Рішення № 44801890, 09.06.2015, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1597/15-ц

Провадження № 2/589/490/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Шосткинський міськрайсуд Сумської області у складі : головуючого судді Свиненко М.Д., при секретарі Афанасенко Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шостка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : відділ Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області про визнання права власності на автомобіль та скасування його арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд : визнати за ним право власності на автомобіль DAEWOO Nexia 1.5, 2006 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1 та скасувати арешт з автомобіля DAEWOO Nexia 1.5, 2006 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1 накладений постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області Садової К.М. від 28.02.2014 року мотивуючи тим, що 14.09.2012 року відповідач передав йому належний відповідачу на праві власності автомобіль DAEWOO Nexia 1.5, 2006 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1 згідно довіреності на право користування та розпорядження від 14.09.2012 року. Позивач сплатив відповідачу кошти за вказаний автомобіль в розмірі 32000 грн.. При цьому договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами не укладався, відповідач лише написав розписку про отримання грошей за автомобіль. Вирішивши зареєструвати автомобіль на себе, в березні 2015 року звернувся до ДАІ, але йому було в цьому відмовлено, оскільки постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області Садовою К.М. від 28.02.2014 року було накладено арешт на спірний автомобіль. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов визнав.

Третя особа вважає, що позов задоволенню не підлягає посилаючись на те, що довіреність є документом про представництво перед 3-ми особами, не є договором купівлі-продажу, власником автомобіля є відповідач, розписка не відповідає вимогам діючого законодавства, позов подано з метою надання можливості уникнути відповідачу за борговими зобов'язаннями і що арешт на автомобіль накладено в межах діючого законодавства.

Вислухавши сторони, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно довіреності на право користування та розпорядження від 14.09.2012 року (а.с.5), відповідач передав позивачу автомобіль DAEWOO Nexia 1.5, 2006 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1.

За розпискою підписаною позивачем та відповідачем (а.с.6), 14.09.2012 року відповідач продав позивачеві автомобіль DAEWOO Nexia 1.5, 2006 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1 і отримав від позивача 32000 грн..

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області Садової К.М. від 28.02.2014 року (а.с.7), накладено арешт на все майно відповідача.

Згідно ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно ст. 240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передавати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Сторонами не враховано положення ст. 28 ЦК України та Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

Письмову форму договору купівлі-продажу автомобілів також передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів".

Торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації здійснюється відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1200.

Видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Враховуючи наведене, оскільки довіреність, на відміну від договору, не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності на спірний автомобіль, не дає підстав для цього і надана позивачем ксерокопія розписки.

В судовому засіданні позивач не надав суду переконливих доказів того, що перешкоджало йому та відповідачеві протягом майже трьох років укласти договір купівлі-продажу автомобілю згідно вимог чинного законодавства.

Оскільки доказів, які б свідчили про укладення договору купівлі-продажу автомобіля, позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надав, то у суду немає підстав вважати, що сторонами відповідно до вимог закону було вчинено договір купівлі-продажу автомобіля і що позивач набув права власності на нього.

Виходячи з того, що у суда немає підстав вважати, що між сторонами був укладений належним чином договір купівлі-продажу автомобіля, то підстави для визнання права власності на нього також відсутні.

Також слід зазначити, що в даному випадку визнання відповідачем позову суперечить закону, але з такого визнання можна зробити висновок, що між сторонами відсутній спір про право і відсутні підстави для його захисту в той спосіб, який обрав позивач.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Таким чином, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Отже, договір купівлі-продажу автомобіля не можна визнати таким, що відбувся, оскільки продавцем, тобто відповідачем, не виконані всі необхідні для цього умови.

Крім того, оскільки відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнання на нього права власності за позивачем, суд вважає, що і позовні вимоги про зняття арешту з автомобіля безпідставні та такі, що задоволенню не підлягають.

Так, на підставі частини другої статті 220 ЦК України, не може бути визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки відповідно до закону такий договір не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 386 ч.2 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій, для запобігання такому порушенню.

Статтею 60 ч.1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом достовірно встановлено, що позивач не є власником автомобіля, на який накладено арешт, тому позовні вимоги про звільнення автомобіля з-під арешту також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212, 214-216, 218, 223 ЦПК України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 28, 208, 237, 240, 244, 245, 386 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : відділ Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області про визнання права власності на автомобіль та скасування його арешту відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Шосткинського

міськрайсуду

Сумської області М.Д.Свиненко