Рішення № 44822218, 04.06.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/27576/14-ц Провадження № 22-ц/772/1564/2015Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 55 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

за участю позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача Далєвського А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» на рішення Вінницького міського суду від 09 квітня 2015 року , -

В с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Керамік-Плюс» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Посилалась на те, що з 05.09.2009 року працювала у ППК «Володимирський масив», звідки 08.01.2014 року була звільнена з роботи у зв'язку з переведенням на роботу у ТОВ «Керамік-плюс», який є начебто правонаступником ППК «Володимирський масив». 09.01.2014 року була прийнята на роботу в ТОВ «Керамік-Плюс» на посаду начальника цеха по виробництву цегли. Однак заробітну плату їй не виплачували і 11.06.2014 року вона була звільнення з роботи за згодою сторін. Посилаючись на те, що у день звільнення, відповідач не провів з нею розрахунок, не виплатив заробітну плату за січень-червень 2014 року та компенсацію за невикористану відпустку, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку з 11.06.2014 року по день ухвалення рішення та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду від 09.04.2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Керамік-Плюс» в частині вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку - залишено без розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду від 09.04.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Керамік-Плюс» на користь ОСОБА_2 заробітну плату в розмірі 7166,49 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13886,00 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Керамік-Плюс» в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Керамік-Плюс» просить зазначене рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні заборгованості по заробітній платі в сумі 2333,03 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Зазначили, що відповідно до бухгалтерсько-облікових документів товариства заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 4833,46 грн., а тому судом неправомірно стягнута сума в розмірі 7166,49 грн .Крім того, задоволення позову в частині моральної шкоди необгрунтоване, оскільки позивачка не надала жодних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями товариства та заподіяною моральною шкодою та не підтвердила розмір цієї шкоди.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає ,що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно ст.ст. 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 15, 21 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату працю», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що 09.01.2014 року ОСОБА_2 була переведена з ПП «Компанія «Володимирський масив» в ТОВ «Керамік-Плюс» на посаду начальника цеха по виробництву цегли. За період з 01.01.2014 року по 11.06.2014 року їй була нарахована заробітна плата в сумі 7166,49 грн., що не була виплачена. 11.06.2014 року остання була звільнена з роботи за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, проте розрахунок з нею в передбачені законом строки проведений не був.

Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачці не отриману нею заробітну плату та середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 12.06.2014 року по 09.04.2015 року, розмір якого становить 13886 грн. Частково задовольняючи вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності обставин спричинення ОСОБА_2 відповідачем моральної шкоди, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача по невиплаті заробітної плати та підставно визначив її розмірі в сумі 1000 грн., з врахуванням ступеня вини відповідача, характеру моральних страждань, що перенесла позивачка.

Разом з тим, при встановленні розміру заборгованості по заробітній платі суд допустив неповне з'ясування обставин справи.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, суд неодноразово за клопотанням позивача вчиняв процесуальні дії по витребуванню доказів нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період січень-червень 2014 року.

Проте, вказані докази відповідачем надані до суду не були і останній ухвалив рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 7166,49 грн. ,виходячи з наявних даних з довідок управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_2

Представник відповідача пояснив неможливість надання суду під час розгляду ним справи витребуваних доказів причинами відсутності посадових осіб товариства і надав ці докази апеляційному суду.

Тому обставини дійсного розміру заборгованості по заробітній платі підлягають встановленню судом апеляційної інстанції.

Так, з довідки про доходи ОСОБА_2 та платіжної відомості на виплату коштів вбачається, що остання отримала за лютий 2014 року 1000,00 грн. заробітної плати , за квітень - 156,00 грн.,а всього - 1156,00 грн.

Позивачка ОСОБА_2 проти вказаного не заперечувала і підтвердила отримання нею частини заробітної плати у вказаних сумах.

За таких обставин, висновок суду про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 7166,49 грн. не відповідає дійсним обставинам справи, а вказаний розмір заборгованості підлягає зменшенню на суму отриманих позивачкою коштів до 6010,49 грн.

Таким чином, доводи скарги про безпідставне стягнення судом суми заборгованості в розмірі 7166,49 грн. частково заслуговують на увагу, а рішення суду в цій частині підлягає зміні .

Доводи скарги про недоведеності позивачкою наявності причинного зв'язку між шкодою і неправомірними діями та непідтвердження її розміру, є безпідставними.

Згідно п.2 ч.2 ст.22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Стаття 237 1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) (далі - постанова Пленуму від 31.03.1995 року) роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У п.9 постанова Пленуму від 31.03.1995 року роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції на підставі матеріалів справи та особистих пояснень позивачки вірно встановив, що порушення законних прав позивачки у вигляді невиплати відповідачем розрахунку, призвело до моральних страждань, негативних переживань та хвилювань, порушення нормального життєвого ритму та додаткових зусиль для організації свого життя ,в тому числі , зусиль по зверненню до суду за стягненням заробітної плати.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд правильно врахував ступінь вини відповідача, тривалість душевних страждань, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,а тому колегія суддів вважає адекватною і справедливою суму відшкодування в розмірі 1000 грн.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо цього не заслуговують на увагу, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 09 квітня 2015 року змінити, замість слів «заробітну плату в розмірі 7166,49 грн.» вказати «заробітну плату в розмірі 6010,49 грн.».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: