Постанова № 44803071, 04.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4431/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

04 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника позивача - Гунько В.В., представник на підставі довіреності

представники відповідача - Нестерук М.І., Лисенко Л.М., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Нікодім" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля-залізобетон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Нікодім звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач зазначив, що позивач надав усі необхідні документи, які свідчать про реальність господарських операцій з ПП «Нікодім», а також зазначає, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати його податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Третя особа в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовою особою податкового органу проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Поділля-Залізобетон" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Нікодім" за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті від 08.12.2014р. № 164/22-04/30836685.

Позаплановою невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Поділля-Залізобетон" п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 75316,66 грн. за листопад 2013р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014р. №0010392203, яким ТОВ "Поділля-Залізобетон" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 94146 грн., з них, за основним платежем - 75317 грн., за штрафними санкціями - 18829 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по послугах отриманих від ПП «Нікодім» за період листопад 2013 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Податковим органом, на підставі акта перевірки №164/22-04/30836685 від 08.12.2014 року, винесено податкове повідомлення-рішення №0010392203 від 24.12.2014 року, яким за порушення п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 94146 грн., з яких 75317 грн., за основним платежем та 18829 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, 25.10.2013 року між ТОВ "Поділля-Залізобетон" та ПП "Нікодім" був укладений договір поставки №25/10/13-01, відповідно до умов якого, ПП "Нікодім" (Постачальник) за завданням ТОВ "Поділля-Залізобетон" (Покупець) зобов'язується постачати і передавати у власність козловий кран КК-20/32, в тому числі демонтаж, перебазування і монтаж крана, експертиза крана та введення в експлуатацію (Обладнання), а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти Обладнання та оплатити його. Загальна вартість договору складає - 451 900,00 грн. Розрахунок за поставлене по даному договору Обладнання буде проведено Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків. Аванс складає 390 000,00 грн. Повний розрахунок проводиться після монтажу та експертизи крана КК-20/32. Строк дії договору до 31.12.2013р.

Розділом 3 договору поставки визначено, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника. Постачальник зобов'язується одночасно з поставкою обладнання надати видаткову, податкову накладну та товарно-транспортну накладну, а також копії документів, необхідних покупцю для використання в своїй господарській діяльності. Такими документами можуть бути гігієнічні висновки, сертифікати якості, описання товару на українській (російській) мові, а також інші документи надання яких буде визнано необхідним.

Право власності на обладнання, а також всі ризики можливої загибелі або пошкодження обладнання переходять від постачальника до покупця з дати прийняття товару уповноваженим представником покупця, що засвідчується його підписом в супроводжуючих документах (накладних).

Для підтвердження господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, а також документи обліку товару в позивача.

Стосовно доводів податкового органу, що ПП «Нікодім» штучно подрібнено податкові накладні виписані позивачу в один день в сумі ПДВ до 10000 грн. та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому позивач відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту по зазначених податкових накладних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тис. грн., не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем вимог закону при обчисленні сум податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 10 вказаної статті).

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абз. 11 п. 201.10 ст.201).

Так, позивачем 19.12.2013 року була подана заява про відмову постачальника (ПП «Нікодім») надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) у якій було заявлено про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, податковим органом не було вчинено ніяких дій щодо перевірки вказаного платника податків як того вимагає податкове законодавство.

Зважаючи на наведене, очевидним є те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП «Нікодім» підтверджено в повному обсязі.

Крім того, відсутність товарності господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагента вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками або ж відсутністю певних документів.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону, та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність довіреностей та товарно-транспортних накладних, які не є обов'язковими первинними документами, що складаються під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності інших належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Крім того, посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми постачальниками. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Стосовно доводів відповідача щодо недобросовісності контрагента позивача, як платника податків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися вказаними юридичними особами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, оскільки позивачем доведено правомірність формування податку на додану вартість, а відтак податкові повідомлення-рішення №0010392203 від 24.12.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 1129,76 грн. сплаченого судового збору.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Нікодім" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлння-рішення № 0010392203 від 24.12.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" судові витрати у розмірі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев'ять) грн. 76 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 червня 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.