Постанова № 44829153, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/26050/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Ізюмської І.В. - дов. №05.1-7/1941 від 03.03.2015 р.

від відповідача Скрицького О.М. - дов. №22 РН від 27.02.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Телесистеми України»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 13.03.2015 р. (головуючи суддя Демидов В.О.,

судді: Отрош І.М., Смирнова Ю.М.)

у справі №910/26050/14

за позовом Державного підприємства

«Український державний центр радіочастот»

(далі - ДП «Український державний центр радіочастот»)

до Приватного акціонерного товариства

«Телесистеми України»

(далі - ПрАТ «Телесистеми України»)

про стягнення 1 281 951,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2015 р. у справі №910/26050/14 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ПрАТ «Телесистеми України» на користь ДП «Український державний центр радіочастот» основний борг в розмірі 1 129 932,72 грн., пеню в сумі 135 071,21 грн., три проценти річних в сумі 16 947,42 грн. та судовий збір у розмірі 25 639,03 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скаргу задовольнити, оскаржене рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити.

На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення як основної заборгованості, так і штрафних санкцій є передчасним, а твердження про те, що відповідачем не спростований розрахунок суми основної заборгованості суперечить обставинам справи. Так, заперечуючи проти позову в частині стягнення основної заборгованості відповідач зазначав, що радіочастотний моніторинг та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мали проводитись позивачем в тому числі й на території Донецької та Луганської областей, проте, зважаючи на загальновідомі події, які відбуваються з кінця лютого 2014 року в цих регіонах, позивач був позбавлений можливості здійснювати вищезгадані роботи на території цих областей протягом спірного періоду, тому підстави для оплати рахунку на всю виставлену позивачем суму відсутні.

За твердженнями скаржника, станції технічного радіоконтролю, як стаціонарна, так і мобільна, мають обмежений радіус дії, а відтак належними доказами на підтвердження факту здійснення позивачем радіочастотного моніторингу є протоколи та спектрограми інструментальної оцінки параметрів випромінювання радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Оскільки згадані документи мають створюватись позивачем в процесі здійснення радіочастотного моніторингу, а користувачі радіочастотного ресурсу не залучаються до їх створення, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування у позивача цих документів. Документів позивачем не подано та судом не досліджено, відтак висновки суду про вартість робіт є помилковим тощо.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/26050/14 переданого для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «Телесистеми України» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 12.05.2015 року.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. на лікарняному, судове засідання 12.05.2015 р. не відбулося.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, а судді Коршун Н.М. на лікарняному, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. розгляд справи №910/26050/14 призначено на 09.06.2015 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р., враховуючи вихід судді Алданової С.О. з відпустки, а судді Коршун Н.М. з лікарняного, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. апеляційну скаргу ПрАТ «Телесистеми України» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судовому засіданні 09.06.2015 р. представник позивача заявив клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/26050/14 в зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Телесистеми України» господарським судом міста Києва, на підтвердження чого надав роздруківку з сайту Вищого господарського суду України. Представник відповідача (апелянта) вирішення питання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/26050/14 відніс на розсуд суду.

На підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши клопотання представника позивача про зупинення апеляційного провадження у справі №910/26050/14, апеляційний господарський суд ухвалив залишити його без задоволення з огляду на відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження порушеного провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Телесистеми України».

В ході розгляду справи по суті заявлених апеляційних вимог представник відповідача (апелянта) доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ДП «Український державний центр радіочастот» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ «Телесистеми України» про стягнення основної заборгованості в розмірі 1 129 932,72 грн., 91 476,83 грн. пені та 11 156,86 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №2259/8м-09 на виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, розрахунком електромагнітної сумісності, доповідними погодженнями, міжнародною координацією, оформленням висновків щодо електромагнітної сумісності, оформленням дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів, оформлення дозволів на ввезення радіоелектронних засобів, радіочастотним моніторингом, забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 14.01.2009 р. (далі - Договір), в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження проведених робіт щодо конкретних радіоелектронних засобів з того переліку, що вказано у додатках до Договору. З доданих до позовної заяви Договору та додатків до нього вбачається, що до переліку входять радіоелектронні засоби, які знаходяться на територіях областей, де проводиться АТО і де фактично здійснювати роботи неможливо за відсутністю доступу на ці території. При цьому відповідач зазначив, що позивачем не вірно визначено перший день прострочення виконання зобов'язання тощо.

В подальшому, позивачем подано уточнення позовних вимог, в яких позивач збільшив розмір своїх вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних, й остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 1 129 932,72 грн. основного боргу, 135 071,21 грн. пені та 16 947,42 грн. трьох процентів річних.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й прийняв рішення про їх задоволення.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що позивачем виконано роботи за Договором на суму 1 129 932,72 грн., які прийнято відповідачем, це є підставою для здійснення розрахунків, проте відповідач не виконав зобов'язання зі сплати виконаних робіт, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на згадану суму.

Вважаючи, що відповідачем прострочено оплату наданих послуг, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та трьох процентів річних, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими.

Як встановлено матеріалами справи, 14.01.2009 р. ДП «Український державний центр радіочастот» (виконавцем) та ПрАТ «Телесистеми України» (замовником) укладено Договір, за умовами п.1.1 якого його предметом є розгляд заяв та надання виконавцем висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів замовника; проведення робіт з розрахунків електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів замовника з радіоелектронними засобами загальних користувачів у відповідних смугах радіочастот; проведення відповідних погоджень (в разі необхідності); проведення міжнародної координації (в разі необхідності); розгляд заяв та надання виконавцем дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів замовника; оформлення дозволів на ввезення радіоелектронних засобів з-за кордону України; здійснення виконавцем радіочастотного моніторингу параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів замовника з радіоелектронними засобами інших користувачів, виявлення та усунення дії радіозавад роботи радіоелектронних засобів замовника (кількість радіоелектронних засобів замовника та розрахунок платежів наведено у додатку, який є невід'ємною частиною Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, додатки до Договору за період з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р. підписано сторонами та скріплено їх печатками.

За умовами п. 2.2.3 Договору замовник зобов'язався своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконані роботи, яку передбачено Договором.

Висновки щодо електромагнітної сумісності видаються замовнику на третій день після надходження коштів за ці роботи на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.8 Договору).

Документом, що підтверджує виконання робіт, є підписаний сторонами акт виконаних робіт (п. 3.11 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період тривалістю в один рік, якщо ні одна із сторін не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі (п.п. 7.1, 7.3 Договору).

Як вбачається з предмету укладеного між сторонами Договору, цей правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільним законодавством (ст.ст. 525, 526 ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться й в приписах ч. 1 ст. 193 ГК України.

На підставі ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті й він підписується другою стороною.

Положеннями ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Як встановлено матеріалами справи, акти про виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, які містять інформацію про кількість радіоелектронних засобів за період з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р., а саме, №14-6741 від 30.04.2014 р., №14-8731 від 30.05.2014 р., №14-10481 від 27.06.2014 р. та №14-12477 від 31.07.2014 р. затверджено відповідальними особами відповідача. Докази висловлення відповідачем своїх зауважень, недоліків щодо виконаних роботах по цих актах тощо, в матеріалах справи немає.

За умовами п. 4.4 Договору оплата вартості робіт з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів здійснюється замовником щоквартально (щомісячно) протягом 30 банківських днів з дня надання рахунку виконавцем. Періодичність платежів визначена в додатку до договору. Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця наведеної у відповідному рахунку (п. 4.5 Договору) суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання Договору було надіслано відповідачу рахунки №6741 від 24.04.2014 р. на суму 293 763,84 грн., №8731 від 23.05.2014 р. на суму 292 742,40 грн., №10481 від 24.06.2014 р. на суму 295 010,64 грн. та №12477 від 25.07.2014 р. на суму 248 415,84 грн., які отримано відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що на момент розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за виконані з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р. роботи в розмірі 1 129 932,72 грн.

З огляду на наведене та те, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт або спростування заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого суду про задоволення вимог позивача щодо стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку затримки з вини замовника оплати робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом радіоелектронних засобів та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів понад один місяць, замовник сплачує на користь виконавця грошові кошти за проведені роботи з урахуванням пені за прострочення платежу в розмірі 0,1% за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства, Договору та періодів прострочення, апеляційний господарський суд здійснив власний перерахунок позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 135 071,21 грн. та трьох процентів річних в сумі 16 947,42 грн. й встановив, що їх розмір за період з 16.09.2014 р. по 30.01.2015 р. розраховано вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2015 р. у справі №910/26050/14 - без змін.

Матеріали справи №910/26050/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун