Рішення № 44808323, 10.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 752/10232/13-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Калініченко Л.С.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5170/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Круглику В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по відсоткам від простроченої суми,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся в червні 2013 року.

Зазначав, що 20.07.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 31-К.02/20/07/07, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 19.07.2012 року, зі сплатою 15 % річних. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто кредитну заборгованість з врахуванням суми судових витрат у розмірі 1 113 683,83 грн. Оскільки відповідач продовжує користуватися кредитними коштами, банком було нараховано суму відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2011 року по 30.09.2012 року в розмірі 193 164,35 грн. та пеню за період з 01.06.2012 року по 30.05.2013 року в сумі 28 660,30 грн. На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 221 824,65 грн.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом вірно встановлено, що 20.07.2007 року між ВАТ «АКБ «Капітал», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Капітал», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 31-К.02/20/07/07, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом на суму 100 000,00 доларів США, строком користування з 20.07.2007 року до 19.07.2012 року зі сплатою 15 % річних, а також 1% щорічно від фактичної суми заборгованості, а позичальник зобов'язувався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за його використання, згідно умов договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.07.2007 року між ВАТ «АКБ «Капітал», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Капітал», та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №31-К.02/01, відповідно до якого іпотекодавець для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором №31-К.02/20/07/07, передав в іпотеку іпотекодержателю належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п. 3.1 кредитного договору нарахування відсотків проводиться банком в валюті кредиту щомісяця, за період з останньої дати попереднього місяця по передостаннє число поточного місяця з розрахунку 360 днів на рік, виходячи з щоденної фактичної заборгованості на позичковому рахунку.

Відповідно до п. 6.7 строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Пунктом 5.1 встановлено що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той момент, від суми простроченої заборгованості за кожен день просрочки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у березні 2011 року ПАТ «АКБ «Капітал» звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 153-155).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року позов ПАТ «АКБ «Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 1 111 863,83 грн., судовий збір в сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., а всього 1 113 683,83 грн.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що вказана заборгованість була розрахована станом на 26.01.2011 року.

При цьому суд враховує, що а ні зі змісту позовної заяви, ні змісту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року, не вбачається що ПАТ «АКБ «Капітал» зверталось до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості по кредитниму договору № 31-К.02/20/07/07 від 20.07.2007 року, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказаним рішення стягнуто поточну заборгованість, яка станом на 26.01.2011 року складала 1 111 863,83 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав що у зв'язку з не сплатою ОСОБА_3 стягнутої за рішенням суду кредитної заборгованості та фактичним користуванням кредитними коштами банком нараховано відсотки за користування кредитом за період з 01.03.2011 року по 30.09.2012 року у розмірі 193 164,35 грн. і пені за період з 01.06.2012 року по 30.05.2013 року у розмірі 28 660,30 грн., а всього 221 824,65 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновків що вони є законними та обґрунтованими.

Натомість колегія суддів не може повною мірою погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, п. 1.1 кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом на суму 100 000,00 доларів США, строком користування з 20.07.2007 року до 19.07.2012 року зі сплатою 15 % річних, а також 1% щорічно від фактичної суми заборгованості.

Відповідно до п. 4.4.1 позичальник зобов'язаний погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту та нарахованим відсоткам згідно графіку.

Отже, як вбачається зі змісту п. 1.1 кредитного договору та графіку до нього, сторони погодили строк виконання зобов'язання з 20.07.2007 року по 19.07.2012 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із розрахунку заборгованості по кредитному договору, згідно з яким відсотки за користування кредитом нараховані за період з 01.03.2011 року по 30.09.2012 року у розмірі 193 164,35 грн., а пеня за період з 01.06.2012 року по 30.05.2013 року у розмірі 28 660,30 грн.,

Таким чином суд не звернув увагу на те, що строк договору закінчився 19.07.2012 року, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, враховуючи що строк дії кредитного договору встановлений до 19.07.2012 року, а нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про стягнення заборгованості поза межами дії кредитного договору.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи обставини справи та заявлені позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» заборгованості за кредитним договором в межах строку дії кредитного договору, а саме відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2011 року по 18.07.2012 року в розмірі 21 083,35 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 168 519,21 грн.,та пені, на підставі п. 5.1 кредитного договору, за період з 01.03.2011 року по 18.07.2012 року в розмірі 3 207,88 грн., а всього 171 727,09 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було передано квартиру АДРЕСА_1, оскільки, з огляду на вимоги ст. 10,60 ЦПК України, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження даного факту.

Крім того суд враховує, що на виконанні ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві перебуває зведене виконавче провадження ВП №38363298 відносно боржника ОСОБА_3, яке включає в себе 5 виконавчих проваджень на суму 4 341 210,59 грн., до якого входить виконавче провадження ВП №31329553 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2890/11, виданого 04.08.2011 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» заборгованості в розмірі 1 113 683,83 грн.

22.02.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

09.04.2013 року до відділу надійшла заява стягувача про те, що на території Бориспільського району Київської області знаходиться іпотечне майно, яке належить боржникові.

11.04.2013 року державним виконавцем винесена постанова про доручення ВДВС Бориспільського МРУЮ провести виконавчі дії й арешту нерухомого майна, а саме садиби та земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Як вбчається з листа ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві №11846 від 15.05.2015 року, станом на 13.05.2015 року не має можливості передати на реалізацію вищезазначене нерухоме майно, відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом МЮУ від 16.04.2014 року №656/5. Кошти на користь стягувача ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» не стягнуті у зв'язку з неможливістю реалізації нерухомого майна, а саме садиби та земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 148).

Не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і посилання в апеляційній скарзі на пропущення позивачем строків позовної давності, оскільки, зважаючи на дату звернення ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до суду з позовом, а саме 10.06.2013 року, строки позовної давності по заявленим позовним вимогам з огляду на вимоги ст.ст. 256, 257 ЦК України не пропущені.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» заборгованості за кредитним договором підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості по кредиту, що підлягає стягненню з 221 824,65 грн. до 171 727,09 грн.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності присудження судових втрат, сума судового збору що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає зменшенню з 2 218,25 грн. до 1 717,27 грн.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» заборгованості в розмірі 224 042,90 грн. - змінити шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з 224 042,90 грн. до 173 444,36 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: