Ухвала суду № 44799004, 10.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3406/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоси Росії» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень та скасування податкових повідомлень рішень від 20.09.2013 року №0004062201, від 06.12.2013 року №0007412201, від 30.12.2013 року №0008552201,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року позов ТОВ «Насоси Росії» задоволений частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0008552201, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Насоси Росії" з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бент. Лі", за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року та складено акт перевірки від 06.09.2013 року № 175/1-22-01/35509231.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "Насоси Росії" п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп. «а» п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року у сумі 2500 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004062201 форми "Р" від 20.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3125,00 грн., з яких 2500,00 грн. за основним платежем, та 625,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На вказане рішення позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві (вих. №188 від 30.09.2013 року).

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №7039/10/26-15-10-04-01 від 28.11.2013 року було скасоване повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.09.2013 року №0004062201 за формою «Р» та зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за наслідками порушень, встановлених в акті перевірки від 06.09.2013 року №175/1-22-01/35509231 винести податкове повідомлення-рішення за формою «В4» про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 2500,00 грн.

06.12.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0007412201, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 2500,00 грн.

Позивач, вважаючи дані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює діяльність з оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням, згідно виписки з ЄДР №328052 від 18.02.2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

ТОВ "Бент.Лі" згідно картки рахунку 105 (необоротні активи) за 01.12.2008 року - 31.05.2012 року, мало у власності навантажувач "Балкан-кар-1792".

Між позивачем та ТОВ "Бент. Лі" було укладено Договір поставки від 28.05.2012 року, відповідно до якого позивачем придбано, а ТОВ "Бент. Лі" відчужено навантажувач "Балкан-кар-1792", вартістю 15 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500 грн.), про що складено також податкову накладну №6 від 28.05.2012 року та видаткову накладну №ЛНА-000002 від 28.05.2012 року.

Як вбачається з виписки з рахунку від 29.05.2012 року системи онлайн-банкінгу "Приват24", 28.05.2012 року позивач оплатив придбаний товар у повному обсязі.

Придбання вказаного навантажувача позивачем відображено в картці рахунку 10 (необоротні активи) та згідно Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.05.2012 року, навантажувач було прийнято в експлуатацію та використовується у господарській діяльності позивача.

Разом з тим, як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бент. Лі".

Висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.04.2013 року №290/3-22-20/32767467 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бент. Лі», яким встановлено факт безпідставного формування доходів і витрат, а також, податкового кредиту та з контрагентами-покупцями, серед яких ТОВ «Насоси Росії», у липні 2012 року.

Втім, під час перевірки ТОВ "Бент. Лі" податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "Бент. Лі" з його господарською діяльністю.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що згідно актів №3412-20 від 25.06.2013 року та №3408-20 від 25.06.2013 року, складених ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, ТОВ "Бент. Лі" в період з 01.01.2013 року по 25.06.2013 року не мав заборгованості перед Державним бюджетом України, а навпаки мав позитивне сальдо (переплату з податків).

Інших доказів щодо невикористання вищевказаного навантажувача в господарській діяльності позивача відповідачем не надано та в акті перевірки не відображено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0008552201.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

В силу частини першої статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 11.06.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.