Ухвала суду № 44811707, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 804/16510/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Капарол Дніпро» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0000262340 від 19.12.2011 року в повному обсязі, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 104 030 грн. та податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 року за №№0004862202, 0004912202.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства викладених за наслідками перевірки позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Капарол Дніпро» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Капарол Дніпро» просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Капарол Дніпро», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №296/22-02/33811506 від 20.05.2014 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Капарол Дніпро» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Капарол Дніпро» занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року всього в сумі 40 919 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року у розмірі 40 919 грн.; пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Капарол Дніпро» занизило податок на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року всього на загальну суму 707 662 грн. в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 110 358 грн., за листопад 2011 року на суму 59 242 грн., за грудень 2011 року на суму 5 328 грн., за березень 2012 року на суму 1 396 грн., за травень 2012 року на суму 3 217 грн., за липень 2012 року на суму 3 362 грн., за серпень 2012 року на суму 1 564 грн., за липень 2013 року на суму 12 500 грн., за серпень 2013 року на суму 185 795 грн., за вересень 2013 року на суму 91 667 грн., за жовтень 2013 року на суму 63 167 грн., за листопад 2013 року на суму 69 916 грн., за грудень 2013 року на суму 100 150 грн.(Т.1 л/с 41-83).

02.06.2014 року податковий орган надав відповідь на заперечення позивача, якою уточнив висновки акту перевірки від 20.05.2014 року, а саме пункт 2 в частині заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 676 836 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 104 030 грн., за листопад 2011 року на суму 32 024 грн., за грудень 2011 року на суму 5 328 грн., за березень 2012 року на суму 1 933 грн., за травень 2012 року на суму 5 400 грн., липень 2012 року на суму 3 362 грн., за серпень 2012 року на суму 79 026 грн., за липень 2013 року на суму 12 500 грн., за серпень 2013 року на суму 108 333 грн., за вересень 2013 року на суму 91 667 грн., за жовтень 2013 року на суму 63 167 грн., за листопад 2013 року на суму 69 916 грн., за грудень 2013 року на суму 100 150 грн.(Т.1 л/с 95-119).

На підставі акту перевірки Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, 04.06.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004912202, яким ТОВ «Капарол Дніпро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 40 919 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0004862202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 015 254 грн., з яких 676 836 грн. за основним платежем та 338 418 грн. за штрафними санкціями.

Враховуючи оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Капарол Дніпро». За результатами перевірки був складений акт №423/22-02/33811506 від 11.07.2014 року, яким попередні висновки податкового органу залишено без змін.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган визначив здійснення збиткової операції на експорт, нереальність господарських операцій між позивачем та ПНВП «Форт», ТОВ «Дніпробудкомпані» ТОВ «Бізнеспром ТК» та нереальність господарських операцій з ПП «Енергоконтруктор», ТОВ «Престиж-2000», ТОВ «Рігель-Вік», ТОВ «Устіна-Груп», ТОВ НВП «Ентоп» по яким було отримано акти перевірок від інших ДПІ.

Так у перевіряємий період, що ТОВ «Капаро Дніпро» (Замовник) 08.07.2013 року було укладено договір №03-07 генпідряду з ПНВП «Форт» (Генеральний підрядник). За договором Генеральний підрядник зобов'язаний своїми власними силами (з правом залучення третіх осіб субпідрядників) та матеріально технічними засобами по завданню Замовника виконати роботи з проектування та влаштування технологічних навісів за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Василівка, вул. Перемоги, 1-3. Вартість робіт- 2 145 000 грн. (Т.2 л/с 138-140).

Пунктами 2.3 та 3.4.5 даного договору передбачено, що оплата виконаних робіт замовником здійснюється у відповідності до затвердженого графіку виробництва і фінансування робіт, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідок про вартість робіт (форми КБ-3);щомісячно не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3).

На виконання зазначеного договору були оформлені акти виконаних робіт, складений загальний журнал робіт, журнал зварювальних робіт, журнал бетонних робіт, журнал авторського нагляду. Розрахунки проведені у повному обсязі

Додатковою угодою №3 до договору генпідряду від 09.07.2013 року сторони домовились внести зміни в пункт 2.3 Договору і викласти його в наступній редакції: оплата виконаних робіт замовником здійснюється у відповідності до узгодженого графіком виробництва і фінансування робіт, на підставі актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форми КБ-2), або актами приймання-передачі виконаних робіт в іншій формі з дотриманням всіх обов'язкових реквізитів для даного виду первинних документів; внести зміни в пп.3.4.5 Договору виклавши його в наступній редакції: на вимогу замовника надавати акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в або акту приймання-передачі виконаних робіт в іншій формі з дотриманням всіх обов'язкових реквізитів для даного виду первинних документів.

Також, позивачем з ТОВ «Дніпробудкомпані» було укладено договори підряду від 05.12.2013 року №05/12-2013смр та від 10.12.2013 року №18/12-2013смр. Предметом договорів є влаштування котловану, ґрунтової подушки, фундаментів та зворотної засипки на об'єкті будівництва: «Адміністративна будівля ТОВ «Капарол Дніпро» та роботи по будівництву цього об'єкта.

На виконання зазначеного договору були оформлені акти виконаних робіт, податкові накладні. Складено журнал авторського нагляду, з зазначенням Дніпробудкомпані в якості виконавця робіт-підрядника, загальний журнал робіт, журнал бетонних робіт. Розрахунки відбулись в безготівковій формі.

Позивачем 09.08.12 року було укладено договір №09/08 з ТОВ «Бізнеспром ПК». Предметом договору є проведення робіт, пов'язаних з організацією експертиз та інших видів оцінок, виконаних з ціллю державної експертизи проекту по будівництву цеха по виробництву сухих будівельних сумішей та під'їзних шляхів до заводу ТОВ «Капарол Дніпро», в акредитованих службах (центрах). До обов'язків Виконавця (ТОВ «Бізнеспром ПК») входить проведення перевірки наданої документації, проведення попередньої оцінки /експертизи/ даної документації та організування роботи з передачі документації на експертизу для прийняття рішення щодо проходження державної експертизи.

На виконання договору надано акт приймання-передачі виконаних робіт , податкова накладна та Експертний висновок.

Відповідно до ліцензії серії АВ №588414 виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області господарська діяльність ТОВ «Бізнеспром ТК» пов'язана зі створенням об'єктів архітектури, за переліком робіт згідно з додатком.

Позивачем з ТОВ «Рігель-Вік» укладено договір №19/04/11 від 19.04.2011 року на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів в міжнародному та міжміському сполученні. На виконання договору надані договори-заявки, акти здавання-прийняття робіт, банківські виписки, податкові накладні, журнал-ордер і відомість по рахунку 631.

Позивачем також було укладено договори підряду №36 та №37 від 01.08.2012 року з ТОВ НПП «Ептон». На виконання договору надані акти здавання прийняття виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні, журнал-ордер і відомість по рахунку 631.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Престиж-2000» здійснювались на підставі договору №06/02 від 06.02.2012 року. На виконання договору надані акт здавання прийняття виконаних робіт, банківські виписки, податкова накладна.

Взаємовідносини позивача з ПП «Енергоконструктор» здійснювались на підставі договору №177РН від 12.10.2011 року. На виконання договору надані акти здавання прийняття виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Устіна-Груп» здійснювались на підставі договорів-заявок за №№93,94,99,98,97. На їх виконання надані акти здавання прийняття виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Капарол-Дніпро» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що форми КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), підлягають обов'язковому застосуванні при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

В той же час по взаємовідносинам ПНВП «Форт», по додатковій угоді №3 було змінено відповідні пункти та встановлено можливість надання актів приймання-передачі виконаних робіт в іншій формі з дотриманням всіх обов'язкових реквізитів для даного виду первинних документів, що не заборонено законодавством.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується договорами, податковими накладними, розрахунковими документами, актами виконаних робіт . Отримані товари та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем при перевірці завищення залишку від'ємного значення в акті перевірки не зазначено жодних посилань, розрахунків, висновків, які б описували та свідчили про факт завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 104 030 грн., а тому таке порушення є недоведеним.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, обставини справи щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження перевірки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Згідно з п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

У відповідності до п.39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п.39.11 ст. 39 ПК України).

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни відповідно до статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Факт поставки товарів (послуг) за означеними правочинами відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 12 червня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський