Постанова № 44809899, 08.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2015 р. № 820/3124/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

прокурора - Овчарової А.О.,

представника відповідача - Ткаченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Прокурора Борівського району Харківської області, в інтересах держави в особі Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Прокурор Борівського району Харківської області, в інтересах Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути на користь бюджету на розрахунковий рахунок 31113029700105, одержувач платежу - УДКСУ у Борівському районі Харківської області, код одержувача - 37880458, банк отримувача - ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, з рахунків Борівського комунального підприємства теплових мереж податковий борг у розмірі 108381 грн. з розрахункових рахунків платника відкритих у банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог заявник у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж станом на 13.03.2015 року має податковий борг в сумі 108381 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованого податкового зобов'язання та визначених контролюючим органом податкових зобов'язань, а тому просив суд задовольнити позов.

Представник Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових клопотань, заяв до суду не подав, правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на те, що фактично позовні вимоги заявника суперечать фактичним обставинам справи та вимогам діючого податкового законодавства, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши позицію заявника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку виходячи з наступного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Борівське комунальне підприємство теплових мереж зареєстроване як юридична особа Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області 12.05.2003 року та перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 108381 грн., що винник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, визначеного платником податків, а саме самостійно поданими деклараціями № 9018119832 від 19.02.2015 року на суму 15528,00 грн., № 9073451420 від 19.12.2014 року на суму 35320,00 грн., №9053566345 від 18.09.2014 року на суму 41645,00 грн. та №9048127737 від 19.08.2014 року на суму 15888 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Борівської районної ради Харківської області.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/21 від 01.07.2005 року та № 2/30 від 26.08.2005 року, не стосуються податкового боргу відповідача, який виник з 2014 року та який позивач просить стягнути, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2005 р.

Тому, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітні періоди 2014-2015 років по податковим деклараціям №9048127737 від 19.08.2014 року, №9053566345 від 18.09.2014 року, № 9073451420 від 19.12.2014 року, № 9018119832 від 19.02.2015 року повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають заявнику та податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Щодо доводів заявника про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2005 року, суд зазначає.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Між тим, суд зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що податковим органом не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу є безпідставним.

Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Відповідно до приписів п. 96.2 зазначеної норми, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Прокурора Борівського району Харківської області, в інтересах в інтересах держави в особі Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 червня 2015 року.

Суддя Тітов О.М.