Ухвала суду № 44799588, 04.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 876/2367/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року за позовом Комунального підприємства «Аварійна служба ЄРЦ» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року Комунальне підприємство «Аварійна служба ЄРЦ» (далі - КП «Аварійна служба ЄРЦ») звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) № 0034071502 від 08.12.2014 р., яким до підприємства було застосовано штраф у розмірі 20 %, що становить 540,19 грн. за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в сумі 2700,95 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач в порушення вимог п.57.1 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.263 КАС України, провівши в листопаді 2014 року камеральну перевірку своєчасності сплати зобов'язань з податку на прибуток підприємств, дійшов протиправного висновку про порушення підприємством граничних строків сплати самостійно визначених зобов'язань у податкових деклараціях за 2, 2-3 квартали 2011 року і 1 та 3 квартали 2012 року, у зв'язку з чим оскаржуваним рішенням було протиправно застосовано штраф в сумі 549,19 грн., як 20 % за несвоєчасну сплату 2700,95 грн. зобов'язань. Зазначає, що податкові зобов'язання за вказаними 4-ма деклараціями були стягнуті за позовом відповідача Івано-Франківським окружним адміністративним судом в судовому порядку. В подальшому ухвалами суду податкові зобов'язання з податку на прибуток як податковий борг у відповідності до ст.263 КАС України, були розстрочені у виконанні на 6 та 5 років відповідно. Відтак, представник позивача вважає, що правила сплати самостійно розрахованих зобов'язань, передбачені п.57.1 ст.54 ПК України, не застосовуються у спірних відносинах, а тому застосовувати положення ст.126 КАС України, за умови розстрочення податкового боргу за рішенням суду, є протиправним. Крім того, позивач стверджує про порушення відповідачем вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України в частині визначення сум грошових зобов'язань після закінчення 1095 днів строку давності з часу подання позивачем податкових декларацій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 р. позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0034071502 від 08.12.2014 р. в частині застосування до КП «Аварійна служба ЄРЦ» штрафу в сумі 406,28 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржила ДПІ у м. Івано-Франківську. Апеляційну скаргу мотивує тим, що застосувати штрафну санкцію до позивача податковий орган міг тільки після сплати податкового боргу, а оскільки за рішенням суду термін стягнення податкового боргу встановлюється до його повного погашення (п.102.4 ст.102 ПК України), відповідно строки встановлені п.102.1 ст.102 цього Кодексу на застосування штрафних санкцій не поширюються з огляду на вимоги ст.126 ПК України. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подали. ДПІ у м. Івано-Франківську подавала клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з його зайнятістю в інших судових процесах, не надавши при цьому доказів такої участі. Проте, відповідно до ч.4 ст.196, п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 25.11.2014 р. ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток КП «Аварійна служба ЄРЦ», в ході якої було встановлено порушення сплати 2700,95 грн. авансового внеску з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України.

На підставі Акту перевірки № 9824/15-02/194400110 від 25.11.2014 р., який був складений за результатами перевірки, ДПІ у м. Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0034071502 від 08.12.2014 р., яким до КП «Аварійна служба ЄРЦ» застосовано штраф у розмірі 20 % несвоєчасно внесених зобов'язань в сумі 540,19 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не випливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує), тому в цій частині відхилив доводи позивача. Проте, зазначив, що вивченням і перевіркою суми штрафу, яка включена до оскаржуваного рішення було з'ясовано, що 406,28 грн. штрафу включено (визначено) відповідачем понад 1095 днів, що свідчить про протиправність її включення (поза межами граничних строків давності застосування штрафної санкції), у зв'язку з чим в цій частині вимоги позивача вважав обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі № 1602/11/10/14-14 від 18.11.2014 р. вказана норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п.126.1 ст.126 ПК України.

Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у рішенні про розстрочення, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п.126.1 ст.126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу розстрочення суми податкового боргу (сплата якої вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Правовий висновок з приводу застосування положень ПК України у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі № 21-279а14.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що передбачена п.126.1 ст.126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Дана норма не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Відповідно до п.114.1 ст.114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, у відповідності до п.102.1 ст.102 ПК України, початок перебігу строку застосування штрафних санкцій пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а п.126.1 ст.126 цього Кодексу диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як було встановлено судом першої інстанції, податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року №145066 була подана позивачем до ДПІ у м. Івано-Франківську 09.08.2011 р., а за 2-3 квартали 2011 року №9010433779 - 08.11.2011 р.

Враховуючи вимоги п.102.1 ст.102 ПК України, останніми днями, із настанням яких відповідач мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань, в тому числі застосувати штрафну санкцію за несвоєчасну сплату платником податків розрахованих у вказаних деклараціях суми зобов'язань, було відповідно 11.08.2014 р. та 11.11.2014 р.

Із місту описової частини акта перевірки від 25.11.2014 р., розрахунку штрафної санкції до рішення від 08.12.2014 р. та поданого під час судового розгляду детального розрахунку такого штрафу судом встановлено, що в даний розрахунок включено застосування 20% штрафу від сум, які вносились (включалися) в рахунок погашення зобов'язань за деклараціями з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року №145066 і за 2-3 квартали 2011 року №9010433779.

Таким чином, аналізуючи встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що сума штрафу, яка включена до оскаржуваного рішення, відповідачем була включена (визначена) понад 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій № 145066 та № 9010433779, що в грошовому еквіваленті становить 406,28 грн. штрафу, а тому прийшов до правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до КП «Аварійна служба ЄРЦ» штрафу в розмірі 406,28 грн.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року по справі №809/181/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос