Ухвала суду № 44812817, 02.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/62/15 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Преміум Сек'юріті" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Преміум Сек'юріті" звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0003882202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2014 р. податковим органом проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 23.10.2014 №547/22-00/37868247, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п. 198.6 ст.198, п.201.6, п.201.15 ст.201 ПК України та наказу Міндоходів України від 13.11.2013 №678 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", наказу від 25.11.2013 №708 Міндоходів України "Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення", в результаті чого ТОВ "Альфа Преміум Сек'юріті" за серпень 2014 року занижено податок на додану вартість на суму 9600 грн. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що в основному уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року ТОВ "Альфа Преміум Сек'юріті" змін раніше задекларованих показників не проводилось. В реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Альфа Преміум Сек'юріті" податкові накладні, отримані від ТОВ "Мериленд Сіті", не відображено.

На підставі цього Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0003882202, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 12000 грн., у т.ч. за основним платежем - 9600 грн., та штрафні санкції - 2400 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 75 Податкового кодексу України (в редакції від 27.09.2014 чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 затверджено новий порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

У вище зазначеному Акті перевірки ДШ керується Наказом ДПС України від 16.02.2012 року №128 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ІІДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту», що повністю суперечить теорії права, а саме ієрархії нормативно-правових актів, оскільки ПКУ має вгацу юридичну силу ніж Наказ ДПС України, і потрібно при прийнятті рішення керуватись саме ст. 50 ПКУ.

Відповідно до п.50.1. ст.50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Крім того, подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу (пункт 3 Розділу 1 Порядку).

Згідно з пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Таким чином, законодавством чітко визначено перелік документів, які необхідно подавати податковому органу, зокрема, що стосується уточнюючого розрахунку, при цьому Податковим кодексом України та і іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

Так, позивачем здійснено самостійне виправлення виявлених помилок у податковій звітності, а також встановлено, що інформація щодо уточнюючих показників міститься в додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до уточнюючого розрахунку, який і було подано у цьому випадку.

Отже, докази протиправності формування позивачем податкового зобов'язання із податку на додану вартість і податкового кредиту із такого податку за серпень 2014 року відсутні. Крім того, виправлені позивачем у податковій звітності помилки не вплинули на розрахунки з бюджетом.

Суд дійшов вірного висновку, що товариством було в повному обсязі виконані вимоги Податкового кодексу України та подано уточнюючий розрахунок і реєстр виданих та отриманих податкових накладних, а тому визнання податковим органом факту заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, відбулось безпідставно.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.