Постанова № 44810308, 26.05.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1369/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріЮхименко А. Г. за участі:представника позивача Джурбія В.М. представників відповідача Деркача О.О. і Юрчук Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки № 1452/22-09-22-01/33168743 від 11.11.2014 року податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № 0005562201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 503911,0 грн. та штрафними санкціями у розмірі 251 955,50 грн. і № 0005572201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 21060741,0 грн. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 2757845,0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про завищення собівартості придбаних (виготовлених) реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік в сумі 1 840 147 грн. в результаті віднесення до її складу вартості запасних частин, використаних не в межах господарської діяльності підприємства - списаних на ремонт основних засобів, переданих в оренду ТОВ «Модуль-Україна» відповідно до договору оренди № 01-02/12 від 01 лютого 2012 року.; неправомірного включення до складу витрат на збут витрат, не пов'язаних із провадженням господарської діяльності підприємства, вартість товарів з врахуванням витрат на збут у сумі 691 711 грн. за договором доручення № 13/175 від 10.01.2013 року на оплату послуг залізниці; завищення адміністративних витрат на суму 225 987 грн., що відображаються в рядку 06.1 декларації з податку на прибуток, в результаті віднесення до їх складу витрат на оплату праці з відрахуванням на соціальні внески особам, факт здійснення якими покладених на них посадових обов 'язків підприємством документально не підтверджено, та відповідно, заниження податку на додану вартість за вказаними операціями.

Зазначає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, установлених розділом II Податкового кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України). Тому, витрати на придбання запасних частин, списаних на ремонт основних засобів, переданих в оренду, витрати на збут (на оплату послуг по обслуговуванню вантажу по договору доручення № 13/175 від 10.01.2013 року) та адміністративні витрати на виплату заробітної плати працівникам включені позивачем до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, складання яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.8, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 146.12 ст. 146 ПК України та завищення від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 21060741,0 грн. і п.187.1 ст.187, п189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість за травень-червень, липень та листопад 2013 року на 503911,0 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням до витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, витрат на придбання запасних частин, списаних на ремонт, переданих в оренду основних засобів, витрат на оплату послуг з супроводження вантажу та витрат на оплату праці, встановлене документальною плановою виїзною перевіркою позивача та відображене в акті № 1452/22-09-22-01/33168743 від 11.11.2014 року.

Зазначає, що зазначені витрати не пов»язані з господарською діяльністю позивача, а відтак не повинні враховуватись для визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток. Вказує також, що неправомірне відображення в податковому обліку зазначених витрат призвело до безпідставного включення ПДВ, сплаченого при придбанні товарів та послуг, до податкового кредиту та, відповідно, до завищення податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями «Едпол» 22.09.2004 року зареєстроване виконкомом Кам'янець-Подільської міської ради.

Основними видами діяльності позивача є: продаж і здавання в оренду майна виробничого та невиробничого призначення; продаж і здавання в найм обладнання виробничого призначення; оптова торгівля металопродукцією; інші види діяльності не заборонені законодавством.

В жовтні 2014 року відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75., п.77.1 ст.77, п.78.2 ст.78 ПК України і плану-графіка проведення виїзних планових перевірок на підставі наказу від 02.10.2014 року №1452 та направлень від 15.10.2014 року №№ 1013 - 1015, 1015 і 1028 працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на Міндоходів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлені актом № 1452/22-09-22-01/33168743 від 11.11.2014 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № 0005562201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 503911,0 грн. та визначення штрафних санкцій на 251 955,50 грн., і № 0005572201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток на 21060741,0 грн.

За результатами розгляду скарг позивача зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 08.03.2015 року №4615/6/99-99-10-01-07-25.

У квітні 2014 року позивач до суду податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № 0005562201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 503911,0 грн. та визначення штрафних санкцій на 251 955,50 грн., і № 0005572201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток на 21060741,0 грн. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 2757845,0 грн.

Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень, суд враховує наведене нижче.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки № 1452/22-09-22-01/33168743 від 11.11.2014 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.8, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 146.12 ст. 146 ПК України та завищення від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 21060741,0 грн. і п.187.1 ст.187, п189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість за травень-червень, липень та листопад 2013 року на 503911,0 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням до витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, витрат на придбання запасних частин, списаних на ремонт орендованих основних засобів сумі 1840147,0 грн., витрат на оплату послуг з супроводження вантажу за договором доручення № 13/175 від 10.01.2013 року у сумі 691711,0 грн. та адміністративних витрат (витрат на оплату праці) на суму 225 987,0 грн., не пов»язаних з господарською діяльністю позивача.

Згідно до п.152.1. ст.152 ПК України в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

За змістом п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

В силу п.14.1.27 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 ПК України.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За визначенням п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, для включення витрат платника податку до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідна наявність одночасно таких умов: вказані витрати повинні бути сплачені або нараховані платником податку та використані у господарській діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послу, яка проводиться таким платником самостійно та спрямована на отримання доходу.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що відповідно до договору оренди № 01-02/12 від 01.02.2012 року та актів приймання-передачі від 03.02.3012 року позивач передав у тимчасове платне користування ТОВ «Модуль-Україна» майно (основні засоби), місцезнаходження якого: м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 1/14, за винятком двох приміщень інженерно - адміністративного корпусу - кабінету директора (54 кв.м.) та бухгалтерії (18 кв.м.) загальною вартістю 226938572,68 грн. (п.п. 1.1., 1.2, 1.5 договору) з метою провадження виробничої діяльності орендаря (п.2.1 договору).

Відповідно до п.7.1 договору орендар (ТОВ «Модуль-Україна») зобов»язаний, зокрема: використовувати орендовані об'єкти за їх цільовим призначенням; своєчасно здійснювати орендні платежі; самостійно та за свій рахунок здійснювати поточний та капітальний ремонт орендованих об'єктів, а також їх реконструкцію, перебудову, добудову, перепланування тощо.

На підставі листів ТОВ «Модуль-Україна» №345 від 28.02.2013 року, № 350 від 01.03.2013 року, №486 від 16.04.2013 року, №515 від 19.04.2013 року, №732 від 22.05.2013 року, №1033 від 25.06.2013 року, №1107 від 03.07.2013 року, «1217 від 19.07.2013 року, №1609 від 18.09.2013 року, № 1711 від 02.10.2013 року і №1811 від 16.10.2013 року щодо забезпечення запасними частинами для ремонту орендованих основних засобів та доданих до них відомостей дефектів на ремонт технологічного обладнання, складених працівниками зазначеного товариства позивач протягом 2013 року передавав орендарю необхідні запасні частини. Зазначене підтверджують підписані представниками позивача та ТОВ «Модуль-Україна»: акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 04.03.2013р. на суму 3716,43 грн., об'єкт - лінія цинкування; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 01.03.2014 р. на суму 1081600 грн., об'єкт - стан холодної прокатки; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 22.04.2013 р. на суму 11040 грн., об'єкт - лінія цинкування; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 22.04.2013 р. на суму 9600 грн., об'єкт - лінія холодної прокатки металу; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 30.05.2013 р. на суму 74800 грн., об'єкт - лінія холодної прокатки металу; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 27.06.2013 р. на суму 261800 грн., об'єкт - лінія холодної прокатки металу; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 09.07.2013 р. на суму 20550 грн., об'єкт - лінія холодної прокатки металу; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 25.07.2013 р. на суму 33520 грн., об'єкт - лінія холодної прокатки металу; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 30.09.2013 р. на суму 5520 грн., об'єкт-лінія цинкуваня; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 02.10.2013 р. на суму 122023,37 грн. 1 об'єкт - лінія цинкування; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 07.10.2013 р. на суму 99500 грн., об'єкт стан холодної прокатки емульсійної системи та акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 12.10.2013 р. на суму 41677,83 грн., об'єкт - склад хімсировини; акт на приймання-передачу обладнання в монтаж від 18.10.2013 р. на суму 74800 грн., об'єкт - стан холодної прокатки.

На підставі вказаних актів приймання-передачі та актів списання запасних частин №ЄД-0000002 від 11.03.2013 року, №ЄД-0000003 від 11.03.2013 року, №ЄД-0000004 від 29.03.2013 року, №ЄД-0000005 від 30.04.2013 року, №ЄД-0000006 від 30.04.2013 року, №ЄД-0000007 від 30.05.2013 року, №ЄД-0000008 від 28.06.2013 року, №ЄД-0000009 від 18.07.2013 року, №ЄД-0000010 від 30.07.2013 року, №ЄД-0000011 від 30.09.2013 року, №ЄД-0000001 від 28.10.2013 року і №ЄД-0000012 від 22.10.2013 року позивач відніс до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів вартість запасних частин в загальній сумі 1840147,0 грн., списаних на ремонт основних засобів, переданих в оренду ТОВ «Модуль-Україна», а саме: в березні 2013 року - 1085316,43 грн., в квітні 2013 року - 20640 грн., в травні 2013 року - 74800 грн., в червні 2013 року - 261800 грн., в липні 2013 року - 54070 грн., у вересні 2013 року - 5520 грн., у жовтні 2013 року - 338001,2 грн.

В силу пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до п.146.12 ст.146 ПК України платник податку відносить до складу витрат суму витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Бухгалтерський облік витрат, поз'язаних з ремонтом і поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) об'єктів основних засобів підприємства, регулюється пунктами 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованим в Мін'юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509, зі змінами та доповненнями, та розділом 6 «Облік ремонту і поліпшень основних засобів» Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561, і змінами та доповненнями, (далі - Методичні рекомендації № 561).

Відповідно до п.29 Методичних рекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (п.28 Методичних рекомендацій № 561).

За змістом п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень ПК України та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" і 7 «Основні засоби» право на віднесення витрат на поліпшення (ремонт) переданих в оренду основних засобів, в тому числі на придбання запасних частин для вказаних цілей, до витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, виникає у орендодавця таких основних засобів за умови, що такі поліпшення (ремонт) основних засобів є необхідною умовою для отримання ним майбутньої економічної вигоди (доходу). При цьому, у відповідності до Методичних рекомендацій № 561 необхідність ремонту таких основних засобів, про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт визначає той платник податку, який відображає витрати на ці поліпшення у складі витрат. І саме цей платник здійснює також приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів.

Суд вважає, що ремонт (поліпшення) основних засобів, що перебувають в оренді ТОВ «Модуль-Україна», жодним чином не змінює суму доходу позивача від здавання їх в оренду, оскільки договором оренди № 01-02/12 від 01.02.2012 року визначений твердий розмір орендної плати, який не залежить від стану орендованого майна, а обов»язки щодо його поліпшення (ремонту) відповідно до договору здійснюються орендарем за власний рахунок. Крім того, всупереч вимогам зазначених вище Положень (стандартів) бухгалтерського обліку необхідність такого ремонту та визначення потреби запасних частин для його проведення визначалась не позивачем, як власником майна, який несе витрати на придбання запасних частин, а орендарем. Тому, зазначені витрати не пов»язані з господарською діяльністю позивача.

Відтак, висновки відповідача щодо завищення позивачем собівартості наданих послуг за 2013 рік на суму 1840147,0 грн. у зв»язку з безпідставним включенням до її складу витрат на придбання запасних частин, списаних на ремонт орендованих основних засобів, є правомірними.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року позивач задекларував у рядку 06.1 декларацій на прибуток адміністративні витрати в сумі 225 987,0 грн., до складу яких включив витрати у вказаній сумі на оплату праці з відрахуваннями на соціальні внески 19 працівників, а саме: заступника директора ОСОБА_3, заступника директора ОСОБА_6, заступника головного бухгалтера ОСОБА_7, інженера з експлуатації будівель і споруд ОСОБА_8, начальник ЦХП ОСОБА_9, начальника ТБ і ОП ОСОБА_10, інженера з охорони навколишнього середовища ОСОБА_11, інженера з залізничних перевезень ОСОБА_12, начальника транспортної дільниці ОСОБА_13, юрисконсульта ОСОБА_14, менеджера ВЗЕД ОСОБА_15, інспектора відділу кадрів ОСОБА_16, касира ОСОБА_17, комірника ОСОБА_18, оператора прокатного стану ОСОБА_19, оцинковувача гарячим способом ОСОБА_20, вальцювальника прокатного стану ОСОБА_21

Підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача операцій з нарахування заробітної плати слугували: штатні розписи ТОВ ПзД «Едпол», табелі обліку робочого часу за січень-грудень 2013 року; розрахунково-платіжні відомостей за січень-грудень 2013 року та відомості нарахування податків і соціальних внесків на заробітну плату за січень- грудень 2013 року.

У відповідності до пп.138.10.2, п.138.10, ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

З урахуванням загальних засад формування витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визначених ПК України, витрати на оплату праці, включені до адміністративних витрат, повинні бути підтверджені первинними документами, що засвідчують фактичне виконання працівниками покладених на них обов»язків, та сплачені (нараховані) платником податку у зв»язку з провадженням господарської діяльності, що здійснюється ним самостійно.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За даними перевірки основним видом економічної діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Фактично у періоді, що перевірявся, позивач здійснював операції з надання в оренду ТОВ «Модуль-Україна» майна та продаж товарів, придбаних у ТОВ «Модуль-Україна». Питома вага доходу від операцій з передачі в оренду майна в структурі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, становить - 65%.

У періоді, що перевірявся, позивач для провадження господарської діяльності використовував 2 офісних приміщення - кабінет директора та кабінет бухгалтера. Інші службові приміщення для забезпечення робочими місцями заступників директора, заступника головного бухгалтера, інженера з експлуатації будівель і споруд, начальника ЦХП, начальника ТБ і ОП, інженера з охорони навколишнього середовища, інженера з залізничних перевезень, начальника транспортної дільниці, юрисконсульта, менеджера ВЗЕД, інспектора відділу кадрів, касира, комірника, оператора прокатного стану, оцинковувача гарячим способом, вальцювальника прокатного у позивача відсутні, оскільки передані ТОВ "Модуль Україна" відповідно до договору оренди №01-02/12 від 01.02.2012 року. На підставі зазначеного договору оренди позивач також передав у користування ТОВ "Модуль Україна" всі основні засоби, що використовуються для виробництва сталі.

З метою дослідження питання щодо фактичного здійснення функціональних обов"язків на відповідних робочих місцях особами, зазначеними в штатному розписі, відповідач під час перевірки звернувся до позивача з вимогою від 27.10.2014 року №15053/22 про надання документів за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року які підтверджують операції з нарахування заробітної плати, а саме: посадові інструкції всіх працівників у відповідності до займаних посад та визначення їх робочих місць; графік роботи кожного працівника відповідно до займаних посад (з якої до якої години, в які дні, тощо); документальні підтвердження фактичного місцезнаходження працівників на робочих місцях у відповідних службових кабінетах (приміщеннях) для виконання покладених на них посадових обов'язків; документальні підтвердження фактичного здійснення працівниками покладених на них посадових обов'язків. Зазначені документи позивачем не надані ані під час перевірки, ані в процесу судового розгляду справи.

Отже, позивачем не надано документальних підтверджень фактичного здійснення функціональних обов'язків особами, зазначеними в штатному розписі TOB ПзІІ "Едпол".

Зазначене, свідчить про те, що табелі обліку робочого часу складені формально, а відображені у них відомості не відповідають дійсності, відтак не можуть бути підставами для формування адміністративних витрат.

Вказане підтверджується копіями рішень Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі №№ 822/65/14 та Вищого адміністративного суду України пл. справі К/800/37637/14.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 138.10.2 п.138.10, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України та завищення адміністративних витрат, що відображаються в рядку 06.1 Декларації з податку на прибуток, в результаті віднесення до їх складу витрат на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні внески) на суму 225 987,0 грн., особам, факт здійснення якими покладених на них посадових обов'язків підприємством документально не підтверджений.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року у рядок 06.2 декларацій на прибуток «Витрати на збут» позивач включив, зокрема, витрати на оплату послуг ТОВ «Модуль- Україна» з обслуговування вантажу на суму 691711,0 грн. відповідно до договору доручення № 13/175 від 10.01.2013 року.

За змістом договору доручення від 10.01.2013 року № 13/175 на оплату послуг, що надаються залізницею, ТОВ «Модуль-Україна» зобов»язалось від імені та за рахунок позивача укладати угоди по придбанню послуг (з їх послідуючою оплатою) по обслуговуванню вантажу позивача, які надає ДТГО «Південно-Західна залізниця», а саме: оплачувати ж/д тариф; готувати необхідну документацію; оплачувати видатки, які виникають через добу після прибуття вагона: зберігання вантажу; виконувати інші дії, які необхідні для виконання зобов'язань по даному договору (п.1.1. договору); вартість послуг повіреного орієнтовно складає 1% від загального обсягу наданих послуг (п. 1.4 договору).

На підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач відніс до витрат на збут витрати на загальну суму 2094950,0 на оплату послуг ТОВ «Модуль-Україна» з обслуговування вантажу (сталі тонколистової оцинкованої, придбаної у ТОВ «Модуль-Україна»), покупцями якого відповідно до зовнішньоекономічних контрактів є ТОВ «МГМ Ресурс» і ТОВ «Модуль-Рустрейд».

У відповідності до пп.138.10.3, п.138.10, ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктами 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Отже, законодавством передбачена пряма залежність між відображенням в бухгалтерському та податковому обліку витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, та доходу, отриманого в результаті цих витрат.

При цьому, за визначенням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 і пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, метою якої є отримання прибутку.

За даними перевірки витрати позивача на придбання від ТОВ «Модуль-Україна» сталі тонколистової оцинкованої та оплату послуг ТОВ «Модуль-Україна» з організації її перевезення до покупців перевищують суду доходу, отриманого позивачем від продажу ТОВ «МГМ Ресурс» (Російська Федерація) і ТОВ «Модуль-Рустрейд» (Російська Федерація) вказаного товару, на 691711,0 грн. Зазначений факт позивачем в судовому засіданні не спростований.

Засновником ТОВ ПзІ "Едпол" та ТОВ "Модуль-Україна" є нерезидент - компанія "Юріа Холдінгз Лімітед" (Кіпр), а, відтак, в силу пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України, позивач та ТОВ "Модуль-Україна" є пов'язаними особами.

Частиною 2 пп.153.2.6 п. 153.2 ст.153 ПК України визначено, що витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таких, платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Отже, при здійсненні платником податку операцій з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником особами або за операціями з давальницькою сировиною всі витрати, понесені у зв'язку з такими операціями, не повинні перевищувати отримані від таких операцій доходи.

Аналогічна позиція викладена в листі Міністерства доходів і зборів України від 17.07.2013 року №7057/6/99-99-19-03-02-1513.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.09.2013 року №К/800/33564/13 по справі №826/719/13-а, досліджуючи операції з поставки між пов'язаними особами, за результатами яких понесені витрати перевищу вали суму отриманих доходів, прийшов до висновку, відмінного від висновку суду першої інстанції у даній справі, вказавши, що при визначенні витрат, пов'язаних із продажем товарів, виконанням робіт та наданням послуг пов'язаним особам, необхідно враховувати всі витрати, понесені платником податку на формування собівартості об'єктів поставки, та інші пов'язані з цим витрати в повному обсязі. При цьому, ці витрати у сукупності не можуть перевищувати доходи, отримані від пов'язаної особи як компенсація вартості відповідних товарів, робіт та послуг. Суд касаційної інстанції у вказаній справі зазначив, що Податковий кодекс України виключає можливість врахування в податковому обліку збитків, які утворюються в операціях із пов'язаними особами.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо безпідставного включення позивачем до витрат на збут витрат, не пов'язаних із провадженням господарської діяльності позивача, витрат в сумі 691711,0 грн., що перевищують суму доходу, отриманого від продажу придбаного у пов»язаної особи товару.

Податок на додану вартість в загальній сумі 503991,0 грн., сплачений при придбанні запасних частин, списаних на ремонт основних засобів, що перебувають в оренді ТОВ «Модуль-Україна», та послуг ТОВ «Модуль-Україна» з обслуговування вантажу на суму 691711,0 грн. відповідно до договору доручення № 13/175 від 10.01.2013 року, позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд встановив, що витрати на придбання запасних частин, списаних на ремонт основних засобів, що перебувають в оренді ТОВ «Модуль-Україна», та послуг ТОВ «Модуль- Україна» з обслуговування вантажу на суму 691711,0 грн., не пов»язані з господарською діяльністю позивача, тому, позивач зобов»язаний з дотриманням вимог пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України нарахувати податкові зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі, що відповідає сумі ПДВ по вказаних операціях, включеного до податкового кредиту попередніх звітних періодів.

Тому, висновки відповідача щодо заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 503911,0 грн., суд вважає правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі судового розгляду справи відповідачем доведена правомірність податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014 року №0005562201 і №0005572201 в частині зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2757845,0 грн., тому позовні вимоги про їх скасування не підлягають до задоволення.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014 року №0005562201 і №0005572201 в частині зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2757845,0 грн відмовити

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2015 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук