Постанова № 44829304, 10.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 903/202/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Огороднік К.М.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Головко І.В.;

відповідача: представник Мартинюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення господарського суду Волинської області від 13.05.15р. у справі № 903/202/15, додаткове рішення господарського суду Волинської області від 13.05.2015р. (суддя Дем`як Валентина Миколаївна)

за позовом Приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 450 363, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в. о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №903/202/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Огороднік К.М.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/202/15 від 13.05.15р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на користь Приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" 450 363,69 грн. заборгованості в т.ч.: 406 607,00 грн. - основного боргу, інфляційних втрат - 18 624,15грн. та 3% річних - 25 132,54 грн. та 9 007,27 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті суми позову відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/202/15 від 13.05.2015р. повернуто Приватному підприємству "БАССАРАБІЯ-В" з Державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 1 646,36 грн., сплачений згідно платіжного доручення №45144886 від 27.05.2014р.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 406 607,00грн., яка підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана шляхом підписання акт звірку взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 08.12.2014р. Надаючи правову оцінку факту здійснення господарської операції з поставки товару за видатковими накладними суд дійшов висновку про те, що фактична поставка за ними відбулась.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13.05.15р. у справі 903/202/15, додаткове рішення суду першої інстанції від 13.05.2015р. у справі №903/202/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства «БЕССАРАБІЯ-В» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» про стягнення 450363 грн. 69 коп. відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що у справі відсутні докази поставки товару позивачем відповідачу відповідно до накладних №ВН-0000290 від 27 червня 2013 року на суму 340965 грн. та №ВН- 0000297 від 5 липня 2013 року на суму 80646,5 грн., які б відповідали вимогам ст. 32, 36 ГПК України. Висновок суду про те, що факт наявності довіреності у позивача виключає обов'язок поставлення на товарній накладній відтиску печатки не ґрунтується на законі. Окрім того, на накладних, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги відсутні не тільки печатки ТОВ «АГРОТЕХНІКА», але й підписи особи, яка такий товар отримала. Долучені до матеріалів справи під час її розгляду завірені копії накладних не досліджувалися та не перевірялися судом в контексті вимог ч. З ст. 36 ГПК України. Зокрема, завірені копії накладних були надіслані поштою представником позивача перед останнім судовим засіданням, при цьому під час такого засідання представник позивача вказала, що оригінали накладних у неї відсутні, а надіслані копії вона отримала з роздруківок із електронної пошти, які начебто були надіслані бухгалтером ТОВ «АГРОТЕХНІКА». Таким чином, в обґрунтування судового рішення суд поклав копії накладних, відповідність яких оригіналу перевірити неможливо через відсутність оригіналів таких документів у сторін. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що у судовому засіданні представником ТОВ «АГРОТЕХНІКА» наявність накладних та правомірність їх отримання від бухгалтера товариства спростована не була, оскільки в контексті ч. 1 ст. 33 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок довести обставини щодо наявності у нього спірних накладних та правомірність їх отримання. Наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків не може бути доказом боргу з огляду на позицію Вищого господарського суду України, висловлену у Постанові від 14.04.2014 № 908/3427/13. Окрім того, з наданого позивачем акту звірки, взаємних розрахунків між сторонами не вбачається, яка саме посадова особа відповідача складала та підписувала цей документ та чи мала така особа повноваження на його підписання. Крім того, вказаний акт не відображає реального стану розрахунків за договором та зроблений за період, коли фактичне виконання договору обома сторонами вже було припинене. Висновок суду про те, що попередні платежі відповідач здійснював для оплати товару саме з поставки за спірними накладними не підтверджуються доказами, оскільки у призначеннях платежу відсутня вказівка відповідача про оплату товару, який є предметом спору.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 13.05.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 13.05.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 липня 2013р. між постачальником (позивачем) - Приватним підприємством «Бессарабія-В» та покупцем (відповідачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» був укладений договір поставки № ВП-125 ( а. с. 14-15).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з п. п. 1.1, 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно його оплатити. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін і становлять невід'ємну частину.

Пунктами 3.1, 3.2 передача товару покупцеві здійснюється згідно правил «Інкотермс-2010», умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікації. Постачальник зобов'язується надати в момент передачі товару покупцю належно оформлені документи:

- оригінал накладних на відпуск товару;

- оригінал податкових накладних;

- оригінал товарно-транспортних накладних;

- оригінал якісного посвідчення на товар та інші документи, які необхідні відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.п. 5.3, 6.1 договору, сторони передбачили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах погоджених специфікації. Приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№П-6)

В силу ст.173 ГК України господарське зобов'язання, що виникло між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору за № ВП-125 від 14.06.2013р. поставив товар (ячмінь та пшеницю) відповідачу ТОВ «Агротехніка» на загальну суму 1395647,50грн., що підтверджується видатковими накладними №ВН-0000309 від 15.07.2013р. на суму 80926,00грн.; №ВН-0000308 від 15.07.2013р. на суму 404716,00грн.; №ВН-0000297 від 05.07.2013р. на суму 80646,50грн.; №ВН-0000290 від 21.06.2013р. на суму 340965,00грн.; №ВН-0000284 від 21.06.2013р. на суму 76153,00грн.; №ВН-0000282 від 18.06.2013р. на суму 412241,00грн.

Однак, відповідач - ТОВ «Агротехніка» взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару по договору за № ВП-125 від 14.06.2013р. виконав частково, що підтверджується довідкою за вих. № 195-23552БТ від 14.01.2015р. наданою ПАТ АБ «Південний» із додатком - випискою по рахунку за період з 06.12.2013р. по 03.04.2014р. та платіжними дорученнями: № 3734 від 21 червня 2013р., № 3744 від 26 червня 2013р., № 3763 від 27 червня 2013р., № 3790 від 01 липня 2013р., № 3831 від 04 липня 2013р., № 3858 від 05 липня 2013р., № 3884 від 10 липня 2013р., № 4007 від 19 липня 2013р. та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. - 08.12.2014р. (а.с.40-47).

Заборгованість на день розгляду справи становить 406607,00грн., яку відповідач визнав, підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 08.12.2014р.

Надаючи правову оцінку факту здійснення господарської операції з поставки товару за видатковими накладними №ВН-0000297 від 05.07.2013р. на суму 80646,00грн. та №ВН-0000290 від 27.06.2013р. на суму 340965,00грн., суд дійшов висновку про те, що фактична поставка за ними відбулась.

У спірних накладних значиться довіреність №785 від 27.06.2013р. видана на ім'я начальника відділу постачання Любченка В.В. як особи, яка була уповноважена на отримання товару.

Згідно приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, факт наявності довіреності у позивача виключає обов'язок поставлення товару на накладній відтиску печатки.

Підписання відповідного акту звірки взаємних розрахунків та відображення господарської операції поставки зерна за накладними №ВН-0000297 від 05.07.2013р. та №ВН-0000290 від 27.06.2013р. в податковому обліку також додатково підтверджують обставину щодо отримання цього товару відповідачем.

Заборгованість відповідача за поставлений товар складає 406607,00грн., яка підтверджена матеріалами справи, відповідачем частково визнана, підставна та підлягає до стягнення.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

У ТОВ «АГРОТЕХНІКА» виникли грошові зобов'язання з оплати на користь ПП «БЕССАРАБІЯ-В» поставленого товару з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сума яких складає 43756.69грн. Таким чином, загальна сума заборгованості Скаржника перед Позивачем складає: 406607 + 43756.69 = 450363,69грн.

08.12.2014р. ПП «БЕССАРАБІЯ-В» та ТОВ «АГРОТЕХНИКА» спільно склали Акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2014р. - 08.12.2014р. за договором №125 від 14.06.2013р. згідно з яким кінцеве сальдо у ТОВ «АГРОТЕХНИКА» склало 406607,00грн.

Таким чином, ТОВ «АГРОТЕХНИКА» визнало наявність заборгованості на користь ПП «БЕССАРАБІЯ-В» за поставлений товар у сумі 406607,00 грн.

Сторонами були складені ТТН, з яких вбачається наступна інформація:

- по ТТН № 186282 від 29.06.2013р. було поставлено пшеницю - 33.180 т

- по ТТН № 186283 від 29.06.2013р. було поставлено пшеницю - 38, 740т

- по ТНН № 186285 від 29.06.2013р. було поставлено пшеницю - 41.900т.

- по ТТН № 186279 від 29.06.2013р. було поставлено пшеницю - 37.540т

- по ТТТН № 186276 від 09.07.2013р. було поставлено пшеницю - 36. 000т

- по ТТН № 186277 від 09.07.2013р. було поставлено пшеницю - 42.480т

- по ТТН № 186284 від 09.07.2013р. було поставлено пшеницю - 32. 000т

- по ТТН № 186280 від 09.07.2013р. було поставлено пшеницю - 40.520т

- по ТТН № 186278 від 09.07.2013р. було поставлено пшеницю - 36.700т

- по ТТН № 186281 від 12.07.2013р. було поставлено пшеницю - 37.440т.

Всього пшениці було поставлено 376.50 т.

- по ТТН № 121728 від 18.06.2013р. було поставлено ячменю - 35.420т

- по ТТН № 121731 від 14.06.2013р. було поставлено ячменю - 38.840т.

- по ТТН № 121727 від 14.06.2013р. було поставлено ячменю - 40.100т.

- по ТТН № 121726 від 14.06.2013р. було поставлено ячменю - 37.980т.

- по ТТН №121730 від 14.06.2013р. було поставлено ячменю - 40. 000т.

- по ТТН № 121729 від 14.06.2013р. було поставлено ячменю - 34.55т.

Всього ячменю було поставлено 226.89 т

Як вбачається із видаткових накладних № ВН-0000284 від 21 червня 2013р. та № ВН-0000282 від 18 червня 2013р. вага поставленого ячменю склала 227.16т. Отже, вищевказані ТТН підтверджують поставку ячменю ТОВ «АГРОТЕХНІКА». При цьому, поставку ячменю Відповідач не заперечує.

ТТН по поставці пшениці є прямим підтвердженням здійснення Позивачем поставки товару (саме пшениці) відповідно до умов Договору.

Як вбачається, із матеріалів справи в них міститься довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 785 від 27 червня 2013р. видана Любченко В.В. на отримання від ПП«БЕССАРАБІЯ-В» трьохсот тон пшениці, підписана в. о директора та головним бухгалтером ТОВ «АГРОТЕХНІКА» (оригінал довіреності надавався до суду для огляду в судовому засіданні 17.03.2015р.)

Довіреність на одержання цінностей є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Позивач міг отримати оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей лише від Відповідача під час поставки товару. Отже, заперечення Відповідача відносно поставки товару по видатковим накладним від 27.06.2013р. та 05.07.2013р. є необґрунтованими та безпідставними (До такого ж висновку дійшов Львівський апеляційний господарський суд в своїй постанові від 08.10.2010р. по господарській справі 17/76).

На підтвердження факту поставки товару ПП «БЕССАРАБІЯ-В» ТОВ «АГРОТЕХНІКА», Позивач надав до матеріалів справи засвідчені належним чином копії видаткових накладних за № ВН-0000297 від 05.07.2013р. та № ВН-0000290 від 27.06.2013р., підписаних Любченко Володимиром Вікторовичем та скріплених печаткою ТОВ «АГРОТЕХНІКА». Любченко В.В. діяв на підставі доручення за № 785 від 27.06.2013р. (засвідчена копія доручення № 785 долучена до матеріалів господарської справи), підписи на дорученні та в видаткових накладних співпадають.

Вищевказані видаткові накладні були отримані Позивачем від Скаржника, шляхом отримання листа електронною поштою, що підтверджується наявним в матеріалах господарської справи №903/202/16 витягом з електронної пошти представника ПП «БЕССАРАБІЯ-В» Головко І.В., що підтверджують факт пересилання первісних документів (видаткових накладних) бухгалтером ТОВ «АГРОТЕХНІКА» - Зоєю Прокопчук з її електронної адреси zp68@mail.ru.

Поряд з цим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Індекс інфляції, нарахований позивачем за період 01.07.2013р. по 30.04.2015р., складає 18624,15 грн. Нараховані позивачем 3% річних - 25 132,54грн.

Відповідно до статей 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції з приводу задоволення позову частково в сумі 450363,69грн. з них: 406607,00грн. - основного боргу, інфляційних втрат - 18624,15грн. та 3% річних - 25132,54грн. відповідають чинному законодавству.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта зазначив, що ним оспорюються лише дві поставки: поставка пшениці по видаткових накладних №ВН-0000297 від 05.07.2013р. та №ВН-0000290 від 27.06.2013р. На думку відповідача оплата по зазначеним накладним проведена не може бути, оскільки вони не відповідають вимогам бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Адже на зазначених накладних відсутні підпис уповноваженої особи про прийняття товарно-матеріальних цінностей та печатка господарюючого суб'єкта (а.с.32-33).

На що представником позивача звернуто увагу на наявні у справі видаткові накладні №ВН-0000297 від 05.07.2013р. та №ВН-0000290 від 27.06.2013р. (а.с.175-176), які отримані від бухгалтерії відповідача (бухгалтера Зої Прокопчук - вище у даній постанові зазначено) та які були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Оскільки представник апелянта про зазначені накладні не знав, судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи була надана йому можливість ознайомитися із накладними, які містили підпис уповноваженої особи та були скріплені печаткою відповідача. Проте навіть після ознайомлення із зазначеними накладними представник настоював на доводах апеляційної скарги про неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів та задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.

Обґрунтованих доводів щодо незаконності додаткового рішення господарського суду Волинської області від 13.05.15р. у справі №903/202/15 апелянт не навів. Не надано з цього приводу й усних обґрунтувань у судовому засіданні.

Додатковим рішенням позивачу - приватному підприємству "Бессарабія-В" повернуто зайво сплачену суму судового збору у розмірі 1646,36грн. Такий процесуальний акт суд першої інстанції прийняв з урахуванням вимог статті 88 ГПК України.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та додаткове рішення у даній справі прийняті з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для їх змін чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" від 22.05.15р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 13 травня 2015 року у справі №903/202/15 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Волинської області від 13 травня 2015 року у справі №903/202/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/202/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Огороднік К.М.