Рішення № 44806778, 10.06.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/610/2015(м)

221/369/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Аксьоненко В.І.

Категорія 32 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), що сталась 02 грудня 2013 року о 18-00 год. за участю ОСОБА_4, який, керуючи автомобілем «BYD F3», реєстраційний номер НОМЕР_1 і, рухаючись по вул. Леніна в місті Волноваха Донецької області в районі магазину «Універсам» на пішохідному переході скоїв на неї наїзд, їй завдано легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. У зв'язку з чим вона знаходилась на лікуванні та понесла витрати на придбання ліків, медичні консультації, обстеження та поїздки. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 18 березня 2014 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але провадження в адміністративній справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Між ОСОБА_4 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» (далі ПрАТ «СК «Юнівес») було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З урахуванням уточнень позивач просила стягнути на її користь з ПрАТ «СК «Юнівес» у відшкодування майнової шкоди 4506 грн. 55 коп., у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. та у відшкодування витрат на правову допомогу - 2000 грн.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з ПрАТ «СК «Юнівес» у відшкодування майнової шкоди 4283 грн. 78 коп., у відшкодування моральної шкоди - 214 грн. 19 коп. та витрат на судовий збір - 40,60 грн.; з ОСОБА_4 - у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу - 2000 грн. та на сплату судового збору 162 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення в частині відшкодування моральної шкоди змінити, стягнути з ПрАТ «СК «Юнівес» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., а у позові про відшкодування моральної шкоди до нього відмовити і в такому випадку стягнути з нього лише витрати на правову допомогу, посилається на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, посилається на неврахування судом того, що ліміт відповідальності страховика за відшкодування моральної шкоди становить 5000 грн. (5% страхової суми) і цієї суми достатньо для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У судове засідання ОСОБА_3, ОСОБА_4 і представник ПрАТ «СК «Юнівес» повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені факсом, телефонограмою та поштовим повідомленням (а.с. 99-101).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглядається за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5, який частково підтримав апеляційну скаргу і просив зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутого з ОСОБА_4, з 10000 грн. до 5000 грн., представника позивача ОСОБА_3 Сагірова Ф.П., який просив відхилити скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що 02 грудня 2013 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «BYD F3», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого він є, не виконав вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху щодо проїзду пішохідних переходів і, рухаючись по вул. Леніна в місті Волноваха Донецької області, в районі магазину «Універсам» на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 18 березня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП (а.с. 2).

Згідно з висновками судово-медичного експерта № 9/Д від 16 січня 2014 року виявлені при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_3 тілесні ушкодження: струс головного мозку, забій м'яких тканин шийного і поперекового хребта, забій шийно-потиличної області голови, підшкірна гематома тім'яно-потиличної ділянки голови, забій середньої третини правого плеча, попереково-крижового відділу хребта, лівого надпліччя, правої гомілки з синцем, утворились від дії тупих предметів, можливо в зазначений вище строк при вказаних обставинах і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, як такі, що потребували лікування тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день).

Згідно з медичними документами, копіями квитанцій та чеків на придбання ліків, медичне обстеження та консультації позивач витратила 4283 грн. 78 коп. (а.с. 9-12, 14-19).

Відповідно до страхового полісу № АС/6315244 від 26 жовтня 2013 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля «BYD F3», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес» (а.с. 4, 59).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Юнівес» про відшкодування моральної шкоди і стягуючи на її користь відшкодування в розмірі 214 грн. 19 коп., суд виходив із того, що згідно зі ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_4 і стягуючи з нього на користь позивача 10000 грн., суд виходив із того, що внаслідок порушення відповідачем правил проїзду пішохідного переходу ОСОБА_3 була травмована, перенесла операцію, фізичну біль та страждання.

З висновками суду не можна не погодитись.

Згідно зі ст. 26 -1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону України від 5 липня 2012 року № 5090, яка набрала чинності з 5 лютого 2013 року) страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 5 липня 2012 року) шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

З урахуванням зазначених положень закону суд, стягнувши з ПрАТ «СК «Ювінес» на користь позивача у відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням, 4283 грн. 78 коп., обґрунтовано стягнув зі страхової компанії у відшкодування моральної шкоди 214 грн. 19 коп., що становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тому доводи ОСОБА_4 про наявність законних підстав для стягнення зі страхової компанії відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. не ґрунтуються на законі.

Не можна також погодитись з доводами відповідача про неправильне визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди та про відсутність підстав для стягнення з нього цього відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зі справи вбачається, що судом враховано, що відповідачем допущено грубе порушення Правил дорожнього руху і здійснено наїзд на ОСОБА_3, 1993 року народження, у місті на пішохідному переході; у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями потерпіла знаходилась на стаціонарному лікуванні, перенесла операцію, пов'язану з видаленням гематоми тім'яно-потиличної ділянки голови, фізичний біль та моральні страждання.

Тобто при визначенні розміру відшкодування судом враховано характер неправомірних дій відповідача, ступень його вини, характер та обсяг заподіяних потерпілій моральних і фізичних страждань.

За таких обставин рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України та положенням ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 23, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і підстав для його зміни в оскаржуваній частині немає.

Проте в частині відшкодування судових витрат рішення суду підлягає зміні.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Зі справи вбачається, що згідно з ухвалою суду від 09 лютого 2015 року ОСОБА_3 за пред'явлення позову про відшкодування моральної шкоди сплатила судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с. 25, 28).

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю до відповідача ОСОБА_4 і частково до ПрАТ «СК «Юнівес», на її користь підлягає стягненню відшкодування витрат зі сплати судового збору: з ОСОБА_4 в розмірі 121 грн. 80 коп. і з ПрАТ «СК «Юнівес» - 60 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закон) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій позасудовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зі справи вбачається, що 27 січня 2014 року ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Сагіровим Ф.П. (а.с. 35) і сплачено 2000 грн. (а.с. 34). Проте відсутні дані та розрахунки про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги адвокат у даній цивільній справі.

З урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" і даних про участь адвоката в судових засіданнях при розгляді справи колегія суддів вважає можливим прийняти до уваги витрати на правову допомогу в сумі 1461 грн. 60 коп. (487,20 (40% від 1218) х 3 год.) і з урахуванням часткового задоволення позовних вимог стягнути на користь позивача у їх відшкодування з ОСОБА_4 і ПрАТ «СК «Юнівес» по 487 грн. 20 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 квітня 2015 року змінити в частині відшкодування судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на сплату судового збору з ОСОБА_4 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп., з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» 60 (шістдесят) грн. 90 коп.; у відшкодування витрат на правову допомогу з ОСОБА_4 і приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» по 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. з кожного.

У частині відшкодування моральної шкоди рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Песоцька Л.І.

Ткаченко Т.Б.

Мальцева Є.Є.