Ухвала суду № 44811702, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 року

справа № П/811/3349/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "АТ Старт" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "АТ Старт" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 03 вересня 2014 року №0002411502, яким Приватному підприємству "Виробничо-комерційне підприємство "АТ Старт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29683,00 грн. (із них за основним платежем - 23746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5937,00 грн.). В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ПП "Виробничо-комерційне підприємство "АТ Старт" у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 19 серпня 2014 року №419/11-23-15-02/38613944, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: п. 198.1, ст. 198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02 грудня 2010 року в частині відсутності права на податковий кредит у червні 2014 року на суму ПДВ - 24250,00 грн. за взаємовідносинами з СТОВ "Поліська Нива", у зв'язку із придбанням товарів, не підтвердженим податковими накладними (а.с.9-12).

На підставі висновків вказаного акта перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2014 року №0002411502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29683,00 грн. (із них за основним платежем - 23746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5937,00 грн.) (а.с.13).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено факт наявності порушень позивачем норм податкового законодавства, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг

Виходячи зі змісту вказаної норми податкового права, судом першої інстанції було вірно зазначено, що подання платником податків до контролюючого органу заяви зі скаргою на постачальника з одночасним наданням розрахункових документів або первинних документів на підтвердження факту виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 січня 2014 року між ПП "Виробничо-комерційне підприємство "АТ Старт" (покупець) та СТОВ "Поліська Нива" (постачальник) було укладено договір поставки №27/01/14-1 макухи соняшникової (а.с.97-98).

Додатковою угодою до даного договору від 10 червня 2014 року були погоджені умови постачання товару, строк постачання та порядок оплати товару. Зокрема, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичного отримання покупцем товару на території постачальника. Строк постачання - від 10 червня 2014 року по 17 червня 2014 року (а.с.99).

Факт отримання позивачем вищевказаного товару посвідчується видатковими накладними та актами приймання-передачі від 10,11 та 16 червня 2014 року відповідно (а.с. 101, 103, 106, 108).

Оплата товару за даним договором була здійснена безготівковим шляхом, що посвідчується платіжними дорученнями від 11 червня 2014 року та від 16 червня 2014 року (а.с.94,95).

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні від 10 червня 2014 року №100/2 та від 16 червня 2014 року №160/2 (а.с.100,105), були видані СТОВ "Поліська Нива" позивачеві внаслідок виконання вказаних договірних зобов'язань, проте не були ним зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

18 липня 2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою Д8, у якій зазначив про те, що податкові накладні № 100/2 та 160/2 від 10 червня 2014 року та від 16 червня 2014 року відповідно не зареєстровані Сільськогосподарським товариством з обмеженої відповідальністю "Поліська Нива" у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 150).

До заяви позивачем додано зазначені податкові накладні, а також документи, що посвідчують оплату та отримання позивачем придбаного товару: видаткові накладні, акти приймання-передачі та платіжні доручення, які, як було досліджено судом, є належними первинними документами, що посвідчують факт здійснення господарської операції у розумінні п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с.10).

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені матеріали справи, колегія суддів робить висновок про те, що позивачем було виконано передбачені податковим законодавством умови та вжито усіх належних заходів з метою повідомлення контролюючого органу про недотримання контрагентом порядку реєстрації податкових накладних та належним чином відображено зазначений факт у податковій звітності.

Виходячи з вищевикладеного, є вірним висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними №100/2 та №160/2 від 10 червня 2014 року та від 16 червня 2014 року, виданими Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива".

При цьому, враховуючи вказані вище висновки суду, колегія суддів приходить до висновку про протиправність застосування відносно позивача і штрафних санкцій на суму 5937,00 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України податковим повідомленням-рішенням №0002411502.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0002411502 від 03 вересня 2014 року прийняте Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко