Ухвала суду № 44825190, 19.02.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/7196/13-ц

2-к/465/2/15

У Х В А Л А

судового засідання

19.02.2015 р. Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді- Мартинишин М.О.

при секретарі- Кметь Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання Головного управління юстиції у Львівській області про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України вироку Районного суду для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) від 05.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, суд,-

встановив:

На адресу суду надійшли матеріали справи та пояснення сторін з яких вбачається, що 05.02.2013 року Районним судом для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) постановлено вирок, згідно якого підлягає стягненню з ОСОБА_2 аліментів на користь сина ОСОБА_3 по 400 злотих щомісячно, починаючи з 18.01.2010 року.

Головне управління юстиції у Львівській області звернулося із клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України вироку Районного суду для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) від 05.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь сина ОСОБА_3 по 400 злотих щомісячно, починаючи з 18.01.2010 року.

Зазначене клопотання подане відповідно до положень Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956 року.

Головне управління юстиції у Львівській області разом з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду надало копію протоколу судового засідання Франківського районного суду від 01.06.2012 року за головуванням судді Гулієвої М.І. в якості підтвердження належного вручення ОСОБА_2 документу про виклик до Районного суду для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1).

Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" Міжнародні договори України про правову допомогу не виключають для суду, що має розглядати клопотання, можливості уточнити дані, необхідні для вирішення останнього.

Представник Головного управління юстиції у Львівській області в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у клопотанні, просить клопотання задоволити.

ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 395 ЦПК України неявка без поважних причини у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Заслухавши пояснення представника Головного управління юстиції у Львівській області, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується клопотання, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що клопотання підлягає до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2013 року Районним судом для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) постановлено вирок, згідно якого підлягає стягненню з ОСОБА_2 аліментів на користь сина ОСОБА_3 по 400 злотих щомісячно, починаючи з 18.01.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно із визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право"визнання рішення іноземного суду, це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Порядок вирішення питання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає виконанню врегульовано положеннями глави 1 розділу VIII ЦПК України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 396 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи (ч. 2ст. 396 ЦПК України).

У ч. 1 п. Ь ст. 15 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 р., до якої Україна приєдналась Законом України від 15 вересня 2000 р. № 2052-ІІІ, зазначено наступне: якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Тобто, суд повинен пересилати компетентним іноземним органам держав повідомлення про виклик у судове засідання відповідача не пізніше ніж за шість місяців до дня розгляду справи та іноземні суди не мають право виносити судові рішення, якщо відповідач не з'явився у судове засідання через порушення строку направлення повідомлення про місце та час розгляду справи.

Також, відповідно до п b ст. 7 Нью-Йоркської Конвенції про стягнення аліментів закордоном від 20.06.1956 року, до якої Україна приєдналась Законом України від 20 липня 2006 року № 15-V для того, щоб сторони могли з'явитися чи бути представленими, запитуваний орган повідомляє заінтересованим Органу, що приймає, та Органу, що передає, а також відповідачу про дату та місце проведення відповідного судового розгляду.

24 травня 1993 року між Україною та ОСОБА_1 підписано Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (далі - Договір), який ратифіковано Законом України від 4 лютого 1994 року № 3941-XII. Договір набрав чинності для України 14 серпня 1994 року.

Статтею 52 Договору визначено, що при розгляді справи про визнання і виконання рішення суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51.

Відповідно до п. 3 ст. 50 Договору між Україною і ОСОБА_1 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, рішення підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином.

За ч. 1 ст. 418 ЦПК України доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.

Відповідно до п.5 ст.417 ЦПК України виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

В силу п.п. 6, 7, 8 ст. 418 ЦПК України у разі повторної неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засідання. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

Таким чином, протокол судового засідання Франківського районного суду від 01.06.2012 року судді Гулієвої М.І. в якості підтвердження належного вручення ОСОБА_2 документу про виклик до Районного суду для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) та зібрані матеріали до такого доручення є належним доказом виконання вимог Нью-Йоркської Конвенції про стягнення аліментів закордоном від 20.06.1956 року, Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15листопада 1965 р., Договору між Україною і ОСОБА_1 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах про вручення ОСОБА_2 судової повістки.

За змістом вироку Районного суду для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) від 05.02.2013 року ОСОБА_4 був відсутній, оскільки відбувся заочний розгляд справи, що випливає зі змісту вищезазначеного вироку.

Як розяснено в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює даний факт, суд повинен з"ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших поданих сторонами доказів, а в необхідних випадках - запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за якими провадився розгляд справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" та ст. 12 Договору про правову допомогу, суд має право у встановленому порядку звернутись до компетентних органів ОСОБА_1 про надання інформації щодо тлумачення іноземного законодавства.

Пунктом 3 ч.1 ст. 50 Договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Законом України від 04 лютого 1994 року №3941-ХІІ, що набрав чинності для України 14 серпня 1994 року, передбачено, що рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо зокрема, сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності-належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином.

Відповідно до правового висновку, який зроблено Верховним Судом України при розгляді справи № 6-39цс14 (постанова від 23 квітня 2014 року) і який є обов'язковим в силу приписів ст. 360-7 ЦПК України доведення факту неналежного повідомлення, як підстави для відмови для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду лежить саме на особі (в даному випадку на боржнику ОСОБА_2), яка заперечує проти задоволення такого клопотання, а таких доказів матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що клопотання Головного управління юстиції у Львівській області про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України вироку Районного суду для Кракова-Сьрудмєстця у Кракові (ОСОБА_1) від 05.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь сина ОСОБА_3 по 400 злотих щомісячно, починаючи з 18.01.2010 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10,11, 57-60, 208-210, 392-396 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати та надати дозвіл на примусове виконання та території України вироку Районного суду для Кракова-Сьрудмєсьця у Кракові (ОСОБА_1) від 05.02.2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, по 400 злотих щомісячно, починаючи з 18.01.2010 року.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду Львівської області через районний суд..

Суддя Мартинишин М.О.