Ухвала суду № 44813222, 10.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3244/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Ткаченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс» (далі ТОВ «Укртранссервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2014 року № 0002632202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 19 по 22 вересня 2014 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «БК «Атріум-Сервіс» за червень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП «БК «Атріум-Сервіс» у червні 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 23 вересня 2014 року за № 3684/14-02-22-02/35673932, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 39607 грн. за червень 2014 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2014 року № 0002632202, яким ТОВ «Укртранссервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 39607 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19803 грн. 50 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Укртранссервіс» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 15 жовтня 2014 року № 0002632202. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального права, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентами під час визначення податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 19 по 22 вересня 2014 року посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «БК «Атріум-Сервіс» за червень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП «БК «Атріум-Сервіс» у червні 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 23 вересня 2014 року за № 3684/14-02-22-02/35673932, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 39607 грн. за червень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2014 року № 0002632202, яким ТОВ «Укртранссервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 39607 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19803 грн. 50 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Укртранссервіс» норм Податкового кодексу України при формуванні протягом перевіреного періоду податкового кредиту за господарською операцією з ПП «БК «Атріум-Сервіс».

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за червень 2014 року позивач формував на підставі податкової накладної, виданої його контрагентом ПП «БК «Атріум-Сервіс».

При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ПП «БК «Атріум-Сервіс» (Виконавець) договір від 01 квітня 2014 року за № 01/06, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту автовишки. Вартість робіт складає 237642 грн., що визначено в п. 1.2 договору (а. с. 41-43).

В акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої на підставі названого договору. В обґрунтування висновку відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 20 серпня 2014 року № 1925/26-59-22-08/38871786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «БК «Атріум-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 по 30 червня 2014 року», в якому зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названим підприємством господарських операцій.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, витрати позивача по названому вище договору безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (вантажний автомобільний транспорт) (а. с. 11) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковою накладною, актом приймання виконаних робіт та розрахунковими документами (а. с. 52-54, 55, 56-58).

Вказані документи були досліджені судом першої інстанції та їм надана належна оцінка в оскарженому судовому рішенні.

Крім того, з матеріалів справи також вбачаться, що між позивачем (Орендар) та ТОВ «Електромережбуд» (Орендодавець) укладено договір оренди автомобіля від 28 травня 2014 року за № 67, відповідно до якого Орендар приймає у тимчасове користування автопідйомник АГП на шасі ЗИЛ431412 д/н 041-26НК (а. с. 37-38).

Відповідно до розділу 2 «Умови договору» на Орендаря покладено витрати по ремонту автомобіля, що орендується.

Отже, роботи по ремонту автопідйомника по угоді з ПП «БК «Атріум-Сервіс» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме з забезпеченням можливості використання орендованого автомобіля у власній господарській діяльності.

Факт надання в оренду саме названого автопідйомника підтверджено актом приймання-передачі та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг)(а. с. 39-40).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у названій вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковою накладною, оформленою у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеною в порядку, передбаченому наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10.

Податкова накладна складена особою, яка на момент її оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено факту безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Доводи апелянта щодо окремих недоліків в наданих позивачем первинних документах не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо реальності здійснення позивачем господарської операції за договором з ПП «БК «Атріум-Сервіс», а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

За таких обставин, сума податку на додану вартість за виписаною ТОВ «Укртранссервіс» податковою накладною за вказаною вище угодою була правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2014 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 жовтня 2014 року № 0002632202 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 12 червня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко