Вирок № 44822238, 22.05.2015, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/727/15-к

Провадження № 1-кп/175/32/15

Вирок

Іменем України

22 травня 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Воздвиженського О.Л.,

за участю секретаря Рашед Ю.О.,

прокурора Моренка А.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12015040440000191 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого 18.03.2013 року Індустріальним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком три роки,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.263 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 будучи раніше судимим за умисний корисливий злочин, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку, вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

Так, у жовтні 2014 року, більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2 знаходячись за місцем свого мешкання, АДРЕСА_1, де маючи злочинний умисел спрямований на виготовлення кастету, шляхом відливання з металу виготовив предмет овальної форми, усвідомлюючи, що вищевказане є кастетом та почав зберігання його при собі без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, 27.01.2015 року ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого мешкання, де на ґрунті ревнощів та раніше неприязних стосунків між ним та ОСОБА_1, у нього виник злочинний умисел направлений на вчинення умисного легкого тілесного ушкодження останньому.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на вчинення умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_1 ОСОБА_2 прибув до ТРЦ «Караван» розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська 17, де біля центрального входу дочекавшись на ОСОБА_1, наблизився до нього та без попереджень наніс потерпілому один удар кулаком правої руки, на якому був надітий металевий кастет в області скроневої волосистої частини голови ліворуч.

В наслідок чого потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу та забійної рани на його тілі в скроневій області волосистої частини голови ліворуч, внутрішньо-шкіряного крововиливу в потиличній області голови праворуч, які згідно висновку експерта № 682е від 18.02.2015 року за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.

Після чого вказаний предмет було вилучено у нього працівниками державної служби охорони, який згідно висновку експерта № 04/03-15 від 02.02.2015 року є холодною зброєю ударно-дробильної дії виготовлений саморобним способом по типу кастетів довільного виконання спрощеної конструкції.

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засіданні, вину у вчинені зазначеного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи. У скоєному щиро розкаявся.

Дослідження доказів на підтвердження обставин злочину обвинувачений вважав недоцільним.

Провина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного судом діянні підтверджується доказами, дослідженими судом за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення та добровільності його позиції, а також роз?яснивши передбачені частиною 3 статті 349 КПК України процесуальні наслідки визнання таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, яке виразилося у носінні та виготовленні кастету без передбаченого законом дозволу, та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке виразилося у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 від підтримання обвинувачення відмовився, просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження стосовно нього закрити, так як ОСОБА_2 добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, оскільки потерпілий відмовився від підтримання обвинувачення.

З'ясувавши добровільність звернення потерпілого із клопотанням про закриття справи, якому відомі положення п.7 ч.1 ст.284 КПК України, перевіривши добровільність та істинність позиції щодо закриття справи обвинуваченого, який відшкодував шкоду ОСОБА_1, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.

Так, згідно з п.7 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Суд встановив, що обвинувачений повністю відшкодував завдав шкоду.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у відкритому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої, або частиною другою статті 284 КПК України.

Оскільки по справі встановлені підстави, передбачені п.7 ч.1 ст.284 КПК України, клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження по справі - закриттю у зв'язку із відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи й особу ОСОБА_2, - раніше судимий, має одну не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, інкримінований злочини вчинив в період іспитового строку, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням обставин справи і особи ОСОБА_2, який вчинив злочин, віднесений ст.12 КК України до категорії злочинів середньої тяжкості в період іспитового строку, позиції прокурора, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкцій інкримінованої статті кримінального закону, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, достатнім та відповідати особі обвинуваченого і обставинам вчиненого ним злочину.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2013 року виконувати самостійно.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, що підтверджується довідкою НДЕКЦ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Долю речових доказів суд вирішує згідно вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 284, 314, 477, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити.

Кримінальне провадження № 12015040440000191 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - закрити у зв'язку із відмовою потерпілого ОСОБА_1 від підтримання обвинувачення в порядку ч.1 ст.477 КПК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 грн. в дохід держави.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді особистого зобов'язання, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

В рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 393 (триста дев'яносто три) 12 коп. (одержувач платежу - УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ в Дніпропетровській області, призначення платежу - за проведення судової експертизи № 04/03-15 від 02.02.2015 року).

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2013 року виконувати самостійно.

Цифровий носій «CD-R» диск Axtnt» 700 МВ, який відповідно до постанови слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 23.02.2015 року визнано речовим доказом, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах справи.

Кастет, який відповідно до постанови слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.02.2015 року визнано речовим доказом та зберігається в камері схову Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили знищити.

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинувачений - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя О.Л. Воздвиженський