Постанова № 44813188, 10.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1177/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Нікстром» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року приватне акціонерне товариство «Нікстром» (надалі - позивач, ПАТ «Нікстром») звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 26.12.2013 року:

- №0000542200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 565896,00 грн. - за основним платежем та нараховані штрафні санкції в розмірі 191069,00 грн., а всього на суму 756965,00 грн.;

- №0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 396438,00 грн. - за основним платежем та нараховані штрафні санкції в розмірі 94089,00 грн., а всього на суму 495574,00 грн.;

- №0000562200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 61887,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року - на 18245,00 грн. та за листопад 2012 року - на 43642,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №22122/04543192 від 10.12.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Нікстром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо виявлених порушень формування позивачем валових доходів та витрат, а також податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ є безпідставними, не узгоджуються з приписами податкового законодавства та спростовуються наявними у позивача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За висновками акту перевірки (стор.71 акту) з урахуванням змін, внесених відповідачем за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки (відповідь ДПІ від 23.12.2013 року №4121/8/14-20-22-11 (т.3 а.с.187-188)), позивачем допущені наступні порушення, які вплинули на спірне повідомлення-рішення з податку на прибуток №0000542200:

- в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п.135.2 ст.132, пп.135.4.1 п.135.4, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2, абзац «г» п.138.4, пп.138.8.1, абзац «г» пп.138.5 п.138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (надалі - ПК України), занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 587169,00 грн., в тому числі по періодах: IV квартал 2010 року - 77866,00 грн.; І квартал 2011 року - 10102,00 грн.; II квартал 2011 року - 14648,00 грн.; III квартал 2011 - 92248,00 грн.; IV квартал 2011 року - 108930,00 грн.; І квартал 2012 року - 25725,00 грн.; II квартал 2012 року - 19425,00 грн.; IV квартал 2012 року - 238223,00 грн..

За змістом розділу 3.1 акту перевірки заниження податку на прибуток відбулось внаслідок заниження валового доходу за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на суму 228697,00 грн. та за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на суму 1799399,00 грн., а також внаслідок завищення валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на суму 185568,00 грн. та за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на суму 424742,00 грн..

Порушення, які вплинули на винесення повідомлень-рішень з ПДВ №0000962200 та №0000562200, за висновками акту перевірки (стор.71 акту) з урахуванням змін, внесених відповідачем за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки (відповідь ДПІ від 23.12.2013 року №4121/8/14-20-22-11 (т.3 а.с187-188)), полягають в наступному:

- в порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон №168/97), п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України занижено податку на додану вартість на загальну суму 488962,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2011 року - 84725,70 грн.; жовтень 2011 року - 35261,00 грн.; листопад 2011 року - 41707,00 грн.; лютий 2011 року - 4414,86 грн.; березень 2011 року - 3571,73 грн.; квітень 2011 року - 12107,51 грн.; листопад 2010 року - 14294,10 грн.; грудень 2011 року - 23000,00 грн.; березень 2012 року - 24500,00 грн.; травень 2012 року - 11666,67 грн.; червень 2012 року - 6833,33 грн.; жовтень 2012 року - 113440,00 грн.; листопад 2012 року - 113440,00 грн..

За змістом розділу 3.2 акту перевірки заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, та завищення від'ємного значення з цього податку відбулось внаслідок заниження податкових зобов'язань на загальну суму 370827,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 117937,00 грн..

Оцінюючи правомірність наведених в акті перевірки підстав для донарахування зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Висновок акту перевірки про заниження валового доходу за 4 кв. 2010 року на суму 228697,00 грн. ґрунтується на тому, що позивач, отримавши безкоштовно від ПП ОСОБА_5 за «Актом приймання-передачі труб для прокладки магістралі пульпопроводу» труби d=530 мм у кількості 25 штук загальною довжиною 248 м., не включив до складу доходів за 4 кв. 2010 року вартість цих труб, яку ДПІ визначила в загальному розмірі 228697,00 грн. по ціні 922,17 грн. за 1 м. При цьому така вартість визначена податковим органом на підставі первинних документів по операціям з іншим контрагентом - ТОВ ПРАТ «ВКФ» Укрводтехпостач», а саме накладної №125 від 27.08.2012 року.

Позивач заперечує проти такого висновку, вказуючи на те, що ПП ОСОБА_5 передав не металеві, а пластикові труби, і не в 4 кварталі 2010 року, а 2008 році, які були відображені позивачем на позабалансовому рахунку, з послідуючим їх поверненням ПП ОСОБА_5. З цих підстав позивач вважає неправомірним визначення ДПІ вартості отриманих труб, як бази для збільшення зобов'язань з податку на прибуток за 4 кв. 2010 року на підставі первинних документів по операціям з придбання позивачем металевих труб у інших контрагентів у 2012 році.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, оскільки надані позивачем документи по операціям із ПП ОСОБА_5, а саме: контракт на намив піску №1 від 01.04.2008 року, Акт приймання-передачі труб для прокладки магістралі пульпопроводу за 2008 рік, акт приймання виконаних робіт за грудень 2012 року (т.2 а.с.35-44), акт повернення труб для прокладки магістралі пульпопроводу від 05.08.2008 року (т.8 а.с.140 ), підтверджують той факт, що операції з передачі позивачу труб від ПП ОСОБА_5 та їх повернення мали місце у 2008 році.

З цього слідує, що з урахуванням приписів п.4.16 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.04.2011 року, проведена у 2008 році операція з безкоштовної передачі позивачу труб від ПП ОСОБА_5 могла мати наслідком збільшення валового доходу виключно за 2008 рік, а не за 4 квартал 2010 року, як стверджує ДПІ. Крім того, ці труби були повернуті позивачем 05.08.2008 року.

Також не можна погодитися з правильністю обчислення відповідачем вартості отриманих позивачем у 2008 році пластикових труб від ПП ОСОБА_5 в розмірі 228697,00 грн., оскільки така вартість визначена податковим органом на підставі накладної №125 від 27.08.2012 року від ТОВ ПРАТ «ВКФ» Укрводтехпостач», яка складена більше ніж 4 роки після отримання позивачем труб від ПП ОСОБА_5, і за якою передавались металеві труби.

Отже, висновок акту перевірки про заниження валового доходу за 4 кв. 2010 року на суму 228697,00 грн. внаслідок безкоштовного отримання труб від ПП ОСОБА_5 є безпідставним.

Щодо висновку акту перевірки про заниження валового доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) на суму на загальну суму 1799399,00 грн. за період 01.04.2011 року по 31.12.2012 року (стор.9 акту), то до цього обсягу заниженого доходу ДПІ включає наступні суми:

- 293138,00 грн. - не включення до доходів за 3 кв. 2011 року реалізація піску в обсязі 4561 куб.м. (стр.9-12 акту);

- 1487000,90 грн. - заниження обсягу реалізації піску за 4 кв. 2011 року та за 4 кв. 2012 року (стор.13-16 акту);

- 19200,00 грн. - заниження доходу за 3 кв. 2011 року внаслідок не оприбуткування 9,6 т. металобрухту після списання екскаватору ЭО 4111 (стор.16-17 акту);

Висновки акту перевірки про заниження позивачем обсягів реалізації піску за 3 кв.2011 на суму 293138,00 грн., за 4 кв. 2011 року та за 4 кв. 2012 року на суму 1487000,90 грн. також став підставою і для викладених у п.3.2.1 акту перевірки висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 356029,00 грн., в т.ч. 58627,00 грн. - за вересень 2011 року, 35261,00 грн. - за жовтень 2011 року, 35261,00 грн. - за листопад 2011 року, 113440,00 грн. - за жовтень 2012 року та 113440,00 грн. - за листопад 2012 року.

Обґрунтовуючи твердження про заниження доходу на 293138,00 грн. ДПІ посилається на те, що позивач у 2010 році отримав з ковшу-накопичувача №2 Південно-Бузького родовища 38010 куб.м. готової продукції та 4561 куб.м. грунту - уносів з карт намиву, який було заскладовано вдовж границі обвалки карти №1 та північної границі коша №2. ДПІ стверджує, що ці 4561 куб.м. пісковміщуючого грунту не було повернуто до кошту №2 для повторного збагачення, а було реалізовано в 2011 році без віднесення суми реалізації до доходів.

Позивач заперечує проти такого висновку, посилаючись на те, що цей обсяг пісковміщуючого грунту дійсно було заскладовано вздовж границі карти №1 та заплановано повернути в ковш №2 для подальшої його вторинної переробка. Однак вторинна переробка цього об'єму не була проведена з економічних причин, а цей об'єм у 2011 році було реалізовано споживачу, якому даний грунт підійшов по якісним характеристикам. В зв'язку з чим цей об'єм було оприбутковано бухгалтерією, з подальшим відображенням в обліку факту його реалізації та списання з ковшу №2 у 2011 році.

На підтвердження своєї позиції позивач надав акт від 31.08.2011 року, згідно з яким комісією позивача було вирішено оприбуткувати раніше заскладований пісок вздовж границі карти №1, який виник шляхом уносу з карт намиву від вторинної переробки з ковшів-накопичувачів Ожарської ділянки за 2010 рік у кількості 4562 куб.м. або 7115 тон, з подальшою реалізацією за ціною 30 грн. за 12 тонну з ПДВ. (т.8 а.с.180)

Також позивач долучив до справи документи про реалізацію у 2011 року вказаного об'єму пісковміщуючого грунту в адрес ТОВ «Миколаївтрансбуд-1»: накладні на реалізацію, податкові накладні (т.8 а.с.183-193) та відображення отриманого від цього доходу в бухгалтерському обліку: відомість №16 по готовій продукції за 2011 рік (т.8 а.с.156-168),

Вказані обставини на думку колегії суддів свідчать про те, що висновок акту перевірки про заниження доходу на 293138,00 грн. свого підтвердження належними доказами не знайшов та був спростований наданими позивачем документами.

Висновок акту перевірки про заниження обсягу реалізації піску за 4 кв. 2001 року та за 4 кв. 2012 року на суму 1487000,90 грн. ґрунтується на виявлених під час перевірки відхиленнях в обсягах вторинної переробки пісків та в обсягах реалізації піску, які відображені в бухгалтерському обліку позивача за 2012 рік та у звіті Державного геофізичного підприємства «Укргеофізіка» від 25.12.2012 року, а також ґрунтуються на невідповідностях обсягів готової продукції у накопичувальних (зведених) документах первинного обліку (змінні рапорти машиністів, довідки маркшейдерської служби підприємства) та у бухгалтерському обліку.

Позивач заперечує проти таких висновків, посилаючись на наступне:

- по-перше - перевіркою не враховані маркшейдерські дані щодо обсягу пісковміщуючого грунту, який утворився від уносів з карт намиву та накопичувався від очищення дренажних каналів; акти приймання-передачі пісковміщуючого грунту довідки маркшейдерських замірів та довідки про рух об'ємів пісковміщуючих грунтів з ковшів-накопичувачів за 2012 рік були надані для перевірки, але в акті не відображені (т.2 а.с.102-103);

- по-друге - у звіті Державного геофізичного підприємства «Укргеофізіка» від 25.12.2012 року на стор.7 допущена помилка щодо періоду визначення обсягу використаної переробки пісків, а саме: обсяг переробки в кількості 33653 куб.м. замість 10 місяців 2012 року, зазначений як обсяг за 11 місяців, що підтверджено лист ДГП «Укргеофізіка» №13-449 від 03.09.2013 року (т.8 а.с.141). Тому у вказаному звіті невевірно визначений обсяг переробки за 2012 рік;

- по-третє - у звіті ДГП «Укргеофізіка» від 25.12.2012 року обсяг переробки зазначений у метрах кубічних, а ДПІ визначає цей обсяг у тонах, помилково застосовуючи коефіцієнт К=1,4, оскільки середній коефіцієнт за лабораторними актами випробувань піску за 2012 рік становить 1,48, тому наведений в акті перевірки перерахунок об'ємів в тони не відповідає дійсності;

- по-четверте - до перевірки були надані усі необхідні документи, які спростовують твердження податкового органу про виявлені невідповідності в обсягах готової продукції, а наведені в таблиці на стор. 15 акту перевірки показники обсягів готової продукції в графі «За даними Бухобліку по Дт рах.№26» не відповідають даним самої ж ДПІ, які містяться в таблиці на стор.13 акту за 2012 рік, та даними бухгалтерської відомості по рах. 26 «Готова продукція» за 2010 та 2011 роки, яка також була надана для перевірки.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю заперечень позивача проти висновків податкового органу про заниження обсягу реалізації піску за 4 кв. 2011 року та за 4 кв. 2012 року на суму 1487000,90 грн., і вважає такі висновки ДПІ недостатньо вмотивованими та підтвердженими належними доказами.

Стверджуючи про заниження реалізації, податковий орган в той же час не надав суду жодного підтвердження конкретних фактів проведення позивачем операцій з реалізації піску без відображення такої операції у бухгалтерському та податковому обліку.

Позиція податкового органу по даному питанню ґрунтується виключно на співставленні показників відображених позивачем обсягів вторинної переробки пісків та обсягів реалізації піску за 2012 рік, а також на співставленні цих показників зі звітом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізіка» від 25.12.2012 року. При цьому, як вже зазначено вище, у даному звіті допущена помилка при визначенні обсягу використаної переробки пісків, що підтверджується листом ДГП «Укргеофізіка» №13-449 від 03.09.2013 року (т.8 а.с.141).

З наведених підстав, колегія суддів вважає необгрнутованими висновки акту перевірки про заниження позивачем обсягів реалізації піску за 3 кв.2011 на суму 293138,00 грн., за 4 кв. 2011 року та за 4 кв. 2012 року на суму 1487000,90 грн., а також про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 356029,00 грн., в т.ч. 58627,00 грн. - за вересень 2011 року, 35261,00 грн. - за жовтень 2011 року, 35261,00 грн. - за листопад 2011 року, 113440,00 грн. - за жовтень 2012 року та 113440,00 грн. - за листопад 2012 року.

Висновок акту перевірки про заниження доходу за 3 кв. 2011 року на 19200,00 грн. внаслідок неоприбуткування 9,6 т. металобрухту після списання екскаватору ЭО 4111 ДПІ обґрунтовує тим, що даний екскаватор має вагу 21200 кг., про що зазначено у «Плані розвитку гірничих робіт на 2010 рік по Південно-Бузькому родовищу будівельних пісків», а після його списання у 2 кварталі 2010 року за наказом №32 від 26.06.2010 року позивачем було оприбутковано всього 11,6 тон металобрухту. Тобто, на думку ДПІ позивачем не оприбутковано 9,6 т. металобрухту на суму 19200,00 грн., яка визначена відповідачем на підставі акту приймання металобрухту від 07.11.2011 року.

Позивач заперечує проти такого висновку, стверджуючи, що, по-перше - підставою для списання вказаного екскаватору був Акт Державного технічного огляду технологічного транспортного засобу за підписом експерта ОСОБА_6 та Акт комплектності екскаватору ЭО 4111 від 04.04.2011 року (т.2 а.с.139), в якому зазначено, що екскаватор не укомплектований і його вага складає близько 12 тонн; по-друге - не усі деталі і запчастини екскаватору є металевими, тому вага металобрухту навіть повністю укомплектованого екскаватору не буде дорівнювати 21200 кг.; по-третє - визначення податковим органом вартості списаного у червні 2010 року екскаватору, виходячи із закупівельної ціни на металобрухт станом на 07.11.2011 року, є помилковим, оскільки ціна на металобрухт є дуже змінною.

На підтвердження своїх заперечень позивач долучив до матеріалів справи вибіркову відомість з альбому креслень запасних частин екскаватора ЭО 4111 за даними конструкторського бюро «Стройтяжмашзапчасть» 1964 року, на підставі якої позивач здійснив розрахунок ваги металевих запчастин списаного екскаватора, які були відсутні на момент його списання, і загальна вага яких склала 11511,29 кг. (т.8 а.с.194-195).

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, оскільки наявні у матеріалах справи Акт Державного технічного огляду технологічного транспортного засобу (т.2 а.с.134) та Акт комплектності екскаватору ЭО 4111 від 04.04.2011 року (т.2 а.с.139) спростовують твердження податкового органу про те, що загальна маса металевих складових списаного позивачем екскаватору ЭО 4111 дорівнювала 21200 кг..

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним висновок акту перевірки про заниження позивачем доходу за 3 кв. 2011 року на 19200,00 грн. внаслідок не оприбуткування 9,6 т. металобрухту після списання екскаватору ЭО 4111.

Щодо висновку акту перевірки про завищення валових витрат за період 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на суму 185568,00 грн. (стор.18 акту), то до цього обсягу завищення ДПІ включає наступні суми:

- 10929,00 грн. - списання бензину А-95 на перевезення працівників без зазначення виду транспорту, маршруту та з перевищенням норм витрат палива на 1274 літра, встановлених наказом Мінтрансу від 10.02.1998 року №43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», що є порушенням пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України;

- 57333,33 грн. - списання 10000 літрів дизпалива по операціям з ТОВ «Порт Очаків» в 4 кв. 2010 року з виконання теплоходом «Кінбурнг» гідротехнічних робіт з видобутку піску, які на думку ДПІ, фактично проведені не були;

- 114608,00 грн. - завищення валових витрат по операціям із ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд», які на думку ДПІ, є безтоварними;

- 10000,00 грн. - віднесення до витрат заборгованості ПП Вовнюк за 4 кв. 2010 року.

Стосовно висновку акту перевірки про завищення валових витрат наслідок перевитрат бензину, то згідно позиції позивача, що викладена у позовній заяві, позивач не заперечує проти факту перевищення ним на 1274 літри норм витрачання бензину А-95, які встановлені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 року №43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», але зазначає, що ДПІ неправомірно визначила вартість перевитраченого бензину, виходячи з середніх цін, оскільки на підприємстві застосовується метод оцінки вибуття запасів ФІФО, а тому вартість бензину повинна визначатися за цінами його придбання. З цих підстав позивач зазначає, що вартість перевитраченого бензину повинна складати 10281,20 грн., що на 647,20 грн. менше, ніж визначено відповідачем.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР витрати на використане пальне, безпосередньо пов'язані з веденням виробництва, відносяться до складу валових витрат звітного періоду в повному обсязі за умов наявності всіх підтвердних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, та дотримання норм витрат.

При цьому наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Таким чином, списання паливно-мастильних матеріалів, здійснюється на підставі первинних документів у межах установлених чи розрахованих норм витрачання палива. При цьому витрати на заправку автотранспорту включаються до валових витрат підприємства у разі використання такого автотранспорту у господарській діяльності підприємства та лише в законодавчо установлених допустимих межах витрачання палива з урахуванням умов експлуатації автомобіля.

Оприбутковані паливно-мастильні матеріали піддаються перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а реальна сума валових витрат обчислюється після визначення балансової вартості запасів, у тому числі паливно-мастильних матеріалів, на кінець звітного періоду. У разі виявлення фактів перевищення використання паливно-мастильних матеріалів порівняно з нормативними показниками без документального підтвердження понаднормативні витрати не підлягають врахуванню у розрахунку залишків запасів на кінець звітного періоду для визначення приросту (убутку) балансової вартості та мають бути виключені зі складу валових витрат.

Оскільки позивач фактично не заперечує проти перевищення ним на 1274 літри норм витрачання бензину А-95, які встановлені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 року №43, і не надав належних доказів на підтвердження факту дотримання ним передбачених цим наказом норм списання, колегія суддів погоджується з висновком ДПІ про відсутність правових підстав для віднесення до складу валових витрат вартості 1274 літрів бензину А-95.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами позивача про невірне визначення відповідачем вартості 1274 літрів бензину А-95 за середніми цінами, оскільки відповідачем не спростовані твердження позивача про застосування на підприємстві оцінки вибуття запасів за методом ФІФО, а застосування такого методу підтверджується наказом позивача №2 від 03.012012 року «Про організацію та ведення бухгалтерського обліку і формування облікової політики підприємства із змінами і доповненнями прийнятими на 2012 рік» (т.9 а.с.20-30).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що податковий орган невірно разрахував розмір завищення валових витрат на суму 10929,00 грн. внаслідок перевищення позивачем норм списання бензину.

Оцінюючи податкові повідомлення-рішення на предмет його законності, суд з'ясовує підстави для його винесення, тобто конкретне порушення норм законодавства, та перевіряє правильність нарахування податкових зобов'язань.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні невірного нарахування податковим органом сум податкових зобов'язань по факту допущеного порушення, суд не повинен підмінять податковий орган, здійснюючи замість нього правильне нарахування суми податкових зобов'язань.

Тобто, в даному випадку необхідно розрахувати суму завищених витрат внаслідок перевищення норм списання бензину, застосовуючи іншій метод, ніж застосований ДПІ, а саме метод ФІФО. Але здійснення такого розрахунку не входить до повноважень суду.

Щодо висновку акту перевірки про завищення валових витрат на суму 57333,33 грн. внаслідок безпідставного списання 10000 літрів дизпалива по операціям з ТОВ «Порт Очаків» в 4 кв. 2010 року з виконання теплоходом «Кінбурнг» гідротехнічних робіт з видобутку піску колегія суддів зазначає, що такі висновки були спростовані позивачем в ході судового розгляду.

Так, згідно умов договору №1 від 29.10.2010 року із ТОВ «Порт Очаків» (виконавець), ПАТ «Нікстром» повинно було надати паливно-мастильні матеріали виконавцю для виконання умов договору.

Відповідно до видаткової накладної від 06.11.2010 року №РН-757 та податкової накладної №757 від 06.11.2010 року (т.3 а.с.27, 35) позивач придбав у ТОВ «Вік Ойл» 10000 л. дизпалива вартістю 68800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11466,67 грн.) і цього ж дня була проведена бункеровка цієї кількості дизпалива на належний ТОВ «Порт Очаків» т/х «Кінбурнг» на виконання договору №1 від 29.10.2010 року, що підтверджено накладною-вимогою від 06.11.2010 року (т.2 а.с.31), а також випискою із судового журналу т/х «Кінбурн» від 06.11.2010 року, де вказані записи про початок та завершення бункеровки дизельним паливом (т.2 арк. спр.32 - 34).

Посилання ДПІ в акті перевірки на відсутність первинних документів про передачу дизпалива в адрес ТОВ «Порт Очаків» від ПАТ «Нікстром», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначено вище, позивач не проводив господарської операції з поставки дизпалива в адрес ТОВ «Порт Очаків», яка б вимагала відповідного оформлення первинними документами. В даному випадку позивач використав вказану кількість дизпалива у своїй господарській діяльності шляхом забезпечення виконання гідротехнічних робіт з видобутку піску теплоходом «Кінбурн».

Таким чином, є безпідставним висновок ДПІ про завищення валових витрат на суму 57333,33 грн. внаслідок списання 10000 літрів дизпалива по операціям з ТОВ «Порт Очаків» в 4 кв. 2010 року.

Оскільки вказані висновки ДПІ стали також підставою і для висновку акту перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 11466,67 грн. (стор.47 акту), то з наведених вище підстав колегія суддів також вважає безпідставними і висновок ДПІ про завищення податкового кредиту на 11466,67 грн..

Щодо висновку акту перевірки про завищення валових витрат на суму 114608,00 грн. по операціям із ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд», які на думку ДПІ є безтоварними, то аргументація цього порушення викладена в п.3.2.2 акту перевірки і зводиться до того, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит по операціям з цими контрагентами, оскільки згідно актів ДПІ у Заводському районі м.Микалєва від 06.11.2012 року №339/22-200/37385352 та ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 09.11.2012 року №3331/22-200/30738020 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд», відповідно, ці підприємства відсутні за місцем знаходження, та проводили операції з придбання товарів, які визнані безтоварними.

З аналогічних підстав ДПІ в акті перевірки дійшла висновку і про завищення позивачем податкового кредиту на суму 117937,00 грн. по операціям із ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд» (стор.40-47), яка вплинула на прийняття спірних повідомлень-рішень з ПДВ №0000962200 та №0000562200.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із вказаними контрагентами колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з вказаними контрагентами порядок формування валових витрат визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, та ст.138 Податкового кодексу України, а порядок формування податкового кредиту визначався, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 та ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На стор.43 та 46 акту перевірки ДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд», у тому числі видаткові та податкові накладні.

Крім того, копії первинних документів по операціям з вказаними контрагентами були долучені позивачем до матеріалів справи.

Зауважень до первинних документів позивача по операціям з вказаними постачальниками, зокрема, до видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.

Факт того, що вказані прямі контрагенти позивача на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд», які слугували фактичною підставою для винесення спірних повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Інші норми Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальних операцій між позивачем та вищевказаними підприємствами, колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають протиправний характер, то належним доказом їх вчинення може бути відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Сама по собі інформація з актів перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів позивача, на яку посилається ДПІ в акті перевірки не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними висновки акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 114608,00 грн. та податкового кредиту на суму 117937,00 грн. по операціям із ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд».

Щодо висновку акту перевірки про завищення валових витрат на 10000,00 грн. внаслідок віднесення до витрат заборгованості ПП Вовнюк за 4 кв. 2010 року колегія суддів зазначає наступне.

На стор.23 акту перевірки ДПІ стверджує, що внаслідок списання в журналі-ордері №6 по бухг.рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 3 кв. 2011 року дебіторської заборгованості ПП ОСОБА_5 на суму 10000,00 грн. позивач неправомірно включив цю суми до складу валових витрат.

Позивач заперечує проти таких висновків ДПІ, стверджуючи, що на цю суми об'єкт оподаткування не зменшувався і ця сума не була відображена в податковому обліку у складі валових витрат.

Колегія суддів вважає вищевказаний висновок ДПІ таким, що не підтверджений належними доказами, оскільки відповідач в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України не надав суду належних доказів включення вказаної суми до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за вказаний період, зокрема додатку №4 «Урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» до Декларації з податку на прибуток за 2010 рік, з включеною до цього додатку сумою дебіторської заборгованості ПП ОСОБА_5 в розмірі 10000,00 грн..

Щодо висновку акту перевірки про завищення валових витрат за період 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на суму 424742,00 грн.. (стор.24 акту), то до цього обсягу завищення ДПІ включає наступні суми:

- 336004,00 грн., яка за актом перевірки (стор.25-30) складається з витрат по операціям з отримання юридичних та консультаційних послуг від ТОВ «Нерейінтертранс» на суму 115000,00 грн., 60000,00 грн., 58333,00 грн., від ТОВ «Каміа Плюс» на суму 34167,00 грн., та послуг з оренди складу від ТОВ «Нерейінтертранс» на суму 62500,00 грн.;

- 88738,00 грн., по операціям, які описані в п.3.2.2 акту перевірки;

Висновок акту перевірки про завищення витрат по операціям із ТОВ «Нерейінтертранс» та ТОВ «Каміа Плюс» також став підставою і для викладених у п.3.2.2 акту висновків про завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям із цими контрагентами на суму 66000,00 грн. (стор.48 акту).

В акті перевірки (стор.25-31) ДПІ не визнає витрати позивача з отримання юридичних та консультаційних послуг від ТОВ «Нерейінтертранс», ТОВ «Каміа Плюс» та послуг з оренди складу від ТОВ «Нерейінтертранс», оскільки вважає, що такі послуги не належать до господарської діяльності позивача і не спричинили реальної зміни майнового стану позивача.

ДПІ стверджує, що необхідність придбання послуг у ТОВ «Нерейінтертранс» з проведення внутрішнього аудиту, налаштування автоматизації бух.обліку, розробки посадових інструкцій є непідтвердженою, оскільки подібні послуги надавались іншими контрагентами - аудиторською фірмою «Анфакт-аудит», ТОВ «АБІ Україна», а також виконувались працівником позивача ОСОБА_7, що працювала на 0,5 ставки начальником відділу кадрів. Необхідність придбання послуг з підготовки документів по факту крадіжки комплектуючих не підтверджується даними бух. обліку стосовно документування нестачі ТМЦ. Крім того, ДПІ вказує на відсутність в актах приймання-передачі юридичних та консультаційних послуг від ТОВ «Нерейінтертранс», ТОВ «Каміа Плюс» детальної інформації про надані послуги та відсутність документів на підтвердження факту їх надання.

Витрати з оренди складу у ТОВ «Нерейінтертранс» на суму 62500,00 грн. на думку ДПІ також понесені безпідставно, оскільки позивачем не надано документів, які б підтвердили його використання позивачем, як то - транспортування на склад ТМЦ, їх навантаження та розвантаження на цьому складі.

З наведених вище підстав ДПІ також не визнає і правомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 66000,00 грн. по зазначеним операціям із ТОВ «Нерейінтертранс» та ТОВ «Каміа Плюс» (п.3.2.2 стор.48-53 акту).

Оцінюючи приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Нерейінтертранс» та ТОВ «Каміа Плюс», колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, які були чинними на час виникнення спірних відносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність належним чином оформленої податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по операціям з придбання юридичних та консультаційних послуг позивач долучив до справи як договори із зазначеними контрагентами, так і первинні документи - акти приймання-передачі послуг, звіти про надані послуги, податкові накладні, а також завдання на виконання послуг, протоколи узгодження вартості послуг, банківські виписки та платіжні доручення про оплату послуг (т.1 ас.161-264, т.2 а.с.1-15, 45-53).

В акті перевірки ДПІ підтверджує надання позивачем цих самих документів при проведенні перевірки.

Позивач також долучив до справи результати наданих йому юридичних та консультаційних послуг у вигляді письмових юридичних висновків та копій документів, які були розроблені в процесі виконання договорів про надання юридичних та консультаційних послуг (т.5. а.с.1-242, т.6 а.с.1-233, т.7 а.с1-240).

Слід окремо зазначити, що юридичні та консультаційні послуги від ТОВ «Каміа Плюс» були замовлені позивачем з метою отримання юридичного висновку щодо процедури здійснення будівельних/ремонтних робіт будівлі за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 81, яка підпадає під дію Закону України «Про охорону культурної спадщини». Понесені позивачем витрати з придбання послуг у ТОВ «Каміа Плюс» на суму 34166,67 грн. до кладу валових витрат віднесені не були, а підлягатимуть амортизації, як витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів згідно п.144.1 ст.144 ПК України.

На підтвердження правомірності формування валових витрат на суму 62500,00 грн. та податкового кредиту на суму 12500,00 грн. по операціям з оренди складу у ТОВ «Нерейінтертранс» позивач надав договір оренди №01/03-3H від 01.03.2012 року, Акт приймання-передачі нежитлового приміщення складу від 01.03.2012 року, акт надання послуг №5 від 30.03.2012 року на суму 75000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 12500,00 грн.), податкову накладна №6 від 30.03.2012 року на суму 75000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 12500,00 грн.), виписку банку від 13.04.2012 року, п/д №155 від 13.04.2012 року (т.1 арк. спр.180 - 189).

Також позивач надав документи на підтвердження факту використання орендованого у ТОВ «Нерейінтертранс» складу, зазначивши, що потреба в оренді даного складу обумовлена придбанням у даного підприємства залізобетонних плит для облаштування дороги, які зберігались на орендованому складі. Після використання придбаних плит, потреба в оренді вказаного складу відпала, і договір оренди не був продовжений.

На підтвердження цих обставин позивач долучив договір купівлі-продажу у ТОВ «Нерейінтертранс» залізобетонних плит №25/07-Н від 27.02.2012 року, специфікацію до цього договору, акт приймання-передачі 146 залізобетонних плит від 27.02.2012р., що є додатком до договору №25/07-Н від 27.02.2012 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) від 01.06.2014 року, якім підтверджується введення позивачем в експлуатацію дороги із залізобетонних плит за адресою : с.Галицинове, вул.Набережна, 52 (т.9 а.с.8-12).

Зазначений договір оренди також передбачає оренду складу для зберігання ТМЦ орендаря, а для навантаження та розвантаження ТМЦ у ТОВ «Нерейінтертранс» були орендовані навантажувачі, що підтверджується відповідним договором від 01.03.2012 року №01/03-1Н, специфікацією до цього договору, актом приймання-передачі, актами про надання послуг, податковими накладними (т.1 а.с.74-108).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки акту перевірки про завищення витрат по операціям із ТОВ «Нерейінтертранс» та ТОВ «Каміа Плюс» на суму 336004,00 грн., а також про завищення податкового кредиту по операціям із цими контрагентами на суму 66000,00 грн. (стор.48 акту).

Що стосується викладеного на стор.31 акту перевірки висновку про завищення позивачем за період 01.04.2011 року по 31.12.2012 року валових витрат на суму 88738,00 грн., то згідно письмових пояснень ДПІ від 03.06.2015 року (т.9 а.с.39-40) цей висновок також пов'язаний із операціями позивача з ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд», що були проведені після 01.04.2011 року.

Оцінка висновкам акту перевірки про завищення валових витрат по операціям із ТОВ «Світ Якості» та ПП «Єксим Трейд» вже наведена вище.

На стор.34-37 акту перевірки ДПІ вказує на заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 14797,00 грн., у тому числі 6446,00 грн. за червень 2011 року та 8351,00 грн. за вересень 2011 року внаслідок проведених позивачем ліквідацій основних засобів - екскаватора ЕО4111 та бульдозера ДЗ-110 №5.

Ліквідація позивачем тепловозу ТГК-2 не призвела до донарахування ПДВ за спірним повідомленням-рішенням, оскільки господарська операція з ліквідації цього основного засобу була проведена більше ніж 1095 днів до дня проведення перевірки.

Позиція ДПІ з цього питання полягає у тому, що відповідно до п.189.9 ст.189 ПК України позивач повинен був нарахувати зобов'язання з ПДВ за наслідком ліквідації основних засобів, які мали залишкову вартість, а саме: залишкова вартість екскаватора ЕО4111 на момент його ліквідації за даними бухгалтерського обліку позивача становила 32231,00 грн., а бульдозера ДЗ-110 №5 - 41755,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками аку перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до п.189.9 ст.189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Як встановлено судом і не заперечується позивачем, ліквідовані екскаватор ЕО4111 та бульдозер ДЗ-110 №5 на момент ліквідації мали залишкову вартість в розмірі, на яку вказує ДПІ, і за наслідками проведених ліквідацій цих основних засобів позивач зобов'язань з ПДВ не нарахував і відповідно до приписів п.189.9 ст.189 ПК України не подав до ДПІ відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

З огляду на ці обставини, колегія суддів вважає правомірним донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням №0000552200 зобов'язань з ПДВ на суму 14797,00 грн., а також штрафної санкції у розмірі 25% від суми заниженого зобов'язання, тобто 3699,25 грн. (14797х25%).

В позовній заяві позивач виклав свої заперечення щодо вказаної позиції ДПІ, але ці заперечення жодним чином не підтверджують дотримання позивачем вимог п.189.9 ст.189 ПК України за результатами проведених ліквідацій основних засобів, що мали залишкову вартість.

Суд першої інстанції в оскарженій постанові це порушення не відобразив і не дав йому належної правої оцінки, в зв'язку з чим ухвалив помилкове рішення про скасування податкового повідомленням-рішенням №0000552200 в повному обсязі.

З огляду на все вищенаведене, колегія судді дійшла висновку, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових доходів та витрат, а також податкового кредиту з ПДВ свого підтвердження належними доказами не знайшли та були спростовані позивачем документально.

В той же час, висновок акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ знайшов своє підтвердження частково на суму 14797,00 грн..

За таких обставин, постанова суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню в частині скасування податкового повідомленням-рішенням №0000552200, з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове скасування цього повідомлення-рішення.

В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000552200 від 26 грудня 2013 року - скасувати.

Винести в цій частині нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області №0000552200 від 26 грудня 2013 року в частині збільшення приватному акціонерному товариству «Нікстром» зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 472030,75 грн., з яких 381641,00 грн. - за основним платежем та 90389,75 грн. - за штрафними санкціями.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський