Рішення № 44801964, 05.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №591/4805/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б.В. Номер провадження 22-ц/788/977/15 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати і компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» до ОСОБА_3 про визнання трудових правовідносин припиненими,

в с т а н о в и л а :

02 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом.

Остаточно уточнені вимоги (т.2 а.с.1-6, 50-64, 116-120) мотивував тим, що 19 грудня 2008 року його було безпідставно відсторонено від роботи на посаді першого заступника голови правління, з 02 лютого 2009 року недопущено до роботи, а 26 лютого 2010 року - звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України під час ліквідаційної процедури.

Доводив, що йому не повністю нараховано і не виплачено заробітну плату за грудень 2008 року та січень 2009 року, не нараховано і не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2009 року до дня звільнення. Вказував, що при звільнені ці кошти йому виплачені не були, на них індексація та компенсація не нараховувались.

Просив стягнути 87975 грн. 56 коп. заробітної плати, 24160 грн. 27 коп. індексації, 60268 грн. 20 коп. компенсації, а також 374792 грн. 70 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

10 листопада 2014 року ПАТ «Сумський хлібокомбінат» звернувся із зустрічним позовом (т.1 а.с.235), у якому посилаючись на невизнання ОСОБА_3 факту припинення трудових відносин унаслідок його звільнення, просив визнати припиненими трудові відносини між товариством та даним працівником з 26 лютого 2010 року.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 08 квітня 2015 року в задоволенні обох позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Доводить, що позивач не отримував наказу від 29 січня 2009 року про допуск до роботи та вказує, що суд безпідставно проігнорував покази ряду свідків про перешкоди ОСОБА_3 потрапити на робоче місце у період з грудня 2008 року по червень 2009 року, після чого місцезнаходження відповідача було в інших містах (Дніпропетровськ, Київ), тому позивач не мав фактичної можливості виконувати свої трудові обов'язки.

Вважає помилковими висновки суду про те, що оплата за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, та про відсутність у ПАТ «Сумський хлібокомбінат» заборгованості по заробітній платі перед позивачем унаслідок припинення господарським судом провадження у справі про банкрутство товариства через погашення всіх боргів.

Зазначає про неправильне застосування судом до спірних правовідносин Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакціях від 02 липня 2009 року та від 27 березня 2014 року.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3 та його представника, заперечення представника відповідача, роз'яснення спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом і вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_3 з 02 лютого 2004 року працював у ВАТ «Сумський хлібокомбінат» (на даний час - ПАТ «Сумський хлібокомбінат»), зокрема з 26 серпня 2008 року на посаді першого заступника голови правління (т.1 а.с.27-29, 32-33).

Відповідно до штатного розпису, з 01 вересня 2008 року посадовий оклад позивача становив 6045 грн. (т.1 а.с.27).

Наказом генерального директора ВАТ «Сумський хлібокомбінат» від 19 грудня 2008 року на період проведення аудиторської перевірки його було відсторонено від виконання посадових обов'язків із збереженням заробітної плати, та заборонено прохід на територію цілісного майнового комплексу ВАТ «Сумський хлібокомбінат» (т.1 а.с.30).

Як слідує із звіту відповідача в органи ПФУ, ОСОБА_3 нараховано заробітну плату: за грудень 2008 року - 4356 грн. 29 коп., за січень 2009 року - 3022 грн. 50 коп. (т.1 а.с.31), та за відрахуванням утримань відповідно визначено до виплати 3143 грн. і 2448 грн., які у подальшому були товариством депоновані з мотивів їх неотримання працівником в касі товариства (т.1 а.с.161-162, 165-166).

Наказом генерального директора ВАТ «Сумський хлібокомбінат» від 29 січня 2009 року №25-вд у зв'язку із закінченням аудиторської перевірки ОСОБА_3 допущено до виконання посадових обов'язків з 02 лютого 2009 року (т.1 а.с.169). Цей наказ був доведений до його відома шляхом направлення цінним листом, про що свідчить опис відправлення та поштова квитанція (т.1 а.с.170, 171).

Однак, з табелів обліку робочого часу вбачається, що після допуску до виконання обов'язків ОСОБА_3 до роботи не приступив (т.1 а.с.172, 175-184, т.2 а.с.18, 19).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року (справа №Б29/161-09) порушувалось провадження у про банкрутство ВАТ «Сумський хлібокомбінат» згідно зі ст.ст.7, 11, 12, 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.2 а.с.71).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року введено процедуру санації цього боржника в порядку ст.53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

12 червня 2009 року в газеті «Голос України» №107 (4607) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та призначено розпорядника майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «Сумський хлібокомбінат» (т.2 а.с.72-74).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2009 року ВАТ «Сумський хлібокомбінат» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 07 грудня 2010 року. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 (т.1 а.с.18-20, 184).

У подальшому під час проведення процедури ліквідації повноваження ліквідатора виконували інші арбітражні керуючі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (т.1 а.с.211).

14 грудня 2009 року ліквідатор товариства ОСОБА_6 направила рекомендованим листом попередження ОСОБА_3 про його звільнення з 26 лютого 2010 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією ВАТ «Сумський хлібокомбінат» та запропонувала даному працівнику з'явитися на підприємство за трудовою книжкою (т.1 а.с.185, 186). Це повідомлення адресат отримав 15 грудня 2009 року (а.с.187).

Наказом ліквідатора ОСОБА_6 від 26 лютого 2010 року №5-к у зв'язку з ліквідацією підприємства ОСОБА_3, поряд з іншими працівниками, звільнено з роботи з посади першого заступника голови правління, з проведенням з ним повного розрахунку, виплатою вихідної допомоги та грошової компенсації за 116 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 02 лютого 2005 року по 19 грудня 2008 року (т.1 а.с.188-193).

У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 для проведення розрахунку, ліквідатор ОСОБА_9 з метою виконання зобов'язання по виплаті належних працівнику при звільненні коштів, 31 жовтня 2013 року вніс на депозитний рахунок приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 для передачі ОСОБА_3 24887 грн. 11 коп., які складались з вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки (т.1 а.с.202, 203).

Згідно з повідомленням даного приватного нотаріуса, ці 24887 грн. 11 коп. були перераховані 17 лютого 2014 року в рахунок виплати від ПАТ «Сумський хлібокомбінат» заробітної плати ОСОБА_3 на його картковий рахунок №4149437707925457 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (т.2 а.с.36, 37, 38).

Із звітності роботодавця (форми №4-ПН, затвердженої наказом Мінпраці України від 19 грудня 2005 року №420) слідує, що станом на 26 лютого 2010 року розмір заробітної плати ОСОБА_3 продовжував становити 6045 грн. (т.1 а.с.195-196).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у справі про банкрутство ВАТ «Сумський хлібокомбінат» припинено, це товариство визнано таким, що не має боргів та продовжує свою підприємницьку діяльність (т.1 а.с.21-26, 210-216, т.2 а.с.76-79, 80-84).

За таких, у цілому правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, суд першої інстанції вважав, що нарахована ОСОБА_3 заробітна плата за грудень 2008 року та за січень 2009 року була депонована внаслідок її неотримання даним працівником у касі товариства, тому законні підстави для її стягнення відсутні.

Однак такі висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам і ґрунтуються на неправильному застосуванні та порушенні норм матеріального права.

Так, з табелів обліку робочого часу за грудень 2008 року, січень 2009 року убачається, і ці факти не заперечують сторони, що до відсторонення наказом від 19 грудня позивач відпрацював усі робочі дні, а його відсторонення від посади відбулося на умовах збереження заробітної плати і тривало по січень 2009 року включно (т.1 а.с.173, 174).

Тобто, за ці два повних місяці заробітна плата ОСОБА_3 повинна була обраховуватись виходячи з розміру не меншого від його посадового окладу - 6045 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що нарахувавши і визначивши (за мінусом обов'язкових утримань) до виплати цьому працівникові значно менші суми, роботодавець порушив положення ст.ст.94, 97 КзпП України.

Крім того, згідно зі ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата позивача в межах встановленого на той час ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожиткового мінімуму (для працездатних осіб з 01 жовтня - 669 грн.) підлягала індексації відповідачем у порядку ст.ст.2, 4, 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пунктів 2, 4, 5 Порядку проведення індексації…, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078.

За даними Держкомстату України індекси споживчих ціни перевищили поріг 101% і складали у 2008 році: вересень - 101,1%, жовтень - 101,7%, листопад - 101,5%, грудень - 102,1% , а у січні 2009 року - 102,9%.

Отже, проіндексована заробітна плата ОСОБА_3 повинна була складати за грудень 2008 року - 6063 грн. 73 коп. (6045 грн. + 669 грн. х 2,8%), за січень 2009 року - 6074 грн. 44 коп. (6045 грн. + 669 грн. х 4,4%).

Такі висновки колегії суддів узгоджуються з письмовими роз'ясненнями (висновком) спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_5 від 05 червня 2015 року, залученої судом апеляційної інстанції (т.2 а.с.173-178), оскільки роботодавець розрахунків не надав, а сторони відмовились від проведення судово-бухгалтерської експертизи.

В попередні періоди заробітна плата працівникам підприємства перераховувалась на карткові рахунки, зокрема позивачу на його картковий рахунок у відділенні ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (т.2 а.с.10-11).

Проте, як визнали сторони, через процедуру зміни керівника ( т.2 а.с.159) товариство не мало можливості перерахувати ОСОБА_3 на вказаний рахунок його заробітну плату за грудень 2008 року і січень 2009 року.

Про розмір цих нарахованих сум та про зміну порядку виплати заробітної плати через касу, роботодавець не повідомив ОСОБА_3 після відновлення йому з лютого 2009 року доступу на територію підприємства, тим самим порушивши визначені ст.115 КзпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» порядок і строки виплат.

Крім того, депонована заробітна плата позивача за грудень 2008 року і січень 2009 року, всупереч п.2.10 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ від 15 грудня 2004 року №637 та ст.116 КзпП України не обліковувалась товариством протягом трьох років і не була додана до коштів, що належали позивачу на день звільнення, та враховуючи що він у день звільнення не працював, не була виплачена, поряд з іншими нарахованими при звільненні сумами, не пізніше наступного дня після пред'явлення ОСОБА_3 вимоги про їх одержання.

Одержавши з депозиту нотаріуса 17 лютого 2014 року розрахункові в сумі 24887 грн. 11 коп., позивач повинен був і міг достовірно дізнатися, що до цих коштів не увійшла заробітна плата за грудень 2008 року і січень 2009 року, однак будь-яких доказів свого звернення до відповідача за отриманням саме цих коштів у період, який передував подачі даного позову до суду, він не вказав і не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заробітна плата за грудень 2008 року і січень 2009 року позивачу не виплачена по день його звільнення 26 лютого 2010 року з вини роботодавця, тому підлягає стягненню на його користь разом з індексацією відповідно до ст.115, 116 КзпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2, 4, 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2, 4, 5 вищеназваного Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078.

Як уже зазначалось, вина підприємства в порушенні строків цих виплат, крім періоду з січня-лютого 2009 року по день звільнення, є також і за період з 02 липня 2014 року, тобто з дня безпосереднього звернення ОСОБА_3 за цими коштами з позовом до суду, по день вирішення спору апеляційним судом - 05 червня 2015 року, а отже саме за ці періоди відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159 (із змінами) слід нарахувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Згідно з названим Порядком, компенсації підлягає не нарахована, а належна до виплати заробітна плата.

У додатковому висновку спеціаліста від 05 червня 2015 року визначено, що після утримання податків та обов'язкових платежів позивачеві належало до виплати 4973 грн. 73 коп. за грудень 2008 року та 4977 грн. 39 коп. за січень 2009 року (т.2 а.с.173-178).

Отже, враховуючи офіційно визначений приріст індексів споживчих цін за період з січня 2009 року по лютий 2010 року - 16,5%, за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року - 13,2%, та за період з лютого 2014 року по червень 2015 року - 52,8% (приріст індексу за травень ще не опубліковано) на користь позивача слід стягнути таку компенсацію у загальному розмірі 5254 грн. 21 коп. (4973,77 грн. х 16,5% + 4977,39 грн. х 13,2% + ((4973,77 грн. + 4977,39 грн.) х 52,8%).

Оскільки у день звільнення ОСОБА_3 не працював і з цього часу, та навіть з часу отримання розрахункових з депозиту нотаріуса, він не звертався до роботодавця з приводу незгоди з розміром належних при звільненні сум, а вказаний позов подав до суду лише 02 липня 2014 року, то саме з цієї дати по день ухвалення даного рішення - 05 червня 2015 року колегія суддів визначає вину ПАТ «Сумський хлібокомбінат» у порушенні строків розрахунку з позивачем в частині невиплати заробітної плати за грудень 2008 року та січень 2009 року і на підставі ч.2 ст.117 КЗпП України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь цього працівника середній заробіток за вказаний період затримки розрахунку.

Спір щодо розміру стягнень заробітної плати за грудень 2008 року і січень 2009 року вирішено на користь працівника повністю, тому середній заробіток за час затримки цих виплат підлягає стягненню на його користь в повному обсязі.

Відповідач не надав суду довідок про середній заробіток ОСОБА_3, тому колегія суддів обраховує його середньоденний заробіток, виходячи з останніх двох повних місяців перед звільненням (грудень 2008 року і січень 2009 року) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 (із змінами) і офіційних листів Мінпраці та соцполітики України від 18 вересня 2007 року №6884/0/14-07/13 і від 30 вересня 2008 року №10338/0/14-08/13 про норму тривалості робочого часу: (6063,73 грн. + 6074,44 грн.) : (23 р.дні + 20 р.днів) = 282 грн. 28 коп.

Згідно з офіційними листами Мінпраці та соцполітики України від 04 вересня 2013 року №9884/0/14/-13/13 та від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13, загальна кількість робочого часу з 02 липня 2014 року по 05 червня 2015 року складає 234 робочих дні.

Отже, розмір належного до стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку становитиме: 282,28 грн. х 234 р.дні = 66053 грн. 52 коп.

З огляду на норми ст.233 КЗпП України, до позовних вимог про стягнення заробітної плати, індексації та компенсації обмеження у строках звернення не застосовуються, а початок перебігу строку звернення з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку відбудеться з дати фактичної виплати цих коштів.

ОСОБА_3 не оспорює несвоєчасність виплати йому 24887 грн. 11 коп. вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки і з щодо цих сум не заявляє вимог про стягнення індексації, компенсації чи середнього заробітку по ст.117 КЗпП України.

За таких порушень рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі за грудень 2008 року і січень 2009 року, індексації та компенсації цих виплат, а також середнього заробітку за затримку розрахунку по цим сумам, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Згідно з положеннями ст.ст.14, 164, 168, 171 Податкового кодексу України та роз'ясненнями п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про оплату праці», колегія суддів визначає належні до стягнення суми проіндексованої заробітної плати і середнього заробітку без утримання податків та інших обов'язкових платежів, оскільки на роботодавця покладено обов'язок їх утримання з працівника безпосередньо при виплаті.

Сума компенсації нарахована на заробітну плату, з якої вже проведено відповідні утримання, тому до стягнення компенсації вищеназвані положення не застосовуються.

В іншій частині вирішення позову ОСОБА_3 колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Так, позивач не довів, що його продовжували не допускати до роботи з лютого 2009 року по день звільнення, з будь-якими заявами або скаргами до роботодавця, компетентних органів чи до суду він не звертався.

Покази в цій частині свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та самого ОСОБА_3, на яких посилається представник позивача в апеляційній скарзі, суперечать показам свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, яким суд обґрунтовано, з посиланням на досліджені письмові докази, надав перевагу. Свідок ОСОБА_15, посвідчив лише те, що після видання наказу про не допуск до роботи, він іноді до середини лютого 2009 року бачив позивача зранку біля прохідної.

За даними Єдиного державного реєстру зміни адрес реєстрації юридичної особи ПАТ «Сумський хлібокомбінат» відбувались з 16 жовтня 2008 року (т.2 а.с.58, 59), тобто ще під час роботи позивача на посаді заступника керівника, що презюмувало його обізнаність з цим фактом, до того ж місце розташування виробничих потужностей не змінювалось.

За таких обставин суд правильно не убачав підстав для стягнення на користь позивача заробітку за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2009 року по день звільнення.

Помилкове посилання суду на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакціях, які набули чинності після виникнення спірних правовідносин, не впливає на правильність вирішення у цій частині спору по суті і тому в силу положень ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути підставою для зміни чи скасування законного по суті і справедливого рішення суду.

У частині вирішення зустрічних позовних вимог ПАТ «Сумський хлібокомбінат» про визнання трудових правовідносин припиненими рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України на користь держави з відповідача слід стягнути судовий збір за першу інстанцію у розмірі 834 грн. 46 коп. ((12138,17 грн. + 66053,52 грн. + 5254,21 грн.) х 1%)) та за апеляційний перегляд 417 грн. 23 коп. ((12138,17 грн. + 66053,52 грн. + 5254,21 грн.) х 1% х 50%)).

Керуючись ст.ст.88, 303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08 квітня 2015 року в частині вирішення вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації та середнього заробітку скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» на користь ОСОБА_3 12138 грн. 17 коп. (дванадцять тисяч сто тридцять вісім гривень 17 копійок) проіндексованої заробітної плати, 66053 грн. 52 коп. (шістдесят шість тисяч п'ятдесят три гривні 52 копійки) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, податки та обов'язкові платежі з яких підлягають утриманню роботодавцем при виплаті, а також 5254 грн. 21 коп. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 21 копійку) компенсації за порушення строків виплат.

В іншій частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 це рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» на користь держави 834 грн. 46 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції і 417 грн. 23 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -