Рішення № 44826384, 09.06.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1192/15-ц

Номер провадження 2/489/1152/15

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у вихованні та в спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та встановлення способу участі у вихованні дитини,

встановив

В лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають малолітнього сина. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з відповідачем.

Зазначає, що добровільно сплачує аліменти, але відповідач усяк перешкоджає йому у спілкуванні з сином, тому він був змушений звернутись із заявою до органу опіки та піклування, який прийняв рішення № 8 від 21.01.2015, згідно з яким йому надано можливість спілкуватися з дитиною першої та третьої неділі або суботу місяця, згідно з графіком роботи батька з 10-00 до 14-00 без присутності матері.

Однак, після прийняття вище зазначеного рішення відповідач продовжувала чинити перешкоди в спілкуванні з сином та брати участь у його вихованні.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, участі у вихованні та визначити такі способи його участі у вихованні дитини, як можливість спілкуватися з дитиною першої та третьої неділі або суботу місяця, згідно з графіком роботи батька з 10-00 до 14-00 без участі матері.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог, пояснивши, що перешкод у спілкуванні з дитиною відповідач не створювала, позивач мав можливість спілкуватися з дитиною, але не звертався до неї.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування просила прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач і відповідач мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Згідно з рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 8 від 21.01.2015 визначено участь позивача у вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши йому можливість спілкуватися з дитиною першої та третьої неділі або суботу місяця, згідно з графіком роботи батька з 10-00 до 14-00 без присутності матері (а. с. 9).

Відповідно до ст. 158 Сімейного кодексу України (далі-СК України) за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч. 2 ст. 158 СК України).

Стаття 159 СК України передбачає можливість вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, однак суд розглядає спір, тобто тоді коли одна із сторін не погоджується з обов'язковим для виконання рішенням органу опіки та піклування і просить суд визначити участь по іншому аніж вирішив орган опіки та піклування.

У випадку ж коли позивач просить суд визначити його участь у вихованні дитини як це зробив орган опіки та піклування, то відсутній спір, який має вирішити суд.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим і не потребує підтвердження судовим рішенням.

Стаття 15 ЦПК України вказує, що суди розглядають справи щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, тобто спори між фізичними та/або юридичними особами та/або державою.

Враховуючи те, що позивач не просить змінити спосіб його участі у вихованні дитини, встановлений рішенням органу опіки та піклування, суд вважає, що спір відсутній, а тому в задоволенні вимог про встановлення годин для спілкування з дитиною необхідно відмовити.

Позивач вказує, що відповідач не виконує рішення органу опіки та піклування та створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Стаття 9 Конвенції про права дитини передбачає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Вирішення батьками питання про виховання дитини регулюється ст. 157 Сімейного кодексу України. Так, відповідно до норми зазначеної статті той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні.

Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказувала, що вона не перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною, так само як не перешкоджала і батькам позивача, які неодноразово забирали дитину і спілкувалися з онуком без її присутності. Позивач також спілкувався в цей час з сином. Вказує, що позивач не звертався до неї щоб взяти дитину для спілкування.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів створення відповідачем перешкод у його спілкуванні з дитиною після прийняття рішення органом опіки та піклування, яким було визначено відповідний час для спілкування позивача з сином.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що вони неодноразово брали дитину та спілкувалися з онуком без присутності матері. У 2015 році через їхні сімейні обставини, вони рідше спілкувались з онуком. Одного разу в 2015 році вони не змогли взяти дитину, однак він не виключає, що відповідач з об'єктивних обставин не змогла дати дитину. Перешкод у їхньому (дідуся та бабусі) спілкуванні з дитиною відповідач не створює.

З метою мирного врегулювання спору та налагодження контакту між сторонами судом було оголошено перерву для того, що сторони виконали рішення органу опіки та піклування в процесі розгляду справи.

Суд розглядає спір щодо тих обставин, які існували до моменту звернення до суду. Тому суд не може оцінювати докази позивача про створення перешкод після звернення до суду, а саме висновок Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 17.05.2015 (друга неділя місяця), так само як і те, що відповідач надала дитину для спілкування з батьком 24.05.2015 (зі слів сторін), оскільки поведінка сторін може бути викликана наявністю справи в суді.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів створення відповідачем перешкод у його спілкуванні з дитиною відповідно до рішення органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у вихованні та в спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та встановлення способу участі у вихованні дитини відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв