Ухвала суду № 44799701, 27.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 р. Справа № 814/4597/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Простякова Є.О. та представника відповідача Мальцева Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» до Миколаївської митниці Міндоходів (правонаступник - Миколаївська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2013р. ТОВ «Техноторг» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївської митниці Міндоходів (правонаступник - Миколаївська митниця ДФС) та, з урахуванням уточнень до позову, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 17.10.2013р. №504070000/2013/000015/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504070000/2013/00047 від 17.10.2013р., прийнятих митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки були прийняті з порушенням діючого митного законодавства України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року адміністративний позов ТОВ «Техноторг» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2013р. №504070000/2013/000015/1, прийняте митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2013р. №504070000/2013/00047, прийняту митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Миколаївської митниці Міндоходів 08.04.201р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В межах контракту від 20.05.2013 року №UА-ТТ-WR-1-2013, укладеному між компанією «CNH Іпtеrnаtional SA» (Lugano, Switzerland) та позивачем - ТОВ «Техноторг», останній імпортував на митну територію України «зернову жниварку».

З метою переміщення через митний кордон цього товару позивач 17.10.2013р. подав до Митниці митну декларацію №504070000/2013/006587 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару - «зернова жниварка без транспортного візка 24 GHCP №249996078» (одна штука, 7,3 метра) із заявленою митною вартістю.

17.10.2013р. уповноваженою особою відповідача прийнято рішення №504070000/2013/000015/1 про коригування митної вартості товарів, згідно якого, митна вартість групи товарів №1/1 була змінена в бік збільшення в наслідок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, замість застосованого позивачем основного методу (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Далі, на підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості, відповідачем була надана і картка відмови від 17.10.2013р. №504070000/2013/006587 в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погодившись з вказаним вище рішенням митного органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів ст.318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України і передбачає виконання митними органами мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Основні ж засади визначення митної вартості товару врегульовані розділом III Митного кодексу України.

Так, у відповідності до ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

Як видно зі ст.49 МК України, під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України слід розуміти вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі статті 51 МК України вбачається, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, ч.ч.1,2 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до вимог ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну.

При чому, частина 2 статті 53 МК України, містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах Контракту від 20.05.2013 року №UА-ТТ-WR-1-2013, укладеному між компанією «CNH Іпtеrnаtional SA» (Lugano, Switzerland) та позивачем - ТОВ «Техноторг», останній імпортував на митну територію України «зернові жниварки» у кількості 9 шт. вартістю 10000 дол.США (т.б. з оптовою знижкою) за одиницю та 9 шт. «зернозбиральних комбайнів» по ціні 108000 євро за один. При чому, на кожну одиницю товару (жниварку чи комбайн) позивач складав та подавав окремі митні декларації.

Так, як вже зазначалося вище, 17.10.2013р. позивач, з метою переміщення через митний кордон цього товару, подав до Митниці митну декларацію №504070000/2013/006587 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару - «зернова жниварка без транспортного візка 24 GHCP №249996078»

Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та пояснень сторін, застосовуючи основний метод, т.б. за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, на виконання ч.2 ст.53 МК України та для підтвердження митної вартості товарів, позивач надав до митного органу наступні документи:

- митну декларацію від 17.10.2013р. №504070000/2013/006587;

- декларацію митної вартості товарів від 17.10.2013р.;

- контракт поставки від 20.05.2013р. №UА-ТТ-WR-1-2013, укладений з компанією «CNH Іпtеrnаtional SA» (Lugano, Switzerland) на придбання товарів, згідно якому, ціна за одиницю товару була зазначена в Специфікації до нього;

- специфікацію від 25.09.2013р. №4 до Контракту поставки від 20.05.2013р. №UА-ТТ-WR-1-2013;

- рахунок-фактуру від 30.09.2013р. №РТСІМН130403874 із зазначенням вартості товару;

- банківську гарантію від 30.05.2013р. №ЄРІ0492тк13;

- комерційну пропозицію компанії «CNH Іпtеrnаtional SA» (Lugano, Switzerland) від 30.08.2013р., яка підтверджує діючу на момент придбання товару ціну;

- рішення від 11.10.2013р. №1458-13 ТОВ «Тестметрстандарт» про те, що сертифікація буде проведена після завершення митного оформлення товару з метою вільного обігу;

- контракт на перевезення товару від 24.07.2013р. №39;

- товарно-транспортну накладну (СМR) від 10.10.2013р.;

- довідку перевізника F.Р.Н.U. "Rasta" від 14.10.2013р.;

- довідку від 17.10.2013р. №7/385 стосовно того, що експортований товар не страхувався.

Уважно дослідивши вказані вище документи, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що надані позивачем документи повністю відповідають вимогам ч.2 ст. 53 МК України щодо їх переліку, повноти та достовірності, а тому, зазначені позивачем цифри під час декларування товару базувались на документально підтверджених даних.

При цьому, слід зазначити, що під час вирішення даного спору представником відповідача у будь-який спосіб не спростовано, що ці надані позивачем документи за своїм змістом суперечать один одному, що може свідчити про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому, відповідно, на думку суду, таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товару саме за основним методом.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, позивачем було надано митному органу вичерпний перелік документів, які підтверджували дійсну митну вартість товару, а відповідач, в свою чергу, в своєму оскаржуваному рішенні конкретно не зазначив, які саме використані декларантом відомості не були підтверджені документально.

Як вбачається зі змісту ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Однак, в порушення зазначеної норми МКУ, відповідач у своєму рішенні не навів жодних обґрунтованих підстав його прийняття.

Відповідно до положень ч.3 ст.53 МК України, право на витребування від декларанта додаткових документів надається митному органу лише у разі, якщо надані останнім документи містять розбіжності або наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Як видно з матеріалів справи, відповідач у своєму спірному рішенні не навів жодних підстав та необгрунтував необхідність надання позивачем додаткових документів, а саме наявність в наданих документах розбіжностей, наявність ознак підробки, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості в конкретних документах.

Таким чином, за вказаних обставин, митний орган не мав належних і передбачених законом підстав витребовувати у позивача додаткові документи.

У відповідності до приписів пункту 5 ч.2 ст.53 МК України, бухгалтерські документи надаються декларантом лише за їх наявності, а відповідно до п.3 ч. 3 ст.52 МК України, проведення цінової експертизи шляхом залучення експертів є виключно правом декларанта, а не його обов'язком.

Необхідно вказати, що «комерційна пропозиція» продавця товару була надана відповідачу разом з іншими документами, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість експортованого товару.

Крім того, судом встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач також порушив і Порядок застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів.

Так, ч.3 статті 57 МК України та ч.3 статті 58 МК України передбачено, що кожний наступний метод може застосовуватись лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена митним органом шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем же, в даному випадку, не вказано, в чому ж саме полягає неможливість визначення митної вартості експортованого позивачем товару за основним методом.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що відповідачем, в порушення вимог ч.4 ст.57 МК України, перед застосуванням другорядних методів не була проведена процедура консультацій з декларантом, що призвело до того, що при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, т.б. відповідач не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовував при її визначенні. Зокрема, не зазначив митну вартість якого товару він брав за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару, час експорту в Україну, виробника, маршрут транспортування товару, інші комерційні умови поставки тощо.

В силу ч.7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, коригування митної вартості імпортованого підприємством позивача товару, в даному випадку, було здійснено відповідачем необґрунтовано та безпідставно, в зв'язку із чим, позовні вимоги дійно підлягають задоволенню, що, в свою чергу, і було правильно вирішено судом 1-ї інстанції.

При цьому, судова колегія, про ухваленні остаточного рішення по даній справі, також вважає за необхідне звернути увагу й на те, що аналогічної позиції з цього спірного питання дотримується і ВАС України, зокрема, в своїй ухвалі від 18.02.2015 року по справі №К/800/31997/14 за позовом ТОВ «Техноторг» до Миколаївської митниці щодо визнання протиправним аналогічного рішення митниці по коригуванню митної вартості імпортованої позивачем за цим же Контрактом від 20.05.2013р. №UА-ТТ-WR-1-2013 жниварки.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в даному випадку, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко