Ухвала суду № 44812915, 11.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 876/13484/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фермерського господарства «Бурка В.В.» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7.10.2013 року в справі за позовом фермерського господарства «Бурка В.В.» до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області про визнання протиправним проведення перевірки та складання припису, визнання нечинним та скасування припису, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року фермерське господарство "Бурка В.В." (с. Тартаків Сокальського району Львівської області) звернулося до суду з позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області про визнання протиправною проведення відповідачем перевірки ФГ "Бурка В.В." щодо ведення господарської діяльності на ставку біля с. Поториця Сокальського району, яким користується ФГ "Бурка В.В." з 2000 року на підставі державного акту на право постійного користування землею; визнання протиправним складання відповідачем припису від 20.06.2013 року, внесення в припис завідомо неправдивої інформації та вимогу, яка відсутня в нормах чинного законодавства; визнання нечинним та скасування припису від 20.06.2013 року, складеного головним державним інспектором управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області Швець В.Я.; зобов'язання відповідача не проводити перевірки фермерського господарства "Бурка В.В." щодо діяльності ставка поблизу с. Поториця Сокальського району, яким користується ФГ "Бурка В.В." з 2000 року на підставі державного акту на право постійного користування землею.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7.10.2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис, складений працівниками Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області фермерському господарству «Бурка В.В.» від 20.06.2013 року.

Встановлено наявність повноважень Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області щодо: перевірки ведення господарської діяльності фермерського господарства «Бурка В.В.» на ставку, який знаходиться у користуванні фермерського господарства «Бурка В.В.» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 15.12.1999 року, зареєстрованого за №233 та ставка, який знаходиться у користуванні фермерського господарства «Бурка В.В.» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 15.12.1999 року, зареєстрованого за №233; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень в охороні, використанні і відтворенні водних живих ресурсів.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило фермерське господарство "Бурка В.В.", яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному об'ємі заявлених вимог.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неналежно оцінив докази, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, не врахував судову практику по вирішенню подібних спорів, внаслідок чого постановив незаконне рішення про часткове задоволення позову.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що працівником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області на підставі направлення від 17.06.2013 року 362, виданого згідно з наказом від 17.06.2013 року №96 «Про проведення планової перевірки ПП «Бурка В.В.» проведено планову перевірку фермерського господарства "Бурка В.В.", за результатами якої складено Уніфіковану форму акта перевірки у сфері охорони водних біоресурсів, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) від 20.06.2013 року (далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки складено припис від 20.06.2013 року, згідно з яким на підставі ст. 35 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» зобов'язано позивача при зарибленні водоймища дотримуватися правил зариблення.

В справі встановлено, що фермерське господарство «Бурка В.В.» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 15.12.1999 року, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку за №233, користується ставком, який відповідно до паспорта ставка, складеного за матеріалами інвентаризації від 15.05.2002 року, розташований у с. Поториця, в басейні річки Західний Буг, заплавний, джерело живлення - місцевий стік, призначення - рекреація, обладнаний гідротехнічними спорудами, а саме: відповідними та водоскидними спорудами.

Право позивача на постійне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться водоймище, виникає з рішення Сокальської районної ради від 5.03.1999 року №6, згідно якого фермеру Бурці В.В. надано в постійне користування 20 га земель водосховища ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» для риборозведення.

В межах господарської діяльності позивач в Сокальському звіроплемгоспі закупив мальок риби, яким провів зариблення водоймища, як вважає відповідач, з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до листа Сокальського управління водних ресурсів від 29.03.2006 р. № 3/64, поступлення водив ставок в с. Поториця без стороннього втручання (природного) з р. Західний Буг не можливе. Риба з р. Західний Буг не має можливості безперешкодно потрапляти в ставок.

Згідно ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Відповідно до п. 29 та 30 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. N 1192, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, рибництво здійснюється шляхом штучного розведення чи вирощування водних організмів, які перебувають у неволі в спеціально створених штучних рибницьких або інших пристосованих для цього спорудах, ізольованих природних чи штучних водоймах, а також шляхом вирощування організмів "сидячих" видів на спеціально визначених ділянках водойм у стані природної волі.

Залежно від цільового призначення може здійснюватися рибництво, спрямоване на збільшення запасів і поліпшення видового складу водних живих ресурсів у природному середовищі шляхом їх штучного розведення та наступного вселення до природних водойм, а також товарне рибництво, спрямоване на природне відтворення, штучне розведення і вирощування водних живих ресурсів з метою одержання товарної продукції.

Як видно з матеріалів справи, фермерське господарство «Бурка В.В.» займається штучним розведенням і відтворенням риби в належному на праві постійного користування ставку, тобто товарним рибництвом.

Позивач, при цьому, є власником рибної продукції та вправі розпоряджатися нею на власний розсуд.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України визначає Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Відповідно до ч.5 ст. 27 зазначеного Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об'єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

Відповідно до розпорядження КМ України від 10 травня 1999 р. N 391-р центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Статус відповідача як виробника товарної риби не оспорюється ним в апеляційній скарзі, що видно з її змісту з покликанням на зазначене вище розпорядження Уряду України.

Відповідно до п. 34 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. N 1192, водні живі ресурси, одержані в порядку ведення товарного рибництва, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, які у передбаченому законодавством порядку здійснювали їх відтворення. Питання охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у рибництві регулюються законодавством.

Отже, водні живі ресурси, одержані в порядку ведення товарного рибництва, є власністю відповідача, а питання їх відтворення регулюється законодавством, а не відповідачем на його розсуд, як помилково вважає Бурка В.В..

Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах є Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах , затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 р. N 4 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 січня 2008 р. за N 64/14755 (далі Інструкція).

Згідно з п.1.3 Інструкції спеціальне товарне рибне господарство (далі - СТРГ) - суб'єкт господарської діяльності, основною метою якого є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об'єкта шляхом штучного відтворення живих ресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання цінних туводних видів водних живих ресурсів. Під це визначення підпадає позивач.

Відповідно до пп. 2.1.1- 2.1.3 п. 2.1 Інструкції для здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України: заяву (додаток 1), погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об'єкт (його ділянка); режим (додаток 2), погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об'єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування; науково-біологічне обґрунтування (далі - НБО) щодо рибогосподарського водного об'єкта (його ділянки), на якому створюється СТРГ.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Указом Президента України від 04.05.2011 року № 484/2011 затверджено Положення про Державне агентство рибного господарства України.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство рибного господарства України передбачено, що Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державне агентство рибного господарства України, Держрибагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через свої територіальні органи (органи рибоохорони) - Головне управління в м. Києві, управління в Автономній Республіці Крим, м.Севастополі, областях, басейнові управління, відділи, повноваження яких поширюються на декілька областей, та спеціально уповноважений орган державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства.

Згідно із пунктом 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, Держрибагентство України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водах України, внутрішніх водоймах України та у водах, що знаходяться поза межами юрисдикції України, щодо риболовних суден, що плавають під Державним Прапором України відповідно до міжнародних договорів України.

Судом встановлено, що передбачених законодавством документів, позивачем не було подано до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області, яке входить до структури Державного агентства рибного господарства України.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України " Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають повноваження, в т. ч. давати обов'язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Таким чином, до повноважень відповідача віднесено державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів в процесі ведення господарської діяльності фермерського господарства «Бурка В.В.» на ставку, який знаходиться у його користуванні , право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень в охороні, використанні і відтворенні водних живих ресурсів.

До такого висновку, відмовивши в частині позовних вимог, суд першої інстанції прийшов правомірно, в зв'язку з чим доводи апелянта в частині належності йому на праві власності продукції риборозведення та відсутності, в зв'язку з цим, повноважень держави на контроль у галузі відтворення водних живих ресурсів, є безпідставними.

Щодо позовних вимог в частині протиправності складання припису від 20.06.2013 року, то вони задоволені судом першої інстанції на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Контролюючий орган не зазначив, які правила зариблення водоймища порушив позивач, якими нормами ці правила передбачені. Відповідач не встановив час зариблення, вид малька риби та його кількість. Припис торкається загальної вимоги дотримуватися правил зариблення, а обґрунтування порушення змістом ст. 35 Закону України " Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" є безпідставним, оскільки дана стаття закону не регулює правил зариблення водоймищ.

За таких обставин суд скасував оскаржений припис обґрунтовано.

Отже, вимоги Бурки В.В. щодо проведення відповідачем перевірки та його права скласти припис, відсутності з цього приводу повноважень, та заборони на проведення перевірок є безпідставними, з приводу чого суд першої інстанції зробив правильні висновки. Вимоги щодо неправомірності припису та його скасування також правомірно задоволені судом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим оскаржувана постанова не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не побудовані на законодавстві.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Бурка В.В.» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7.10.2013 року в справі №813/5232/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський