Постанова № 4481602, 07.08.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-10111/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2009 р.   м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

 при секретарі - Фейдаш Х.М.

за участю представників позивача Працьовитого А.В., Лучко П.Я., представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Електро» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002582321/0 від 21.11.2008 року, -

  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова   ( далі-ДПІ ), в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0002582321/0 від 21.11.2008 року про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 52 500,00 грн., в тому числі за основним платежем 35 000,00 грн., за штрафними санкціями - 17 500,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідками планової перевірки необґрунтовано прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем в травня 2008 року до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 35 000,00 грн., сплаченого у складі вартості юридичних послуг, наданих позивачу приватним підприємством «Аваль-Гарант» відповідно до умов Договору № ЗАТ-08 від 08.03.2008 року. Факт наданих юридичних послуг засвідчується належним чином оформленим актом виконаних робіт № 1 від 10 квітня 2008 року, в якому чітко розписана номенклатура наданих послуг і присутні всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Юридичні послуги пов'язані з захистом товариства від недобросовісного поглинання.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких зазначає, що актом перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства: безпідставно включено у травні 2008 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 35 000,00 грн. Позивачем не наведено зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю товариства, не підтверджено належними первинними документами. Окрім того приватне підприємство «Аваль Гарант», яке отримало свідоцтво платника ПДВ 02.04.2008 року, в квітні провело одну операцію по наданні вищевказаних послуг ЗАТ «Електро». Одним із постачальників у ПП «Аваль-Гарант» на суму 35 000,00 грн. є ТзОВ «Профліга», яке не звітується з березня 2008 року, дані суми ПДВ не внесені ТзОВ «Профліга» до бюджету.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях. Просить відмовити у задоволенні позову.  

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією Сихівського району м.Львова проведено планову виїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Електро» (далі-Товариство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.06.2008р. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.11.2008р. № 842/23-209/00132486, у якому зафіксовані порушення п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.5,п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168 (далі-Закон №168) - Товариством безпідставно включено в травні 2008 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 35 000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002582321/0 від 21.11.2008 року, яким визначено суму податкового забов'язання з податку на додану вартість в сумі 52 500,00 грн., в тому числі за основним платежем 35 000,00 грн., за штрафними санкціями - 17 500,00 грн.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94 від 28.12.1994 року, із змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Як встановлено судом, з метою усунення перешкод в організації ведення виробничої діяльності, зокрема, від недобросовісного поглинання та захоплення з боку зацікавлених осіб, що в свою чергу могло призвести до повної зупинки та/або ліквідації Товариства, останнім з юридичною фірмою «Аваль-Гарант» 03.03.2008 року було укладено Договір № ЗАТ-08 про надання юридичних послуг, мета яких - захист Товариства в судових та інших органах влади. На виконання розділу 3(порядок надання послуг) договору розроблено план етапу та заходів як додаток до договору. Факт необхідності укладення договору про надання комплексу юридичних послуг підтверджено поданими суду документами (судовими рішеннями та рішеннями компетентних органів).

В акті перевірки (ар.22) зазначено, що ПП «Аваль Гарант» надало ЗАТ «Електро» юридичні послуги. Факт наданих юридичних послуг засвідчується належним чином оформленим актом виконаних робіт №1 від 10 квітня 2008 року, як первинного облікового документу, в якому чітко вказуються якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи), розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт) та покликання, що ці послуги (роботи) надаються на виконання умов договору, укладеного між Товариством та його контрагентом, і є достатньою підставою для твердження про відповідність цього документу вимогам Закону №996, та є підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених таким актом, до складу валових витрат.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що на виконання наведеного вище договору позивачем витрати за юридичні послуги віднесені до складу валових витрат відповідного звітного періоду. Це підтверджено у розділі 3.1 (Податок на прибуток) Акта перевірки від 12.11.2008 року - перевіркою не встановлено завищення або заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати».

Окрім того, в пункті 3.1.4. Висновок щодо повноти декларування та своєчасності оплати податку на прибуток зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року не встановлено його заниження або завищення. Також перевіркою дотримання термінів сплати податку на прибуток за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року порушень не встановлено.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Судом встановлено, що на виконання договору позивачем оплата проведена у повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 07.04.2008 року №91 на суму 140 000,00 грн. та від 14.04.2008 року №94 на суму 70 000, 00 грн. Товариством отримані від ПП «Аваль-Гарант» податкові накладні № 3 від 08.04.2008 р. на суму 140 000,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 23 333,3 гривень та №4 від 18.04.2008 р. на суму 70 000, 00 грн. в тому числі ПДВ на суму 11 666,67 гривень, відповідно до вимог підпункту 7.5.1. Закону №168.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.04.2008 року, видане ПП «Аваль-Гарант» є підтвердженням того, що останній мав право виписувати податкові накладні за наслідком наданих послуг (виконаних робіт) та їх оплати.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт надання юридичних послуг підтверджується заявами, зверненнями, відповідями, судовими рішеннями, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, Закон №168 не пов'язує право покупця на виникнення податкового кредиту з ПДВ з виконанням зобов'язань щодо сплати ПДВ іншими платниками цього податку.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Податок на додану вартість, сплачений ЗАТ «Електро» у складі вартості юридичних послуг, а несплата до бюджету останнього на якомусь етапі стороннім контрагентом (ТзОВ «Профліга»), з яким не проводились жодні розрахунки, не є підставою для визнання неправомірного формування податкового кредиту позивача.

Суд зауважує, що віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону №168, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з цим, посилання в Акті перевірки на відносини між ПП «Аваль-Гарант» та ТзОВ «Профліга» є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи те, що юридичні послуги, що надавались позивачу, були спрямовані на збереження господарської діяльності позивача та запобігання рейдерському захопленні Товариства, які за наслідками втілення плану розроблених заходів, забезпечили подальше нормальне функціонування господарської діяльності позивача, понесені витрати безпосередньо пов'язані з досягненням такої мети, а тому мають пряме відношення до здійснення позивачем господарської діяльності, підтверджуються належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (актом виконаних робіт та платіжними дорученнями), які оформлені з дотриманням вимог Закону №996, а тому суд вважає правомірним віднесення позивачем  витрат на вказані послуги до складу валових витрат та віднесення 35 000,00 грн.  податку на додану вартість за такими операціями в травні 2008 року до складу податкового кредиту, а висновки пункту 3.2.2 акта перевірки безпідставні.

Виходячи з вище викладеного, відсутні також підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.   

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

  В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А  згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та доведені у судовому засіданні, і тому слід позов задовольнити повністю та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в повному обсязі з моменту його прийняття.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0002582321/0 від 21.11.2008 року в повному обсязі з моменту його прийняття.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 14.08.2009 року.

Суддя / підпис / Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно.

Суддя Шинкар Т.І.