Постанова № 44829222, 09.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 922/1308/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Нестеренко І.Ю. (дов. № б/н від 17.02.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків (вх. № 3034 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2015р. у справі № 922/1308/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" м. Бахмач, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 132 566,23 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" про стягнення пені в розмірі 56432,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 76133,62 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки товарів № 60/03-14 від 13.03.2014 року. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2651,33 грн. та вартість правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2015р. у справі № 922/1308/15 (суддя Т.С. Денисюк) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" пеню в розмірі 56432,61 гривень, інфляційні втрати в розмірі 45004,82 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2028,75 гривень та витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00 гривень. В решті позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2015р. у справі № 922/1308/15 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному розгляді судом всіх обставин справи, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції (пеню) в розмірі 1000,00 грн., суму індексу інфляції у розмірі 44899,97 грн., а в частині розподілу судових витрат на правову допомогу адвоката та судового збору за подачу позовної заяви, розподілити ці судові витрати на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.06.2015р. о 9:30 год.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду, а також їх відповідність обставинам справи та нормам чинного законодавства, якими в даному випадку врегульовано правовідносини сторін. Крім того, позивач просить провести судове засідання без участі його представника.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, нез'явлення представника позивача в судове засідання 09.06.2015р. не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, правову позицію сторін викладено письмово, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши уповноваженого представника відповідача, який підтримав вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 13.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (Покупець) було укладено Договір поставки товарів № 60/03-14, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача паливо - мастильні матеріали (Товар), а відповідач зобов'язався прийняти Товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Правовідносини сторін в даному випадку врегульовано договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 2.2. Договору найменування, асортимент та кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності з пунктом 2.3. Договору загальна кількість Товару за даним Договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного Договору Товару, згідно видаткових накладних.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються в безготівковому порядку, наступним чином: 1) попередня оплата становить - 519340,56 гривень (з урахуванням ПДВ); 2) остаточний розрахунок у розмірі 812327,98 гривень (з урахуванням ПДВ) здійснюється на протязі дії всього Договору з відстрочкою платежу по факту отримання Товару на підставі видаткової накладної, виданої Продавцем на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Товару.

Зміни і доповнення даного Договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні за умови, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Всі вище перелічені документи до даного Договору становлять його невід'ємну частину (пункт 8.4. Договору).

Згідно Додатку № 01 від 17.09.2014 року до Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця 29880 літрів дизельного палива по ціні 15,40 грн. за один літр на загальну суму 460151,99 грн. Відстрочка платежу 10 календарних днів з моменту отримання Товару, тобто до 27 вересня 2014 року. У випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених цим Додатком, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10 % річних від суми заборгованості. Штраф нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2014 року за видатковою накладною № 1819 Постачальник передав Покупцю дизельне паливо на суму 460151,99 грн.

Додатком № 02 від 17.09.2014 року до Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця 16164 літрів дизельного палива по ціні 15,40 грн. за один літр на загальну суму 248925,59 грн. Відстрочка платежу 10 календарних днів з моменту отримання Товару, тобто до 27 вересня 2014 року. Штрафні санкції встановлені такі ж, як в додатку № 01 від 17.09.2014 року.

17 вересня 2014 року за видатковою накладною № 1820 Постачальник передав Покупцю дизельне паливо на суму 248925,59 грн.

Згідно Додатку № 03 від 18.09.2014 року до Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця 38970 літрів дизельного палива по ціні 15,60 грн. за один літр на загальну суму 607932,00 грн. Відстрочка платежу 10 календарних днів з моменту отримання Товару, тобто до 28 вересня 2014 року. Штрафні санкції встановлені такі ж, як і в додатку № 01 від 17.09.2014 року.

18 вересня 2014 року за видатковою накладною № 1834 Постачальник передав Покупцю дизельне паливо на суму 607932,00 грн.

Додатком № 04 від 18.09.2014 року до Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця 21094 літрів дизельного палива по ціні 15,60 грн. за один літр на загальну суму 329066,40 грн. Відстрочка платежу 10 календарних днів з моменту отримання Товару, тобто до 28 вересня 2014 року. Штрафні санкції встановлені такі ж, як і в додатку № 01 від 17.09.2014 року.

18 вересня 2014 року за видатковими накладними № 1842, 1846 Постачальник передав Покупцю дизельне паливо на суму 329066,40 грн.

Згідно Додатку № 05 від 19.09.2014 року до Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця 4700 літрів дизельного палива по ціні 15,60 грн. за один літр на загальну суму 73320,00 грн. Відстрочка платежу 10 календарних днів з моменту отримання Товару, тобто до 29 вересня 2014 року. Штрафні санкції встановлені такі ж, як і в додатку № 01 від 17.09.2014 року.

19 вересня 2014 року за видатковою накладною №1866 Постачальник передав Покупцю дизельне паливо на суму 73320,00 грн..

Таким чином, всього згідно вищевказаних додатків позивач - Постачальник поставив відповідачу - Покупцю Товар на загальну суму 1719395,98 грн.

Враховуючи те, що відповідач здійснив оплату вартості поставленого Товару лише 14.11.2014 року в сумі 1646075,98 грн. та 29.12.2014 року в сумі 73319,94 грн., тому позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за спірним Договором, звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про стягнення пені в розмірі 56432,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 76133,62 грн.

Господарський суд першої інстанції, розглянувши заявлені вимоги та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення пені в розмірі 56432,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 76133,62 грн., дійшов висновку про їх часткове задоволення та стягнув з відповідача на користь позивача 56432,61 грн. пені та 45004,82 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат у позові відмовив, посилаючись на невірний розрахунок.

Залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 56432,61 грн., колегія суддів виходить із наступного.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 цього Кодексу).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. А згідно зі статтею 549 цього Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Умовами укладеного між сторонами Договору поставки у пункті 7.1. встановлена відповідальність Покупця у вигляді сплати пені за порушення зобов'язання в частині оплати вартості товару, а саме: у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені, визначеного законодавством України.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до умов Договору поставки позивачем на суму простроченого зобов'язання 1719395,98 грн. була нарахована пеня за період з 29.09.2014р. по 14.11.2014р. в сумі 54172,75 грн. Також, позивачем на суму простроченого зобов'язання 73320,00 грн. нарахована пеня за період з 15.11.2014р. по 29.12.2014р. в сумі 2259,86 грн. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 56432,61 грн.

Здійснивши власний розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою програми Ліга Закон Еліт (версія 9.1.5) колегія суддів зазначає, що нарахування пені на суму простроченого зобов'язання в розмірі 1719395,98 грн. за період з 29.09.2014р. по 14.11.2014р. складає суму 55633,06 грн., а на суму простроченого зобов'язання в розмірі 73320,00 грн. за період з 15.11.2014р. по 29.12.2014р. пеня складає суму 2531,05 грн. Всього пеня за самостійним розрахунком суду апеляційної інстанції становить 58164,11 грн.

Однак відповідно до правила пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зазначене клопотання в матеріалах справи відсутнє, а тому у господарських судів першої і апеляційної інстанції відсутні підстави виходити за межі заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано та правомірно задовольнив вимогу позивача в частині стягнення з відповідача заявленої у позовній заяві суми пені в розмірі 56432,61 грн., оскільки її нарахування відповідає умовам укладеного між сторонами Договору поставки та вимогам чинного законодавства України.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. № 10099 від 16.03.2015р., аркуші справи 30-35) заявлено вимогу про зменшення розміру пені до 1000,00 грн., з посиланням на те, що оплата вартості товару за спірним Договором була наслідком скрутного фінансового становища підприємства. На підтвердження обставин такого матеріального стану свого підприємства відповідачем надано до матеріалів справи наступні документи:

- копію форми 1 - балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ «Агротрейд продукт» станом на 31.03.2015р.,

- копію квитанції № 2 про прийняття Форми 1 - балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.03.2015р. для подальшої обробки органами Державної статистики,

- копію Форми 2 - звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за І квартал 2015р.,

- копія квитанції № 2 про прийняття Форми 2 - звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2015р. для подальшої обробки органами статистики.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

Господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо заявленої позивачем вимоги про зменшення розміру пені об'єктивно та повно оцінив всі обставини справи в їх сукупності, і обґрунтовано визначився, що вона не підлягає задоволенню, оскільки виходячи з інтересів сторін, обставини, наведені відповідачем у цій вимозі, не є винятковими. Крім того, суд, з'ясувавши причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, дійшов правильного висновку про відповідність в даному випадку розміру пені наслідкам порушення.

В апеляційній скарзі відповідачем також заявляється вимога про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

В її обґрунтування відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не надано до матеріалів справи документів, які б підтверджували розмір збитків, і в даному випадку має місце незначний строк прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача. Крім того, вважає, що судом при вирішення питання про відмову в задоволенні вимог відповідача у зменшенні суми пені, не враховано той факт, що несвоєчасна оплата вартості товару виникла внаслідок скрутного матеріального становища підприємства відповідача, про що свідчать надані на підтвердження цієї обставини документи.

Перевіривши наявні у справі документальні матеріали, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що правові підстави для задоволення вимоги відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. - відсутні.

В даному випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги або звільняли відповідача від цивільної відповідальності за порушення договірного зобов'язання, а також не наведено винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального Кодексу ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, яким суд користується виходячи з установлених обставин.

Колегія суддів також вважає, що наявними у справі документами відповідачем не доведена винятковість випадку.

У відповідності до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Укладаючи спірний Договір на поставку паливо-мастильних матеріалів відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з власної волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Що стосується обставин тяжкого фінансового стану, які зазначені відповідачем в якості підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 219 Господарського кодексу України передбачені підстави для зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності, а саме - якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 Господарського кодексу України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.

Отже, аналіз законодавства надає чітке роз'яснення щодо підстав застосування звільнення від відповідальності за зобов'язанням або зменшення його розміру і окремо вказує на неприпустимість застосування такої підстави як відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан.

Разом з цим, слід зазначити, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеню) пунктом договору 7.1, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено вимогу відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. з посиланням на приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги відповідача і на стадії апеляційного перегляду рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивач, скориставшись наданим йому законом правом, заявив до стягнення з відповідача 76133,62 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Господарським судом першої інстанції встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки, перевірено розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та зроблено висновок, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а сума інфляційних втрат в розмірі 45004,82 грн. - стягненню з відповідача. В іншій частині позову в цій частині господарським судом відмовлено з огляду на неправильність здійснених позивачем розрахунків.

Проте здійснюючи самостійний перерахунок суми інфляційних втрат за допомогою програми Ліга Закон Еліт (версія 9.1.5), колегією суддів встановлено, що позивачем неправомірно завищено суму інфляційних втрат на 104,85 грн., а господарським судом залишено поза увагою цю обставину. Заявник апеляційної скарги також вважає задоволення судом вимог позивача в цій сумі необґрунтованим, в зв'язку з чим просить рішення в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 104,85 грн. скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача суму втрат від інфляції в розмірі 44899,97 грн.

Так, інфляційне збільшення суми боргу за період заборгованості з 29.09.2014р. по 14.11.2014р. на суму боргу 1719395,98 грн. при сукупному індексі інфляції 1,024 за цей період складає - 41265,50 грн., а інфляційне збільшення суми боргу за період заборгованості з 15.11.2014р. по 29.12.2014р. на суму боргу 73320,00 грн. при сукупному індексі інфляції за цей період 1,050 складає - 3634,47 грн. Всього сума інфляційних втрат в даному випадку складає 44899,97 грн. і з урахуванням всіх обставин справи підлягає стягненню на користь позивача. Відповідач зазначену суму визнає у повному обсязі.

Таким чином, наведений в апеляційній скарзі відповідачем розрахунок інфляційних втрат є обґрунтованим і правомірним, а тому рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 104,85 грн. інфляційних втрат підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у позові в зазначеній частині слід відмовити.

В решті стягнення інфляційних втрат у розмірі 31233,65 грн. (76133,62 грн. - 44899,97 грн.) у позові повинно бути відмовлено, з огляду на їх безпідставне нарахування.

Звертаючись до господарського суду із даним позовом, ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» також просив покласти на відповідача вартість правової допомоги в розмірі 5000,00 грн.

В якості доказів понесення таких витрат позивач надав до матеріалів справи:

- копію Договору про надання юридичних послуг від 20.02.2015 року, укладеного з адвокатом Ковалюх Василем Миколайовичем, який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №171 від 14 грудня 1997 року, виданого Чернігівською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури;

- Акт прийняття-передачі наданих послуг від 27.02.2015 року до Договору про надання юридичних послуг від 20.02.2015 року;

- платіжне доручення №185 від 25.02.2015 року про сплату 5000,35 грн. згідно вказаного Договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дослідивши зазначені докази, виходячи із вимог статей 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., з огляду на часткове задоволення позову та пропорційність сплаченої позивачем суми послуг задоволеним позовним вимогам. При цьому господарським судом враховано, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. є співрозмірним з переліком послуг (усні та письмові консультації з юридичних питань, підготовка проекту позовної заяви та подання її до суду, участь в розгляді справи в господарському суді Харківської області, тощо), наданих адвокатом при зверненні позивача із даним позовом про стягнення коштів.

Вимоги ж заявника апеляційної скарги про розподіл судових витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката, пропорційно задоволеним вимогам на обидві сторони не підлягають задоволенню з підстав вищенаведеного мотивування.

З урахуванням викладених обставин, рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2015р. у справі № 922/1308/15 щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 56432,61 грн., сум інфляційних втрат в розмірі 44899,97 грн., витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., а також суми судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2028,75 грн. залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 48, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2015р. по справі № 922/1308/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 104,85 грн. інфляційних витрат та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.06.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.