Ухвала суду № 44800280, 02.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 816/1101/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. по справі № 816/1101/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк фінанси та кредит"

про визнання нечинними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (в подальшому - позивач, ПрАТ "СК "Залізничні шляхи"), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило: визнати нечинними (протиправними) та скасувати податкову вимогу відповідача № 915-25 від 24.02.2015 р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 4673/10/16-01-25-01-18 від 20.03.2015 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 р. вищезазначений позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2015 р. ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік, у якій самостійно нараховано до сплати суму податку на прибуток у розмірі 1386932,00 грн.

ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано 17.02.2015 р. до Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 17.02.2015 р. № 120 на суму 1386932,00 грн. з визначеним призначенням платежу "податок на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2014 року". Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням з відміткою банку від 17.02.2015 р.

Листом від 17.02.2015 р. № 21 ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" повідомило контролюючий орган про перерахування податку на прибуток страхових організацій згідно платіжного доручення від 17.02.2015 р. № 120 на суму 1386932,00 грн.

24.02.2015 р. ДПІ у м. Полтаві винесена податкова вимога № 915-25 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток страхових організацій на суму 1381404,57грн (сума податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій станом на момент формування податкової вимоги зменшилась за рахунок наявної у позивача переплати з даного виду податку на 5527,43 грн).

20.03.2015 р. ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення № 4673/10/16-01-25-01-18 про опис майна позивача, що перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), у податкову заставу.

Позивач не погодився з податковою вимогою від 24.02.2015 р. № 915-25 та рішенням про опис майна у податкову заставу від 20.03.2015 р. № 4673/10/16-01-25-01-18, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають діючому законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Із матеріалів справи судом встановлено, що платіжне доручення від 17.02.2015 р. № 120 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з податку на прибуток страхових організацій на суму 1386932,00 грн. ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).

Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Із копії виписок по рахунках ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", відкритих у Полтавському РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", зокрема, за період з 17.02.2015р. по 28.04.2015 р. вбачається, що на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 17.02.2015 р. № 120 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з податку на прибуток страхових організацій на суму 1386932,00 грн., залишок коштів на рахунках позивача був у достатній сумі для погашення вказаних зобов'язань (6816862,29 грн.), однак перерахування зазначених коштів до бюджету у вказаний період не відбувалось, що свідчить про невиконання банківською установою переказу грошових коштів за платіжним дорученням від 17.02.2015 р. № 120.

Згідно банківської виписки за 28.04.2015 р. станом на 28.04.2015 р. на рахунку ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" містяться кошти у достатній сумі (1388705,64 грн.) для переказу грошових коштів за платіжним дорученням від 17.02.2015 р. № 120 .

Таким чином, подання до установи банку платіжного доручення на перерахування грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Неперерахування коштів до бюджету відбулось не з вини позивача, а з вини банку, тому відповідальність за це має нести банк, оскільки позивач здійснив передбачені законодавством дії по сплаті сум податку на прибуток до бюджету.

Докази щодо повернення без виконання платіжного доручення від 17.02.2015 р. № 120 та повідомлення про таке повернення позивача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суду не надано. Лист про повернення без виконання платіжного доручення від 17.02.2015 р. № 120 від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПрАТ "СК"Залізничні шляхи" у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неперерахування до бюджету податку на прибуток не є наслідком винних дій платника податку, а отже відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" у податкову заставу.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. по справі № 816/1101/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.