Постанова № 44829093, 02.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 911/223/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Чакун Л.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2015р. у справі №911/223/15 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель"

про стягнення 376830,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення 340000,00 грн. основного боргу, 50895,30 грн. пені та 188733,80 грн. 120% річних.

Рішенням господарського суду Київської області у справі №911/223/15 від 03.04.2015р. позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що строк здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України тільки у разі, якщо такий строк не встановлений самим договором, разом з тим, у справі, що розглядається, пунктом 3.4. договору передбачено, що у випадку, коли товар передано покупцю без попередньої оплати та оформленої відповідним чином специфікації, покупець здійснює оплату такого товару протягом семи календарних днів від дати, вказаної у видатковій накладній.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у частині оплати поставленого товару за договором, а тому позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в позові в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено всіх обставин справи, а також невірно застосовано умови договору щодо оплати товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу у справі №911/223/15 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 19.05.2015р.

19.05.2015р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду міста Києва залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р. відкладено розгляд справи на 02.06.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

06.02.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №0602/2, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах даного договору поставки.

Відповідно до п.2.1. договору Позивач поставляє товар окремими партіями. Кількість, вартість та умовами поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами перед кожною поставкою та визначаються на основі специфікацій або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.1. договору загальна орієнтовна вартість даного товару поставки становить 10000000 гривень 00 коп. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.3.3. договору Позивач зобов'язався оплачувати кожну партію товару на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не встановлено у специфікаціях або накладних, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний у розділі 10 даного договору поставки.

Згідно з п.3.4. договору у випадку, коли товар передано Відповідачу без попередньої оплати та оформленої відповідним чином специфікації, Відповідач здійснює оплату такого товару протягом семи календарних днів від дати, вказаної у видатковій накладній.

Відповідно до п.6.3. договору у випадку порушення Відповідачем узгоджених строків оплати, встановлених даним договором, Відповідач сплачує Позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, а також 120 відсотків річних від суми заборгованості за ст.625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору Позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 416548,26 грн., що підтверджується видатковими накладними №212/10 від 02.12.2014р. на суму 78750,00 грн., №2310/3 від 23.10.2014р. на суму 62520,00 грн., №2209/11 від 22.09.2014р. на суму 145560,00 грн., №1209/10 від 12.09.2014р. на суму 129718,26 грн.

Проте, Відповідач з Позивачем за поставлений товар розрахувався частково та, на день подачі позову, мав заборгованість перед Позивачем в сумі 376830,00 грн.

Після подачі позову Відповідачем було сплачено частково суму заборгованості в розмірі 36830,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, на яку Позивачем був зменшений розмір цих позовних вимог.

Пізніше Відповідач сплатив Позивачу кошти в сумі 115000,00 грн. (з яких 105000,00 грн. після прийняття рішення місцевим судом), проте докази оплати 10000,00 грн. (25.03.15р.) подав лише до апеляційного суду та не обґрунтував неможливість подання їх місцевому суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що між сторонами був укладений договір, за яким Відповідач зобов'язався оплачувати кожну партію товару на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не встановлено у специфікаціях або накладних, а у випадку, коли товар передано Відповідачу без попередньої оплати та оформленої відповідним чином специфікації, Відповідач зобов'язався здійснити оплату такого товару протягом семи календарних днів від дати, вказаної у видатковій накладній.

Враховуючи вищевикладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, що строк здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України тільки у разі, якщо такий строк не встановлений самим договором, а оскільки п.3.4. договору передбачено строк оплати поставленого товару у випадку, коли товар передано покупцю без попередньої оплати, то місцевим судом вірно визначено строк оплати за накладною №212/10 від 02.12.2014 р. відповідно 09.12.2014р., накладною №2310/3 від 23.10.2014р. відповідно 30.10.2014р., накладною №2209/11 від 22.09.2014р. відповідно 29.09.2014р. та накладною №1209/10 від 12.09.2014р. відповідно 19.09.2014 р.

Отже, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару та задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача 340000,00 грн.

Під час розгляду справи в апеляційному суді, Відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, відповідно до яких Відповідач до прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення сплатив Позивачу 10000,00 грн. (25.03.15р.) та після прийняття рішення судом сплатив 105000,00 грн.

Проте, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інтонації.

Натомість, Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання місцевому суду доказів сплати 10000,00 грн. (25.03.15р.), а решта коштів взагалі була сплачена Відповідачем після прийняття оскаржуваного рішення судом, тому апеляційним судом дані докази до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.3. договору у випадку порушення Відповідачем узгоджених строків оплати, встановлених даним договором, Відповідач сплачує Позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 120 відсотків річних від суми заборгованості за ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши нарахування, надані Позивачем, апеляційний суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 50895,30 грн. та відсотків річних в сумі 188733,80 грн. є обґрунтованими, а розрахунки вірними, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог Позивача в цій частині.

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи Відповідача, що Позивач не звертався до нього з вимогами про сплату пені та відсотків річних відповідно до спірного договору, виходячи з того, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом, тому не є обов'язковим.

Отже, неподання Позивачем доказів такого звернення не є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог. Даний висновок підтверджується п.1.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2015р. у справі №911/223/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2015р. у справі №911/223/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.О. Хрипун

Г.В. Корсакова