Постанова № 44809880, 05.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 червня 2015 р. Справа № 820/1090/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Цибульник Г.В.,

представників позивача - Красинського І.С., Пазиніної Г.С., Ступанченка О.В.,

представника відповідача - Борзило В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, визнання заявленої митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, у якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/001761/1 від 31.10.2014, №807000003/2014/001766/1 від 31.10.2014, №807000003/2014/001762/1 від 05.11.2014, №807000003/2014/001786/2 від 05.11.2014, №807000003/2014/001787/2 від 06.11.2014; визнати заявлену ПРАТ «Харківський коксовий завод» митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" було подано до митного органу у період з 31.10.2014 року по 07.11.2014 року митні декларації у режимі "імпорт" для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом №TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року, з наданням усіх необхідних достовірних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте митним органом не було прийнято визначену позивачем митну вартість та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, за якими позивачу визначено митну вартість товару у більшому розмірі, ніж була задекларована та прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає вказані рішення безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, у зв'язку з чим просить суд скасувати оскаржувані рішення.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Харківський коксовий завод" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.10.1996 року, код № 24481702 за № 14801050016001524 за адресою: 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24

Судом встановлено, що 02 жовтня 2014 року між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та Компанією "TRADE TRANS UNION S.R.O.", Чеська республіка було укладено зовнішньоекономічний контракт №TTU/НKZ-0210/14 відповідно до умов якого продавець, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснює на користь позивача поставку вугілля кам'яного, неагломерованого, бітумінозного, коксівного, марки "К9", кількість і вартість якого регулюються відповідними додатками до Контракту, які є його невід'ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до митного оформлення у період з 31.10.2014 року по 07.11.2014 року отриманий від Компанії "TRADE TRANS UNION S.R.O.", за зовнішньоекономічним контрактом №TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року, товар: вугілля марки "К9", у кількості 3762,6 т, та подано до Харківської митниці наступні митні декларації, оформлені позивачем у режимі "імпорт": № 807170000/2014/013569 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013584 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013826 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013863 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013924 від 07.11.2014 року.

Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до вимог ст. 53 МК України, ним були надані основні документи, які підтверджують визначення митної вартості товару, а саме: контракт №TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року з додатками, рахунки-фактури, накладні УМВС, платіжні документи, що стосуються товару. Також, митному органу були надані додаткові документи, а саме: сертифікат якості, висновки ДП "Держзовнішінформ" та ДП "Укрпромзовнішекспертиза", рахунок, копія митної декларації країни відправлення.

При вивченні документів наданих до митного оформлення разом з ЕМД, митницею виявлені розбіжності та недостатність відомостей в документах, а саме: не надано посередницький контракт від 19.10.11 року № МЕСН-YAK/К9-12-02, який зазначено в гр. 11 залізничних накладних СМГС та в митній декларації країни відправлення; якісні характеристики, зазначені в сертифікаті якості, відрізняються за всіма показниками (зольність, сірка, волога безмінеральна основа тощо); з наданих платіжних доручень про передплату за товар неможливо ідентифікувати суму оплати з вартістю оцінюваних товарів згідно наданих документів-інвойсу, специфікації; вартісний висновок ДП "Держзовнішінформ" констатує прийнятність заявленого декларантом митної вартості, але не враховує наявність у зовнішньоекономічній операції двох посередників; митна декларація країни відправлення містить ряд розбіжностей в порівнянні з відомостями інших представлених документів, зокрема, торгівельна країна Швейцарія, тоді як декларантом заявлено торгівельна країна Чехія; позивачем в ЕМД зазначена митна вартість не обґрунтована документально, тобто нижча, ніж у попередніх контрактах.

В подальшому, посадовими особами підрозділу митного контролю - митного поста "Пісочин" до відділу контролю за правильністю визначення митної вартості направлені запити щодо вирішення питання правильності визначення митної вартості товарів. Після надходження запитів до ВКПВМВТ, були проведені консультації між митнецею та ПрАТ "Харківський коксовий завод" з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом направлення на адресу позивача електронних повідомлень.

Так, відповідачем було отримано сканкопії листів ПрАТ "Харківський коксовий завод" щодо відсутності інших документів для підтвердження митної вартості, крім тих, що вже надані разом з митною декларацією. Також, відповідно до листа позивача від 31.10.2014 року № 1853 та від 05.11.2014 року № 18861 зазначено, що контракт на поставку вугілля № TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року є прямим, отже не має можливості надати додаткові документі.

У відповідності до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

У відповідності до ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (окрім методів на основі віднімання та додавання вартості). Якщо митна вартість не може бути визначена за 1-м методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до ст. 59 (за ціною щодо ідентичних товарів), та обміну інформацією за наявністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було відмовлено в прийнятті заявленої позивачем митної вартості та у період з 31.10.2014 року по 07.11.2014 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товару в сторону збільшення, а саме: № 807170000/2014/013569 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013584 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013826 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013863 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013924 від 07.11.2014 року.

Судом встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів були прийняті за другорядним (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, відповідно до ст. 59 МК України та відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України № 362 від 13.07.2012 року. При цьому, при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості за основу взято наявну цінову інформацію, що міститься в ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів, щодо рівня митної вартості на ідентичний товар, який співпав з всіма вказаними характеристиками, митне оформлення якого здійснено Дніпропетровською митницею за митною декларацією № 110010000/2014/5941 від 22.09.2014 року на рівні 0,1457 дол. США за 1 кг вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1.1 контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року продавець (TRADE TRANS UNION S.R.O.) зобов'язується в узгоджений в Додатку період поставляти, а покупець (ПрАТ "Харківський коксовий завод") зобов'язується приймати і оплачувати вугілля марки К9 (товар) в порядку і на умовах, передбачених чинним контрактом. Згідно п. 2.2 якість товару підтверджується сертифікатом якості. В додатку № 2 до контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року товаром зазначено вугілля марки "К9" ТУ 0320-045-1-00161878-01 ООО ХК "Якутуголь" ОФ "Нерюнгринская", Россия, 678960, Республика Саха (Якутия). г. Нерюнгри, пр. Ленина, 3/1.

З долучених до матеріалів справи залізничних накладних вбачається, що відправником у них зазначено ООО ХК "Якутуголь", а отримувачем ПрАТ "Харківський коксовий завод". При цьому вантажем за цими накладними є "Концентрат каменного угля коксующихся марок низколетучий К-9, класс 0-30 ЕТСНГ 161043; ГНГ 27011210 по контракту МECH-YAK/K9-12-02 от 19.10.11 г."

В ході розгляду зазначеної справи встановлено, що зазначений контракт МECH-YAK/K9-12-02 від 19.10.11 року на вимогу митного органу позивачем наданий не був.

З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного органу надано контракт № MCAG-CCE 2208/2014 від 22.08.14 року, з якого вбачається, що продавець (Компанія "Мечел Карбон АГ) зобов'язується в узгоджений в Додатку період поставляти, а покупець (Coal and Coke Enterprise AG) зобов'язується оплачувати вугілля марки К9 (товар) в порядку і на умовах, передбачених цим контрактом.

З метою реалізації наданих митним органам повноважень відповідачем по справі був витребуваний у підприємства позивача, зокрема, договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, на що позивачем митному органу було повідомлено про відсутність інших документів для підтвердження митної вартості товару, крім тих, що вже були надані разом з митними деклараціями, у зв'язку з тим, що на думку позивача, контракт № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року є прямим і ПрАТ "Харківський коксовий завод" не має договірних відносин із третіми особами.

Однак, суд не може погодитись з позицією позивача, оскільки прямим є контракт, укладений з виробником товару. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що TRADE TRANS UNION S.R.O. є виробником товару, який поставлявся за контрактом № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року, а тому такий договір не може вважатися прямим. Також суд зазначає, що у випадку, коли товар ввозиться за непрямими контрактами, митний орган має всі підстави використати передбачене законодавством право пересвідчитися у будь-якій заяві декларанта, тобто отримати додаткові документи від суб'єктів для підтвердження рівня митної вартості, який ними декларується.

Оскільки контракт № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 р. не є прямим, суд зазначає, що відповідачем правомірно були витребувані у підприємства позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, але такі документи позивачем надані не були.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року, зокрема п. 3.1 зазначено, що сума дійсного контракту складається з суми вартостей усіх оформлених у письмовій формі і підписаних сторонами додатків (специфікацій) та/або доповнень до нього.

До митного оформлення позивачем надано два рахунки, № 5 від 06.10.2015 року на суму 26500000,00 рос. руб. та № 140R00001 від 15.10.2014 року, виставлені продавцем TRADE TRANS UNION S.R.O на суму 20307480,00 рос.руб.

Судом встановлено, що з 31.10.2014 року по 05.11.2014 року з митними деклараціями позивачем були подані платіжні доручення № 11 від 10.10.2014 року, № 12 від 13.10.2014 року, № 13 від 14.10.2014 року та № 14 від 14.10.2014 року на загальну суму 11951906,25 рос.руб..

В ході розгляду зазначеної справи, позивачем надано платіжні доручення № 24 від 05.11.2014 року, № 25 від 06.11.2014 року, № 26 від 07.11.2014 року, № 27 від 10.11.2014 року, № 28 від 12.11.2014 року, № 29 від 12.11.2014 року та № 31 від 13.11.2014 року на загальну суму 8265532,00 рос.руб..

Тобто, загальна суму платіжних доручень складає 20217438,25 рос. руб., що не відповідає сумі контракту.

Відповідачем в ході розгляду справи зазначено, що всі перераховані платіжні доручення відносяться до рахунку № 5 від 06.10.2014 року, та числяться як переплата. Також, відповідно до п. 5.2 на даний час сплинув термін оплати, однак позивачем не підтверджено митну вартість товарів платіжними дорученнями, крім того зауважив, що платіжні доручення № 24-29 та № 31 до митного органу в рамках строку здійснення митного оформлення та строку дії гарантійних зобов'язань взагалі не надавались.

Суд зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 7 МК України визначено, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення, є митні органи. Відповідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ст. 51 та ст. 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

В ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Положеннями ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України митний орган, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служба України № 362 від 13.07.12 р., в якості джерела інформації може використовуватися спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Таким чином, наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості надає їй можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. За таких обставин, саме наявність у митного органу сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів та відсутність, в наданих документах, відповідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких можливо було спростувати виниклі сумніви, стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Положеннями п. 3.16 та п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином, відповідачем доведена наявність обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також обґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Відповідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, в ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно ч. 6 даної статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Враховуючи наведені вище норми права, суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору (контракту), а також об'єктивна можливість застосування першого методу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. В свою чергу, відповідачем по справі правомірно витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів та у зв'язку з ненаданням таких документів обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, визнання заявленої митної вартості - відмовити

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61020, м. Харків, пр. Постишева, 99, ідентифікаційний код юридичної особи 33605661) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - "судовий збір, код ЄДРПОУ суду 34390710, пункт 3.1") недоплачену суму судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 червня 2015 року.

Суддя Мельников Р.В.