Ухвала суду № 44803103, 04.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 232/1608/12

Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Курка О. П. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Павич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

30.10.2012 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України щодо нарахуванняКанівець Д.Я. пенсії при переведенні пенсії із наукової на пенсію за віком в частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в 1,35% та застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії величиною 2,28248; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок пенсії позивачці при переведенні із наукової пенсії на пенсію за віком з 05.07.2011 р. згідно з вимогами ст. ст. 24 ч. 2, ч. 4, 25 ч. 1, 27 ч. 2, 40 ч. 1, 45 ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому:

відновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення її пенсії величиною 2,45214 за період трудового стажу 415 місяців до 19.07.1993 року;

оцінку одного року страхового стажу, що визначена в 1,35 % застосувати лише до одного місяця стажу у системі персоніфікованого обліку з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року;

двоскладовою формулою розрахунку обчислити пенсію за віком за 415 місяців до 19.07.1993 року і за один місяць з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. в системі персоніфікованого обліку;

зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з ст. ст. 24 ч. 2, ч. 4, 25 ч. 1, 27 ч. 2, 40 ч. 1, 45 ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.07.2011 року по день перерахунку; в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач та його представник, в свою чергу, заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка з 02.05.1992 р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Вінниці. З 01.07.2000 р. по 05.07.2011 р. згідно з Законом «Про наукову та науково-технічну діяльність» позивач отримувала наукову пенсію. З 05.07.2011 р. відповідно до поданої заяви вона була переведена із наукової пенсії на пенсію за віком.

17.07.2012 року позивачка звернулась із запитом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про надання інформації щодо розрахунку розміру її пенсії.

Вважаючи, що розрахунок її пенсії було здійснено з порушенням чинного законодавства, позвачка звернулась до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з матеріалами справи позивачка з 05.02.1992 року перебуває на пенсійному обліку та з 01.07.2000 року по 05.07.2011 року отрмувала наукову пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». З 01.06.2011 року по 30.06.2011 рокупозивачка працювала, після чого звернулась із заявою про переведення її з наукової пенсії на пенсію за віком.

Однак, при переведені позивача з одного виду пенсії на інший відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що призвело до заниження розміру пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частиною першою статті 40 визначено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначаєтся на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Положеннями ч. 2 ст. 27 цього закону передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 цього Закону коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс = См х Вс

100% х 12, де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %. (абзац п'ятий частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VІ (107-17) від 28.12.2007 р. ) набрали законної сили 01.10.2008 р.

Частиною 2 статті 24 цього закону визначено, що cтраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ч. 4 ст. 24 цього Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до матеріалів справи стаж позивачки складається з періодів до 20.07.1993 року та з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, відповідно заробітна плата, для обчислення пенсії взята за періоди роботи з 01.02.1977 року по 31.01.1982 року та з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розраховується за двоскладовою формулою. Одна складова включає 415 місяців до 19.07.1993 року - період до набрання чинності цим Законом на умовах і порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а другий період - один місяць страхового стажу в системі персоніфікованого обліку з 01.06.2011р. до 30.06.2011р. після набрання чинності цим Законом.

Згідно з такими вимогами закону коефіцієнт заробітної плати, який враховується при обчисленні пенсії становив на 27.02.2004 року - 2,45214 , на 01.01.2006 року - 2,45214, на 01.01.2007 року - 2,45214. Стаж роботи складав 34 роки 7 місяців 20 днів.

3 01.06.2011 р., по 30.06.2011 р., позивач, яка є інвалідом другої групи, працювала в системі персоніфікованого обліку один місяць, у зв'язку із чим 05.07.2011 р. подала до Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Вінниці заяву про переведення її пенсії з наукової на пенсію за віком. До заяви про переведення з одного виду пенсії на інший була надана копія трудової книжки із відповідним записом про роботу. На підставі цих документів відповідач своїм Розпорядженням від 30.09.2011 р. визначив загальний трудовий стаж позивача: 34 роки 8 місяців 20 днів.

Так, згідно з вимогами чинного законодавства України відповідач мав би до страхового стажу з 01.06.2011 року до 30.06.2011 р. застосувати оцінку одного року страхового стажу через 1,35% і розрахувати коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії за вказаний період за формулою:

1 місяць х 1,35 : (12х100%) = 0,00112.

В попередньому виді пенсії (науковій) перша складова формули включає заробітну плату за 60 календарних місяців підряд (ст. 40 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), сума коефіцієнтів складає 147,14356, що вказано в Довідці Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці від 27.02.2004 р.

Друга складова формули включає 1 місяць і має коефіцієнт страхового стажу 0,00112.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 27 та абз. 5 ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума загальних місяців за обидва періоди страхового стажу складає 61 місяць, а сума їх коефіцієнтів: 147,14356 + 0,00112 = 147,14468.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно провести оптимізацію страхового стажу двох періодів (двох складових) до 60 календарних місяців шляхом виклю чення одного місяця з найменшим коефіцієнтом заробітної плати.

Так, згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці від 18.10.2011 р. (Розрахунок № 3) виключенню підлягає показник за травень 1977 рік з коефіцієнтом 0,62406.

Отже, 147, 14468 - 0,62406 = 146,52062.

Таким чином, коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії за 1 місяць становить: 146,52062 : 60 місяців = 2,44201.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про необхідність застосування до періоду страхового стажу 34 роки 7 місяців (415 місяців) набутого до впровадження системи персоніфікованого обліку - оцінку одного місяця страхового стажу через 1,35%, оскільки вказаний коефіцієнт може бути застосований лише до того трудового стажу, який набутий з 01.07.2000 р. в системі персоніфікованого обліку (ст. 40 ч.1. абз.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем було застосовано невірний спосіб обрахунку пенсії позивачки.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо непідтвердженості позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно частково задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Курко О. П.

Сушко О.О.