Постанова № 44810464, 23.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 квітня 2015 року 12 год. 30 хв. № 826/20397/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз" до державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа: Херсонська міська рада, про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач), третя особа: Херсонська міська рада, про визнання протиправними та скасування податкової вимоги відповідача від 04 листопада 2014 року № 11416-25 (далі - оскаржувана вимога) та рішення відповідача від 04 листопада 2014 року № 634 про опис майна у податкову заставу (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що 03 жовтня 2014 року позивач з незалежних від нього причин втратив можливість володіння та користування комплексами нафтогавані та нафтобази, а також земельними ділянками, на яких розташовані ці комплекси, у зв'язку з чим він, відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, починаючи із 03 жовтня 2014 року має бути звільнений від сплати орендної плати за землю за відповідними договорами оренди земельних ділянок.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено Херсонську міську раду (далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи вони повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 23 лютого 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням Головного управління юстиції у місті Києві 09 лютого 2004 року за № 10701070005008517, та перебуває на обліку у відповідача із 16 січня 2014 року за № 34497 як платник за окремими видами податків (орендна плата за землю).

Позивачем 19 лютого 2014 року подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік № 9008277306 з розрахунком орендної плати на 2014 рік, відповідно до якого, сума податку - 1405974,20 грн. з щомісячною сплатою по 117164,53 грн.

04 листопада 2014 року складено оскаржувану вимогу, якою позивачу нараховано суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати за землю з юридичних осіб станом на 03 листопада 2014 року у розмірі 106702,88 грн.

На підставі оскаржуваної вимоги відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Представник позивача не погоджується із оскаржуваними вимогою та рішенням, оскільки вважає, що у нього відсутні узгоджені податкові зобов'язання зі сплати орендної плати.

Суд, у свою чергу, не погоджується із доводами позивача, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, між позивачем, як орендарем, та третьою особою, як орендодавцем, укладено ряд договорів оренди земельних ділянок:

- від 15 січня 2013 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 01130044 від 19 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:06:004:0002; площа земельної ділянки: 7,6160 /під нафтобазою/, адреса земельної ділянки: м. Херсон, вул. Чайковського, 236;

- від 15 січня 2013 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 01130047 від 19 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:11:001:0005; площа земельної ділянки: 17,5950 /під нафтогаванню/, адреса земельної ділянки: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н;

- від 20 листопада 2012 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди № 01130017 від 15 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:11:008:0001; площа земельної ділянки: 0,2302 (ділянка №11) /під трубопроводами/, адреса земельної ділянки: на території м. Херсон;

- від 20 листопада 2012 року зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 01130019 від 18 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:11:009:0001; площа земельної ділянки: 0,2383 (ділянка №12) /під трубопроводами/, адреса земельної ділянки: на території м. Херсон;

- від 20 листопада 2012 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 01130025 від 18 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:11:004:0001; площа земельної ділянки: 0,6691 (ділянка №13) /під трубопроводами/, адреса земельної ділянки: на території м. Херсон;

- від 20 листопада 2012 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 01130016 від 15 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:09:001:0001; площа земельної ділянки: 0,1543 (ділянка №16) /під трубопроводами/, адреса земельної ділянки: на території м. Херсон;

- від 20 листопада 2012 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 01130018 від 18 березня 2013 року, кадастровий номер: 6510136600:09:001:0008; площа земельної ділянки: 0,1543 (ділянка №16) /під трубопроводами/, адреса земельної ділянки: на території м. Херсон.

Позивач зазначає, що на орендованих земельних ділянках розташовані належні йому на праві власності комплекси нерухомого майна - нафтогавань за адресою м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н (далі - нафтогавань), та нафтобаза за адресою м. Херсон, вул. Чайковського, 236 (далі - нафтобаза), а також трубопроводи, що є невід'ємною складовою зазначених комплексів.

Відповідно до ст.ст. 124, 125, 206 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п. 287.1 ст. 287, п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платником податку є землекористувачі, а відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Тобто, з аналізу вище викладених норм вбачається, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими було укладено та розірвано договори оренди землі.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності, правом користування), у зв'язку з чим обов'язок особи сплачувати земельний податок виникає з моменту виникнення відповідного права на землю та, відповідно, припиняється з дня фактичного припинення такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначено вище та не спростовується сторонами, між позивачем та третьою особою укладено ряд договорів оренди земельних ділянок.

Позивач стверджує, що 03 жовтня 2014 року він був позбавлений можливості користуватися як орендованими земельним ділянками, так і розташованими на них комплексами нафтобази і нафтогавані, оскільки на територію нафтобази і нафтогавані зайшли слідчі ГУ МВС України в Одеській області та посадові особи державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (далі - ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами") у супроводі працівників спецпідрозділу Державної служби охорони МВС України "Титан", які із застосуванням сили під приводом виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2014 року видворили із території зазначених комплексів усіх працівників позивача та заблокували будь-яких доступ до них. До позивача (листом від 02 жовтня 2014 року № 10/140) звертались посадові особи ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" з вимогою передати їм комплекси нафтобази і нафтогавані на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2014 року та наказу № 16 від 02 жовтня 2014 року про створення комісії з приймання нафтоперевалочного комплексу.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Кушніренко Ю.С. від 30 вересня 2014 року у справі №522/15746/13-к, провадження №1-"кс"/522/12937/14, постановленої у межах кримінального провадження за № 12014600200000076 від 24 лютого 2014 року, надано дозвіл на передачу належного позивачу Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані та нафтобази, на які накладений арешт ухвалами Печерського районного суду міста Києва, на відповідальне зберігання та в оперативне управління ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами".

Позивач зазначає, що фактична передача майна від позивача до ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" не здійснювалась, акти приймання-передачі або інвентаризації майна не складались.

У ході судового розгляду справи представник позивача стверджував, що майно, яке належить позивачу на праві оренди (земельна ділянка), фактично не передавалося третім особам та не поверталося державі.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачем та третьою особою, розірвані. Посилання позивача на лист № 01/03-228 від 28 жовтня 2014 року, який наданий 30 жовтня 2014 року третій особі, не підтверджує факт розірвання договорів оренди.

Крім того, факт припинення права користування позивачем на спірні земельні ділянки не підтверджено, як і відсутня інформація у Державному земельному кадастрі про розірвання договорів оренди.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази розірвання договорів оренди земельних ділянок, які укладені між позивачем та третьою особою, а вказаний лист судом не береться до уваги, оскільки ним не підтверджується повернення орендованого майна орендодавцю (третій особі), тобто, станом на 03 листопада 2014 року договори оренди землі були дійсними, суд вважає, що позивач повинен сплачувати плату за землю до моменту розірвання договору.

Згідно з п. 54.1 ст. 54, п.п. 59.1, п. 59.4 ст. 59 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вище викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача у частині щодо скасування оскаржуваної вимоги є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню, оскільки її відповідачем складено правомірно.

Відповідно до п.п. 88.1, 88.2 ст. 88, п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14, п.п. 89.2, 89.1 ст. 89 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Протягом розгляду справи судом з'ясовано, що станом на 19 січня 2015 року за позивачем, у зв'язку з несплатою ним грошового зобов'язання за період із 30 жовтня по 30 грудня 2014 року, обліковується податковий борг у загальному розмірі 341031,92 грн.

Підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято правомірно, оскільки не встановлено факт відсутності у позивача податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз" до державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа: Херсонська міська рада, про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз".

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин