Ухвала суду № 44811785, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № 804/9033/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новшицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Шуненко Н.Ю. (дов.від 16.07.2014 року)

відповідача: - Донцов Є.Е. (дов.від 20.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 р. у справі № 804/9033/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Філісіт-Діагностика"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014р. за № 0000311501, -

ВСТАНОВИВ:

"02" липня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Філісіт-Діагностика" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014р. за № 0000311501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 203 205 грн., з яких 135 470 грн. за основним платежем та 67 735 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами, податкові накладні виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 р. у справі № 804/9033/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Філісіт-Діагностика" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014р. за № 0000311501 - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що на підставі дослідження первинних документів встановлено реальність здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку товариства. Висновки податкового органу свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 р. у справі № 804/9033/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками акту перевірки позивача. Скаржник вважає, що суд не надав належної оцінки факту відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на придбаний позивачем товар, як на доказ відсутності фактичного отримання товару та, відповідно, відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Представниками сторін під час судового розгляду апеляційної скарги надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Філісіт-Діагностика» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 84/22-01/24607793 від 27.01.2014 року, яким зафіксовано, виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п. 135.1, п. 135.2, 135.4, п. 135.5.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 135 470 грн.,

- п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 58 645 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на наявності податкової інформації щодо не підтвердження формування податкових зобов'язань контрагентом позивача у спірний період по операціям з продажу товарів та на відсутності товарно-транспортних документів, що підтверджують фактичне постачання придбаного товару. За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про безтоварність операції, нікчемність укладеної угоди та відповідно відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за даними відносинами.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014р. за № 0000311501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 203 205 грн., з яких 135 470 грн. за основним платежем та 67 735 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення рішення залишено без змін, скарга ТОВ НВП «Філісіт-Діагностика» - без задоволення.

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи її необґрунтованою та протиправною позивач звернувся до суду.

Як вбачається з акту перевірки, спірну суму валових витрат позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Голд-Лайф-Компані». Так, відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи, 25.06.2012 року, між ТОВ НВП «Філісіт-Діагностика» (Покупець) та ТОВ «Голд-Лайф-Компані» (Постачальник) укладено договір поставки №29, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (хімічна сировина). Згідно до видаткових накладних, позивачем за даною угодою придбано товару на загальну суму 351 870 грн., які віднесено до складу валових витрат за ІІІ квартал 2012 року.

До перевірки позивачем надано копію договору поставки №29 від 25.06.2012 року, рахунки-фактури, видаткові накладні на підтвердження факту реального придбання товару, податкові накладні та платіжні доручення, в якості доказу фактичної оплати придбаного товару, копії оборотно-сальдових відомостей та картки номенклатури, що підтверджують оприбуткування придбаного товару та рух активів платника податків. Крім того, позивачем до перевірки надано документи, що підтверджують наявність відповідної матеріально-технічної бази товариства, необхідної для здійснення відповідної господарської діяльності та документи, що підтверджують транспортування придбаного товару власним транспортом позивача.

З огляду на відсутність товарно-транспортних документів, а також сертифікатів якості на придбаний товар, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операції постачання та відповідно протиправне формування валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток, що й слугувало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення..

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу з огляду на наступне.

Згідно до приписів Податкового кодексу України, а саме пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, факт понесення витрат має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції.

Використання позивачем придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, оскільки згідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, дотримання вимоги про наявність товарно-транспортних накладних під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Таким чином, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до Замовника - позивача в даному випадку був сам позивач, за рахунок власного транспорту якого здійснювалось перевезення товару, що не заборонено законом, а отже необхідність у товарно-транспортних документах відсутня.

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення доказів сумнівності контрагентів, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагентів позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірні валові витрати. Зауважень до первинних документів, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування валових витрат, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 р. у справі № 804/9033/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 р. у справі № 804/9033/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко