Рішення № 44828672, 04.06.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2015 р.Справа № 921/365/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Монастириського району вул. Шкільна, 4, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300

до відповідача 1 Задарівської сільської ради с. Задарів, Монастириський район, Тернопільська область, 48340

відповідача 2 Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" вул. Гагаріна, 31, с. Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78252

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, вул. Липова, 25, м. Тернопіль (факт. адреса: 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 6).

про визнання недійсними рішення сесії сільської ради №127 від 11.09.2013 року та договорів на управління спадщиною від 15.06.2014 року.

За участю представників сторін:

позивач: прокурор Клюха С.М., посвідчення № 023692 від 18.12.13 р.

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилася

Суть справи:

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20 ,22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор Монастириського району, вул. Шкільна, 4, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача 1 - Задарівської сільської ради, с. Задарів, Монастириський район, Тернопільська область, 48340, відповідача 2 - Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", вул. Гагаріна, 31, с. Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78252 про визнання недійсними рішення сесії сільської ради №127 від 11.09.2013 року та договорів на управління спадщиною від 15.06.2014 року.

У судових засіданнях прокурором підтримано позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

30.04.2015р. відповідачем 1 подано відзив на позов №164/2.8 від 24.04.2015р., у якому Задарівська сільська рада заявлені позовні вимоги визнає повністю та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника.

Ухвалою господарського суду від 30 квітня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області.

12 травня 2015 року на адресу суду від відповідача 2 надійшла заява №263 від 06.05.2015р. про визнання позову.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2015р., позивачем згідно клопотання №05/1/2-968-вих.15 від 03.06.2015р. долучено до матеріалів справи інформації відділу Держземагенства у Монастириському районі щодо розподілу розпайованих земельних ділянок селянської спілки "Колос" між власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області участь свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином ухвалою від 21.05.2015р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, одержане представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 08.05.2015р.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 04.06.2015р.) для надання можливості: позивачу - подати витребувані судом документи; третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - взяти участь у розгляді справи та надати письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог .

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

- рішенням двадцятої сесії шостого скликання №127 Задарівської сільської ради від 11.09.2013 «Про укладення договорів управління спадщиною (неуспадкованими, невитребуваними земельними ділянками, частками (паями) між Задарівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар» для забезпечення утримання, догляду частини спадкового майна (земельних ділянок) померлих громадян, до часу оформлення прав спадкоємцями вирішено укласти з ПСП "Оскар" договори на управління спадщиною (не успадкованими земельними ділянками (паями) чи не витребуваними частками (паями), які належать спадкодавцям (власникам) згідно списку, що є додатком №1 до рішення (п. 1 рішення);

- п. 2 вказаного рішення затверджено проект договору на управління спадщиною (не успадкованими земельними ділянками (паями) чи не витребуваними частками (паями), що підлягає укладенню між Задарівською сільською радою та ПСП "Оскар";

- п. З рішення уповноважено Задарівського сільського голову підписати з ПСП «Оскар» договори на управління спадщиною (неуспадкованими земельними ділянками чи невитребуваними частками (паями)), які належать спадкодавцям (власникам), а також підписувати інші документи, що пов'язані із зазначеними договорами на управління спадщиною.

- на виконання рішення Задарівської сільської ради №127 від 11.09.2013р., 15 червня 2014 р. між територіальною громадою села Задарів, яку представляє та в інтересах якої діє Задарівська сільська рада, в особі Задарівського сільського голови (Установник управління) та ПСП «Оскар» (Управитель) укладено договори на управління спадщиною (далі Договір) з метою утримання (догляду) та збереження частини спадкового майна, а саме земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які залишились після смерті громадян, спадкоємці яких не прийняли спадщину, та які проживали і перебували на реєстраційному обліку за адресою: с.Задарів Монастириського району Тернопільської області;

- згідно п.1.1 Договорів на управління спадщиною, яка залишилася після смерті Беднарського Володимира Михайловича, установник управління передає, а Управитель приймає в управління майно померлого, яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних та/або юридичних дій для підтримання його в належному технічному та функціональному стані, а саме: - земельну ділянку, загальною площею 0,35 га, кадастровий номер - 6124285000:01:001:0573, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Задарівської сільської ради. Нормативна оцінка земельної ділянки становить 2043,45 грн;

- земельну ділянку, загальною площею 0,11 га, кадастровий номер - 6124285000:01:001:1187, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Задарівської сільської ради. Нормативна оцінка земельної ділянки становить 225,64 грн;

- згідно п.1.1 Договорів на управління спадщиною, яка залишилася після смерті Василик Євдокії Василівни, установник управління передає, а Управитель приймає в управління майно померлого, яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних та/або юридичних дій для підтримання його в належному технічному та функціональному стані, а саме:

- земельну ділянку, загальною площею 0,28 га, кадастровий номер - 6124285000:01:001:0238, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Задарівської сільської ради. Нормативна оцінка земельної ділянки становить 1634,76 грн;

- земельну ділянку, загальною площею 0,14 га, кадастровий номер - 6124285000:01:001:0838, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Задарівської сільської ради. Нормативна оцінка земельної ділянки становить 287,19 грн.;

- пунктом 3.2 Договорів передбачено, що Управитель має право вчиняти стосовно переданого йому в управління майна будь-які юридичні та фактичні дії, що не суперечать вимогам чинного законодавства, в тому числі дії по утриманню, догляду майна, зазначаючи при цьому що він діє як Управитель;

- відповідно до п.3.3 для захисту прав на майно, передане у управління, Управитель спадщиною має право вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав;

- пунктом 7.1. встановлено, що Договори діють до з'явлення спадкоємців або прийняття спадщини, а у випадках визнання спадщини відумерлою - до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Установник спадщини зобов'язаний негайно повідомити письмово Управителя спадщиною про припинення дії цього договору.

- згідно п.7.4. у випадку припинення дії договору на управління спадщиною майно, що було передане для управління, повертається Установнику управління.

На виконання положень вищевказаних договорів, в управління ПСП «Оскар» передано земельні ділянки, що належали Беднарському Володимиру Михайловичу та Василик Євдокії Василівні, котрі були власниками земельних паїв на території села Задарів, згідно Додатку до рішення сесії №127 від 11.09.2014. Факт передачі вказаних земельних ділянок підтверджується актами приймання - передачі земельної ділянки (всього 4 шт.), підписаними Установником управління та Управителем, та завіреними відтисками їх печаток.

Згідно інформації Відділу Держземагенства у Монастириському районі проіндексована грошова оцінка земельних ділянок, на які зареєстровано сертифікати, виписані на Беднарського Володимира Михайловича та Василик Євдокію Василівну.

Так в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) в спілці селян "Колос" зареєстровано сертифікат серії ТР №0273375 під №220, виписаний на Василик Є.В., проіндексована грошова оцінка якої становить по 6 636,00 грн., а також сертифікат серії ТР №0273647 під №492, виписаний на Бернарського В.М., проіндексована грошова оцінка якої становить по 6 636,00 грн.

Крім того, листом Відділу Держземагенства у Монастириському районі Тернопільської області №10-1912-0.2-1028/2-15 від 03.06.2015р. надано інформацію про те, що при розпаюванні земельних ділянок колективної власності "Регіональним земельно-кадастровим центром" Галицькі землі" виготовлено проект поділу земельних ділянок (масивів) колективної власності СС "Колос" на земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) с. Задарів на території Задарівської сільської ради Монастириського району, згідно з яким гр. Бернардському В.М. належать: земельна ділянка під №573, кадастровий номер 6124285000:01:001:0573, загальною площею 0,35 га; земельна ділянка під №498, кадастровий номер 6124285000:01:001:1187 , загальною площею 0,11 га; гр. Василик Є.В. належать: земельна ділянка під №238, кадастровий номер 6124285000:01:001:0238 , загальною площею 0,28 га; земельна ділянка під №149, кадастровий номер 6124285000:01:001:0838, загальною площею 0,14 га.

Прокурор Монастириського району, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Задарівської сільської ради № 127 від 11.09.2013 року «Про укладення договорів управління спадщиною (неуспадкованими, невитребуваними земельними ділянками, частками (паями)) між Задарівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" в частині передачі в управління ПСП «Оскар» невитребуваних земельних ділянок, речові права на які посвідчено сертифікатами, посилаючись при цьому на те, що на земельні ділянки (паї), які були розподілені Беднарському Володимиру Михайловичу (сертифікат ТР №0273647) та Василик Євдокії Василівні (сертифікат ТР №0273375) державні акти на право власності не видавались та не були зареєстровані у встановленому законом порядку, тому, з врахуванням вимог ст. 125 ЗК України, право власності на вказані земельні ділянки у цих громадян не виникло, а отже, відповідач 1 не мав права на укладення договорів на управління спадщиною щодо них (земельних ділянок). Крім того, позивач просить визнати недійсними договори на управління спадщиною від 15.06.2014р. як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, при цьому судом взято до уваги таке:

Відповідно до вимог ст.121 Конституції України, ст.ст. 2,29 ГПК України прокуратура забезпечує представництво інтересів громадян або держави в суді із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Підставою представництва інтересів держави в судах, згідно ст.361 Закону України "Про прокуратуру" є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються між ними або державою.

Згідно до ст.14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством що перебуває під особливою охороною держави.

У статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

У відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 74 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 24.10.2011р. (із наступними змінами та доповненнями), а також судової практики, що склалася, розгляд заявлених позивачем вимог щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування, підвідомчі господарському суду так як, реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізується волевиявлення держави або територіальної громади, як учасника цивільно-правових відносин, і з якими виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Матеріали справи свідчать, що Задарівська сільська рада , як орган місцевого самоврядування на території якого знаходяться спірні земельні ділянки, своїм рішенням №127 від 11.09.2013р. «Про укладення договорів управління спадщиною (неуспадкованими, невитребуваними земельними ділянками, частками (паями) між Задарівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар» вирішила укласти з ПСП "Оскар" договори на управління спадщиною, в тому числі і щодо земельних ділянок, які належали Беднарському Володимиру Михайловичу та Василик Євдокії Василівніі і знаходяться на території села Задарів.

Земельні відносини регулюються нормами Земельного кодексу України, іншими нормативно - правовими актами, що регулюють дані правовідносини та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного рішення), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, згідно з нормами ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. за № 561-XI ( що діяв на момент переходу спірних земельних ділянок з земель колективної форми власності у приватну власність членам спілки селян "Колос", а також на момент відкриття спадщини), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 22 ЗК України від 18.12.1990р. на земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні №№573, 498, які належали Бернарському В.М. та №№ 238, 149 що належали Василик Є.В., не виникло право приватної власності, оскільки державні акти на ці ділянки не виготовлялись та відсутні відомості про їх реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників процесу, оскільки, відповідно до законодавства (Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 15.04.1993, № 28) державна реєстрація землеволодінь і користувань полягає у фіксуванні відомостей про складання та видачу державних актів. З моменту реєстрації державного акта у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком N 2 до Інструкції виникає право власності на земельну ділянку.

Отже, з врахуванням положень ст. 125 Земельного кодексу України, право приватної власності на вказані земельні ділянки не виникло, а у громадян виникло лише право власності лише на земельний пай в умовних кадастрових гектарах. Таким чином, спадщина на конкретні земельні ділянки після смерті громадян не відкрита, а відтак, вони не можуть бути об'єктом договору на управління спадковим майном, що є предметом спору, а відносяться до невитребуваних земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України №899 - IV від 05.06.2003р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

І так як земельні ділянки за №№ 573, 498, 238, 149 знаходяться в межах населеного пункту, що серед іншого підтверджується листом Відділу Держземагенства у Монастириському районі Тернопільської області №10-1912-0.2-1028/2-15 від 03.06.2015р., тому, виходячи зі змісту ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та відповідно до ст. п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, перебувають у віданні Задарівської сільської ради.

Отже, Задарівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області, приймаючи рішення №127 від 11.09.2013р., не мала права розпоряджатися цими земельними ділянками на свій розсуд, крім того, спадщина стосовно цих земельних ділянок не відкрита, а тому вказане рішення не відповідає законодавству в частині передачі ПСП "Оскар" земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні №№ 573, 498, 238, 149 шляхом укладення договорів управління спадщиною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги прокурора Монастириського району в частині визнання недійсними рішення Задарівської сільської ради сільської ради №127 від 11.09.2013 року «Про укладення договорів управління спадщиною (неуспадкованими, невитребуваними земельними ділянками, частками (паями)) між Задарівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар» в частині встановлення управління на земельні ділянки, які залишилися після смерті Беднарського Володимира Михайловича та Василик Євдокії Василівни загальною площею 0,88 га. та вартістю 13 272 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Щодо визнання недійсними Договорів на управління спадщиною, що залишилася після смерті Беднарського Володимира Михайловича та Василик Євдокії Василівни, укладені 15.06.2014 між Задарівською сільською радою Монастириського району та Приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, при цьому судом враховано наступне:

- вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

- відповідність змісту угод вимогам закону;

- додержання встановленої форми угоди;

- правоздатність сторін за угодою;

- у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними з наступними змінами та доповненнями).

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено відповідну компетенцію.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Приписами ч.1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

- згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

В процесі розгляду спору суд дійшов висновку, про відсутність в Задарівської сільської ради права на укладення такого виду договорів, оскільки за померлими громадянами Беднарським Володимиром Михайловичем та Василик Євдокією Василівною земельні ділянки №№ 573, 498, 238, 149 на праві приватної власності не зареєстрованого, а отже, спадщину щодо них (земельних ділянок) слід вважати такою, що не відкрита. Таким чином, зазначені земельні ділянки не можуть бути об'єктом договору на управління спадковим майном, що є предметом спору, а відноситься до невитребуваних земельних ділянок, які з рахуванням вимог статті 13 Закону України №899 - IV від 05.06.2003р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" за рішенням відповідної сільської ради можуть бути передані в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, оспорювані договори на управління спадщиною від 15.06.2014р., укладені між Задарівською сільською радою Монастириського району та Приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар» на управління спадщиною, що залишилась після смерті Беднарського Володимира Михайловича та Василик Євдокії Василівни, слід визнати недійсним.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі подвійної ставки, встановленої для заяв немайнового характеру ( з урахуванням п. 2.11, ч. 3 п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким визначено, що у разі об'єднання у позовній заяві двох або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог) покладається на відповідачів у справі та розподіляється між ними порівну.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними рішення Задарівської сільської ради сільської ради №127 від 11.09.2013 року «Про укладення договорів управління спадщиною (неуспадкованими, невитребуваними земельними ділянками, частками (паями)) між Задарівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар» в частині встановлення управління на земельні ділянки, які залишилися після смерті Беднарського Володимира Михайловича та Василик Євдокії Василівни загальною площею 0,88 га. та вартістю 13 272 грн.

3. Визнати недійсними Договори на управління спадщиною, що залишилася після смерті Беднарського Володимира Михайловича та Василик Євдокії Василівни, укладені 15.06.2014 між Задарівською сільською радою Монастириського району та Приватним сільськогосподарським підприємством «Оскар».

4. Стягнути з Задарівської сільської ради, с. Задарів, Монастириський район, Тернопільська область, ідент. код 02015247 в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

5 Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" вул. Гагаріна, 31, с. Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область , ідент. код 31774096 в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 11.06.2015 р.

Суддя Н.М. Бурда