Ухвала суду № 44825603, 09.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4976/14-к Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 11-кп/783/222/15 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді Партики І.В.,

суддів: Белени А.В., Гончарук Л.Я.,

при секретарі Кіндрат Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014140080000110 від 16.01.2014р. за апеляційними скаргами прокурора Ваврика В.Б., потерпілого ОСОБА_2 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 29.12.2014р. щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше несудимого, обвинуваченого органами досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

за участю: прокурорів Ваврика В.Б., Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3 в інкримінованому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, виправдано з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, а кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 24.12.2013р. близько 21 год., перебуваючи біля в'їзду в підземні гаражі по вул. Княгині Ольги, 8 у м. Львові, в ході словесного конфлікту, що виник між ним та ОСОБА_2, наніс останньому удар кулаком в обличчя від якого той впав на землю.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 206 від 06.02.2014р., у ОСОБА_2, відповідно до записів довідки травмпункту №2 м. Львова та медичної картки амбулаторного хворого КЛЛЗ, встановлено діагноз - забій м'яких тканин лівої половини обличчя, забій -розтяг правого колінного суглобу. Локально хірургом було відмічено наявність синця на обличчі зліва та синця в ділянці правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, могли виникнути від удару кулаком в лице та внаслідок подальшого падіння потерпілого на асфальтне покриття 24 грудня 2013р. та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор Ваврик В.Б. та потерпілий ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор Ваврик В.Б. просить скасувати вирок у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказує, що судом 1 інстанції медичні документи, на підставі яких зроблено висновок експертизи № 206 від 06.02.2014р., визнано недопустимим доказом, а сам висновок експерта суд визнав необґрунтованим, проте такі медичні документи не могли бути визнані недопустимим доказом, оскільки не являються доказом. Покликається на те, що вказані медичні документи та сам висновок експертизи отримані належним суб'єктом отримання доказів у передбаченому КПК порядку, без порушень вимог ст. 87 КПК України.

Суд у вироку зазначив, що висновки експертиз, на які покликається прокурор, також не дають відповіді на питання чи могло утворитись тілесне ушкодження від удару рукою один раз, чи декілька ударів в одно місце, на чому наполягає підсудний. Разом з тим, у судовому засіданні 27.11.2014р. суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання захисту про проведення додаткової судово-медичної експертизи, оскільки ухвалив вважати встановленим той факт, що тілесні ушкодження не могли утворитись від декількох ударів в одне місце, на чому наполягав підсудний. Зазначає, що під час судового розгляду прокурор, підтримуючи обвинувачення, спирався на висновок судово-медичної експертизи № 206 від 06.02.2014р., а не на висновок судово-медичного експерта № 117 від 23.01.2014р., як зазначив суд у вироку.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки послідовним та незмінним показанням потерпілого, який прямо вказував на особу ОСОБА_3Р, не надав належної оцінки і показанням свідка ОСОБА_7, який особисто бачив факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Судом не було досліджено зібраних доказів у взаємозв'язку, безпідставно зазначено про те, що досудовим слідством не конкретизовано вид легкого ушкодження та те, що потерпілий отримав ушкодження внаслідок необережних дій обвинуваченого, а також відмовлено у задоволенні клопотання обвинувачення про повторний привід свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які чули постріли. За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв одні висновки та відкинув інші. Вирок ґрунтується на показаннях обвинуваченого ОСОБА_10, які не підтверджені матеріалами кримінального провадження.

Окрім цього, суд безпідставно зазначив у своїх висновках, про вчинення потерпілим ОСОБА_2 більш тяжкого кримінального правопорушення щодо ОСОБА_3, оскільки вироку суду по даному факту немає.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду як незаконний та необґрунтований, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні інкримінованого йому злочину. Доводи потерпілого, щодо обґрунтування своїх апеляційних вимог, аналогічні за змістом доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурором.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 подав заперечення на апеляційні скарги, у яких просить залишити вирок щодо ОСОБА_3 без змін, з огляду на те, що останній не може нести відповідальність за наслідки, які хоча і пов'язані з його участю, але виникли внаслідок протиправних дій потерпілого. Покликається на те, що в апеляційних скаргах не наведено суперечливих висновків суду, викладених у вироку. Вважає, що суд належним чином оцінив показання потерпілого ОСОБА_2, а доводи апеляційних скарг щодо показань свідка ОСОБА_7 суперечать матеріалам провадження та встановленим обставинам, покликання суду про необов'язковість висновків експертиз відповідають закону. Вважає, що ні прокурором ні потерпілим не доведено наявності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Висновок судово-медичної експертизи не доводить заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень саме від першого удару, який покладений прокурором в обвинувачення. Будь-яких інших доказів, які б містили дані чи розмежовували наслідки кожного із трьох ударів - стороною обвинувачення не надано. Обставини, які б вказували на перевищення ОСОБА_3 меж необхідної оборони, досудовим слідством не встановлені.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурорів, потерпілого ОСОБА_2 та його представника, які підтримали подані апеляційні скарги, ОСОБА_3 та його захисника, які вважають рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена, а його дії не містять кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідальність за яке настає у випадку заподіяння особі умисного легкого тілесного ушкодження.

Як зазначено в обвинувальному акті:

«Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 грудня 2013р. близько 21 год., ОСОБА_3, перебуваючи біля в'їзду в підземні гаражі по вул. Кн. Ольги, 8 у м. Львові, під час виникнення між ним словесного конфлікту, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_2, від якого останній впав на землю.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 206 від 06.02.2014р. у ОСОБА_2, відповідно до записів довідки травмпункту № 2 м. Львова та медичної картки амбулаторного хворого КЛЛЗ, встановлено діагноз - забій м'яких тканин лівої половини обличчя. Забій-розтяг правого колінного суглобу. Локально хірургом було відмічено наявність синця на обличчі зліва та синця в ділянці правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету та могли виникнути від удару кулаком в лице та внаслідок подальшого падіння потерпілого на асфальтне покриття 24 грудня 2013р. та відносяться до легкого тілесного ушкодження».

Отже, із зазначених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вбачається, що ОСОБА_3 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_2, від якого останній впав на землю. При цьому не вказано, які тілесні ушкодження отримав ОСОБА_2

Згідно показань ОСОБА_3, даних ним на досудовому слідстві та в суді першої інстанції, а також підтримані ним у засіданні суду апеляційної інстанції, в останнього із потерпілим були дружні стосунки, проте, між ними виник конфлікт коли потерпілий не бажав віддавати борг та хамив йому. Під час зустрічі, 24.12.2013р., між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_2 виник спочатку словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 дав ляпаса ОСОБА_2, від якого той впав, і коли ОСОБА_3 розвернувся та став іти, ОСОБА_2 вистрелив із пістолета в ногу ОСОБА_3 Отримавши ушкодження ноги, ОСОБА_3 підійшов до потерпілого, лівою рукою притиснув його плече до землі, а правою рукою здійснив два чи три удари в обличчя щоб вибити з рук ОСОБА_2 пістолет, і в цей час ОСОБА_2 здійснив декілька пострілів у тулуб ОСОБА_3, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження. Категорично заперечив факт заподіяння тілесних ушкоджень до падіння потерпілого, проте не заперечив, заподіяння таких після того, як ОСОБА_2 вистрелив у нього, і він наніс декілька ударів ОСОБА_2 з метою захисту, коли той лежав на асфальтовому покритті.

Даним показанням, з якими погодився і сам потерпілий, суд першої інстанції дав вірну оцінку, оскільки такі є послідовними, незмінними та у повній мірі узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11

Згідно наявного у матеріалах кримінального провадження висновку експерта ОСОБА_12 № 117 від 23.01.2014р., на момент проведення судово-медичної експертизи (проведення якої було призначено через місяць після події) у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не виявлено. При обстеженні ОСОБА_2 лікарем травмпункту № 2 м. Львова було встановлено діагноз: «Забій-розтяг зв'язок правого колінного суглобу». У записах довідки травмпункту об'єктивних даних для визначення характеру і давності виникнення вказаних тілесних ушкоджень немає. При наявності у слідства матеріалів про нанесення ОСОБА_2 24.12.2013р. удару рукою в ліву половину обличчя, можливо, що він тоді відчув фізичний біль, але слідів від нього не залишилось. Діагноз: «Забій-розтяг зв'язок правого колінного суглобу» не підтверджено медичною документацією про подальше обстеження, лікування хворого після 25.12.2014р., а тому цей діагноз при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не може бути прийнятий до уваги (а.с. 74).

У подальшому, на підставі заяви потерпілого ОСОБА_2, постановою слідчого від 06.02.2014рбуло призначено додаткову судово - медичну експертизу (а.с. 71).

Згідно висновку судово-медичного експерта ОСОБА_12 № 206 від 06.02.2014р., у ОСОБА_2, відповідно до записів довідки травмпункту № 2 м. Львова та медичної картки амбулаторного хворого КЛЛЗ, лікарем травматологом та хірургом у грудні 2013р. було встановлено діагноз: «Забій м'яких тканин лівої половини обличчя. Забій-розтяг правого колінного суглобу. Локально хірургом було відмічено наявність синця на обличчі зліва та синця в ділянці правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету та могли виникнути від удару кулаком в лице та внаслідок подальшого падіння потерпілого на асфальтне покриття 24 грудня 2013р. та відносяться до легкого тілесного ушкодження» (а.с. 72).

Дані висновки підтримав у засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_12 та на питання, чи могло тілесне ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої половини обличчя виникнути в результаті декількох ударів в одну точку, чи описані у довідці тілесні ушкодження на обличчі потерпілого є наслідком одного удару, експерт зазначив, що можливо, проте даного питання він не досліджував, а на даний час це вже не можливо і неактуально.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи висновки експерта № 117 від 23.01.2014р. та № 206 від 06.02.2014р. не дають відповіді на запитання, чи могло утворитись у потерпілого тілесне ушкодження від удару рукою один раз чи від декількох ударів в одне місце.

З урахуванням наведеного та конкретних обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні данні, про те, що в результаті нанесення ОСОБА_3 удару кулаком в обличчя ОСОБА_2, від якого останній впав на землю, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, оскільки, висновок експерта № 206 від 06.02.2014р., на який покликається сторона обвинувачення, не підтверджує факт отримання потерпілим легких тілесних ушкоджень за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

З огляду на наведене, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, за наведених в обвинувальному акті обставин, на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України із закриттям кримінального провадження законним, а подані апеляційні скарги необґрунтованими.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Ваврика В.Б. та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Франківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2014р. щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ

Партика І.В. Белена А.В. Гончарук Л.Я.