нерухомого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку об'єкту нерухомого майна, та задовольнити вимогу позивача на суму заборгованості в розмірі 256972 грн. 97 коп., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2569 грн. 73 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1991 від 26.07.2007 року.

За умовами вказаного кредитного договору, позивач зобов'язався надати відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 330000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити за користування ним проценти у розмірі 16% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Банк своє зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, що полягало у наданні позичальнику грошових коштів у розмірі 330 000 грн. 00 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 26 липня 2007 року було укладено іпотечний договір №2569, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1131, за умовами якого відповідач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав, а Банк прийняв в іпотеку, в порядку та на умовах, іпотечне майно, вказане у договорі.

Предметом іпотеки за іпотечним договором стало нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,3 кв.м.

У зв'язку з тим, що боржник - третя особа по справі ОСОБА_2 не виконував свої зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом і процентами по кредитному договору, Філією АТ «Ощадбанк» неодноразово здійснювались повідомлення відповідача та боржника про усунення порушень щодо оплати боргу, але до теперішнього часу вимоги банку залишились без задоволення.

Станом на 24.03.2015 року, заборгованість за кредитним договором становить 256 972 грн. 97 коп., яка складається з наступного: простроченої заборгованості по кредиту - 164192,91 грн.; нарахованої пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків - 45911,71 грн.; нарахованої суми 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту 4821,75 грн.; нарахованої суми інфляційних витрат від несвоєчасного повернення кредиту - 38917,99 грн.; нарахованої суми 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків - 1036,58 грн.; нарахованої суми інфляційних витрат від несвоєчасного повернення відсотків - 2092,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору позивач звернувся до суду з даним позовом та просить ухвалити рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача Маркевич С.В., який діє на підставі довіреності від 16.06.2014 року, в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також просив слухати справу за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про та місце слухання справи неодноразово повідомлялась належним чином за місцем своєї реєстрації, причини неявки суду не повідомила, жодних письмових пояснень (заперечень проти позову) на адресу суду не надіслала, а тому суд вважає за можливе слухати справу за її відсутності та з урахуванням згоди представника позивача ухвалити по справі заочне рішення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між ВАТ «Державний ощадний банк України» (в подальшому назва була змінена на ПАТ «Державний ощадний банк») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1991 від 26.07.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 330000 грн. 00 коп. на строк 120 місяців з терміном термін остаточного погашення кредиту не пізніше 20 липня 2017 року з зобов'язанням сплачувати 16,0% відсотків річних за користування кредитом.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтет ними платежами в сумі 5636 грн. шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 20 серпня 2007 року на відповідні позичкові рахунки, відкриті у філії - Харківське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Відповідно до п.4.3.1 - 4.3.3 кредитного договору передбачав, що ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит в сумі 330000,00 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань сплатити штрафні санкції. (а.с.13).

Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому або у визначений Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належить до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь - яких зобов'язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або майновим поручителем будь - яких зобов'язань за іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, у випадку:

затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом належних до сплати комісійних винагород та інших платежів за цим Договором на один календарний місяць; незгоди позичальника та/або майнового поручителя з пропозицією банку про зміну процентної ставки за користування кредитом та/або не підписання ним відповідних додаткових договорів згідно цього договору; виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком банку призведуть до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому Договору; втрати предметом іпотеки ліквідності, виникнення обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на предмет іпотеки; неподання позичальником, на вимогу банку, даних, що стосуються його фінансового стану; в разі порушення позичальником умов договору іпотеки, в тому числі в разі несплати платежів, порушення умов зберігання предмету іпотеки, в тому числі в разі несплати страхових платежів, порушення умов зберігання предмету іпотеки, що призвело до пошкодження, знищення та втрати його вартості, що обумовлена договором іпотеки.

В ході розгляду справи встановлено, що станом на 24.03.2015 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 256972 грн. 97 коп., яка складається з наступного: простроченої заборгованості по кредиту - 164192,91 грн.; нарахованої пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків - 45911,71 грн.; нарахованої суми 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту 4821,75 грн.; нарахованої суми інфляційних витрат від несвоєчасного повернення кредиту - 38917,99 грн.; нарахованої суми 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків - 1036,58 грн.; нарахованої суми інфляційних витрат від несвоєчасного повернення відсотків - 2092,03 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 26 липня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем було укладено іпотечний договір №2569, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1131, за умовами якого відповідач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав, а Банк прийняв в іпотеку, в порядку та на умовах, іпотечне майно, а саме: квартира №26, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Гаршина, 3, загальною площею 66,3 кв.м., та належать іпотекодавцю на праві власності (а.с.14-19 - копія іпотечного договору).

Як встановлено в ході судового розгляду, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом і процентами по кредитному договору, Філією АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 була направлена вимога про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором від 26.07.2007 №1991, в якій останню було повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором та можливе здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання обов'язків по погашенню заборгованості (а.с.23), проте вимога банку залишилась без реагування.

Так, виходячи зі змісту ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно даних розрахунку заборгованості, боржник ОСОБА_2 порушив виконання умов кредитного договору та не здійснював погашення отриманого кредиту згідно з умовами вказаного договору та не сплачує відсотки за користування кредитом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено в ході розгляду справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав в заставу іпотекодержателю предмет іпотеки, а відповідно до п.4.2.2. кредитного договору, при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно п.4.2 Іпотечного договору№2569 від 26.07.2007 року - у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем (боржником) зобов'язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим Договором.

Вищезазначені положення договорів кореспондують з нормами Закону України «Про іпотеку», відповідно до статті 33 якого - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

З матеріалів справи встановлено, що боржником вимоги кредитного договору не виконуються, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Умовами ст.590 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або о спорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.

Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин 2 і 3 ст. 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вищевказаним договором іпотеки сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до роз'яснень п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку, слід зазначити наступне.

Даний закон діє до набрання чинності законом, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 отримав кредит не в іноземній валюті, а в національній валюті - гривні, у зв'язку з чим суд вважає, що в даному конкретному випадку не застосовується мораторій, передбачений Законом.

Застосовуючи загальні принципи справедливості, визначені ЦК України, порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відсутність підстав для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому суд вважає за необхідне їх задовольнити, а звернення стягнення на іпотечне майно провести шляхом проведення прилюдних торгів, із встановленням початкової вартості предмету іпотеки за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2569 грн. 73 коп.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 525, 526, 530, 554, 575, 576, 583, 599, 625 ч.1, 1054, 1055, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218, 224-228, 292-294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, за участі третьої особи ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат житловою площею - 36,2 кв.м, загальною площею - 66,3 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1991 від 26.07.2007 року у розмірі 256972,97 грн. на користь філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823, ЄДРПОУ 09351600, р/р 37390005 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк») шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823, ЄДРПОУ 09351600, р/р 37390005 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в сумі 2569 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення складено в єдиному екземплярі в нарад чий кімнаті.

Суддя Н.В. Якуша