Ухвала суду № 44811763, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 року

справа № П/811/3807/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі № П/811/3807/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт-Імідж» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт-Імідж» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 17 липня 2013 року №0000092207 про сплату 18329,00 грн. податку на прибуток та 9165,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000082207 про сплату 17456,00 грн. податку на додану вартість та 8728,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; скасування податкової вимоги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06 травня 2014 року №627-25 про сплату податкового боргу у сумі 42453,39 грн., у тому числі податку на прибуток 29522,90 грн. (за основним платежем - 18239,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9165,00 грн., пеня 2058,90 грн.), податку на додану вартість 12900,49 грн. (основний платіж 4172, 49 грн., штрафні (фінансові) санкції 8728,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством (ТОВ «Прінт-Імідж») податкового законодавства, оскільки первинними бухгалтерськими документами підтверджено реальність проведених господарських операцій між позивачем та контрагентом МППФ «Андромеда», що свідчить про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за травень, червень, серпень 2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 13 по 14 травня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Прінт-Імідж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з МППФ «Андромеда» за травень, червень та серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 червня 2013 року №97/22-7/23898966, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за травень, червень та серпень 2012 року в сумі 17 456,00 грн. та пунктів 138.2,138.4,138.8 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя та три квартали 2012 року в сумі 18329,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року:

- №0000082207, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26184,00 грн (із них за основним платежем - 17456,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8728,00 грн.);

- №0000092207, за яким ТОВ «Прінт-Імідж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 27494,00 грн. (із них за основним платежем - 18329,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9165,00 грн.).

У зв'язку з невиконанням позивачем визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань, 06 травня 2014 року Кіровоградська ОДПІ винесла податкову вимогу про сплату ТОВ «Прінт-Імідж» податкового боргу у сумі 42453,39 грн., у тому числі податку на прибуток 29522,90 грн. (за основним платежем - 18239,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9165,00 грн., пеня 2058,90 грн.), податку на додану вартість 12900,49 грн. (основний платіж 4172, 49 грн., штрафні (фінансові) санкції 8728,00 грн.).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, задля правомірного формування валових витрат, вищевказані витрати повинні бути підтверджені первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку.

Стосовно права на віднесення сум податку до податкового кредиту таке право відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з МППФ «Андромеда».

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2012 року між ТОВ «Прінт-Імідж» (покупець) та МППФ «Андромеда» (постачальник) було укладено договір поставки.

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором МППФ «Андромеда» у травні, червні, серпні 2012 року здійснило постачання позивачеві обумовленого договором товару: принтерів, копіювальної техніки, комп'ютерної техніки, аксесуарів, запасних частин та витратних матеріалів до неї.

Факт постачання позивачеві товару за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 25 травня 2012 року №123; від 27 червня 2012 року №108; від 30 серпня 2012 року №64 та видатковими накладними на загальну суму 104 735,52 грн. (із них ПДВ - 17 455,92 грн.).

Розрахунки за поставлений товар ТОВ «Прінт-Імідж» здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента.

Згідно з п.1.3 вказаного Договору транспортування здійснювалося МППФ «Андромеда» до місця призначення на склад покупця за адресою: м.Кіровоград, вул. Шевченка, буд.10.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується тим, що придбаний товар був у подальшому реалізований позивачем іншим покупцям - контрагентам, що посвідчується відповідними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вищенаведені документи, якими позивач підтверджує виконання укладеного договору, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору вказаний контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Також укладений позивачем з означеним вище підприємством договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Укладений позивачем договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача стосовно порушення податкового законодавства контрагентами МППФ «Андромеда» за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та МППФ «Андромеда».

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства.

Таким чином, висновки щодо контрагентів позивача (в тому числі за ланцюгом постачання) не можуть бути підставою для визнання відсутності фактичного здійснення господарських операцій, а також підставою для настання негативних наслідків для платника податку – отримувача послуг (позивача). Статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов’язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 10 червня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов