Ухвала суду № 44811591, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2015 року

справа № 808/8562/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі № 808/8562/14 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків Відповідача кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 150490.00 грн.; коштів у сумі податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 7282.39 грн.; коштів у сумі податкового боргу з земельного податку у розмірі 3119.48 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після спливу 60 денного строку з дня отримання Відповідачем податкової вимоги, податковий борг сплачений не був, що свідчить про можливість його стягнення у судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року адміністративний позов було задоволено частково. Стягнуто з рахунків Відповідача на користь Позивача суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 194233.00 грн.; суму податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 7282.39 грн.; суму податкового боргу зі сплати земельного податку у розмірі 3119.48 грн.;

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Полімер» не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що внаслідок порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства, а також неправильного і неповного дослідження обставин та доказів у справі, було прийнято незаконне рішення.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Полімер» було зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 28.12.2005 року та перебуває на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

Так, Відповідачем були подані до Позивача податкові декларації з податку на додану вартість №9067323897, з орендної плати з юридичних осіб. №9007270298 від 17.02.2014 року, №9036477122 від 26.06.2014 року та з земельного податку №9007270876 від 17.02.2014 року.

Але, у строки встановлені Податковим кодексом України, грошові зобов’язання за зазначеними податковими деклараціями Відповідачем сплачені не були, у зв’язку з чим утворився податковий борг з податку на додану вартість, податку за землю та орендної плати з юридичних осіб.

Згідно карток облікових рахунків платника податків, які ведуться Позивачем, станом на час звернення до суду, у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 194223.00 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 7282.39 грн. та з земельного податку у розмірі 3119.48 грн. які в добровільному порядку сплачені не були, що на думку Позивача свідчить про можливість їх примусового стягнення.

При цьому, у прохальній частині подання податковий орган просить суд стягнути з платника податків суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 150490.00 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 7282.39 грн. та з земельного податку у розмірі 3119.48 грн.

Правомірність стягнення податкового боргу є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу є обґрунтованим та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.57.1 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 49.18. ст.49 ПК України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. сплата якого здійснюється протягом протягом 10 днів, що настають після граничного строку її сплати.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем була подана до податкового органу податкова декларація з орендної плати з юридичних осіб №9007270298 від 17.02.2014 року та уточнююча декларація №9036477122, відповідно до яких сума грошового зобов’язання у розмірі 7282.39 грн. сплачена не була.

Крім того, Відповідачем була подана податкова декларація з земельного податку №9007270876 від 17.02.2014 року, відповідно до яких сума грошового зобов’язання у розмірі 3119.51 грн. сплачена не була.

Також, Відповідачем була подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість №9067323897 від 19.11.2014 року, відповідно до якої сума грошового зобов’язання у розмірі 194223.00 грн. сплачена не була.

В свою чергу, звертаючись з даним поданням, податковий орган просить стягнути з платника податків суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 150490.00 грн.

Натомість, зі змісту облікової картки платника податків вбачається, що сума в розмірі 150490 грн. 00 коп., яка зазначена в прохальній частині подання, визначена на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 20.10.2014 №9060343031.

Як свідчать матеріали справи, будь-які посилання заявника на декларацію від 20.10.2014 №9060343031 відсутні, що в свою чергу свідчить про необхідність розгляду справи про можливість стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, яка виникла на підставі наявної в матеріалах справи декларації від 19.11.2014 №9067323897,в розмірі 194223 грн. 00 коп.

З вищенаведеного вбачається, що несплачені суми узгоджених грошових зобов'язань складаються з податкових зобов'язань, визначених податковими деклараціями з податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб та земельного податку.

Так, пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України визначено, що разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, якщо платник, не сплатив узгодженні податкові зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання, яка має ути сплачена боржником протягом 60 днів, з дня її отримання. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було сформовано та направлено на адресу Відповідача податкову вимогу №2125-17 від 07.10.2013 року.

Проте, після спливу 60 денного строку податковий боргу Відповідачем погашений не був та доказів щодо сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було, що свідчить про невиконання ним вимог чинного законодавства

Отже, стягнення податкового боргу в даному випадку є обґрунтованим та законним.

Щодо посилань Відповідача на неповідомлення його судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, як на підставу скасування оскаржуваного судового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1,8 ст.183-3 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів зокрема щодо стягнення коштів за податковим боргом. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Відповідно до ст.38 КАС України, суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Порядок частини першої цієї статті може бути застосовано також щодо особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.

Отже, положеннями чинного процесуального законодавства визначено, що суд має можливість повідомити сторін по справі про час та місце його розгляду зокрема шляхом надіслання факсу або телефонограмою.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2014 року Запорізький окружний адміністративний суд повідомив телефонограмою та факсом приватне підприємство виробничо-комерційну фірму «Полімер» про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою та корінцями факсу.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції були дотриманні приписи чинного процесуального законодавства в частині повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду жодних додаткових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про протиправність його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з Відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 194223.00 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 7282.39 грн. та з земельного податку у розмірі 3119.48 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі № 808/8562/14 – залишити без змін..

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим