Постанова № 44798842, 10.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2072/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державної фінансової інспекції України, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ", товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" про визнання протиправним та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фінансової інспекції України, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги від 23.12.2014 №32-14/114.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 23.12.2014 №32-14/114.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 195 суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2014 по справі № 7575/29169/14-к та постанови Генеральної прокуратури України від 10.10.2014, Державною фінансовою інспекцією України проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» за період з 01.01.2014 по 13.10.2014, за результатами проведення якої складено акт від 17.11.2014 № 32-21/6.

Акт ревізії підписано посадовими особами ДП «Укрзалізничпостач» із запереченнями, на які відповідачем надано висновки від 18.12.2014 № 32-14/107.

Проте, заперечення позивача відповідачем прийняті не були, внаслідок чого Держфініспекція звернулася до ДП «Укрзалізничпостач» із вимогою про усунення порушень від 23.12.2014 № 32-14/114.

Відповідно до п. 2 вимоги позивача зобов'язано провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування завданих збитків ТОВ «Перша паливна компанія» на загальну суму 83 853 296,34 грн. та ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» на загальну суму 216 153 322,74 грн., які виникли внаслідок зайвих виплат, пов'язаних із підвищенням останніми ціни товару під час виконання умов договорів поставки дизельного палива від 16.01.2014 № ЦХП-14-00314-01 та від 30.12.2013 № ЦХП-14-00114-01.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Держфінінспекції щодо необхідності проведення ДП «Укрзалізничпостач» претензійно-позовної роботи за для відшкодування завданих збитків ТОВ «Перша паливна компанія» та ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» у загальному розмірі 300,01 млн. грн., викладений у п. 2 Вимоги, є безпідставним, адже позивач в законний спосіб не міг ухилитись від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та яким позивача фактично зобов'язано купувати пальне за більш високою ціною, аніж та, що була погоджена сторонами при укладенні відповідного договору.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі, відповідачем в п. 2 пред'явленої вимоги зазначено про зобов'язання провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування завданих збитків ТОВ «Перша паливна компанія» на загальну суму 83 853 296,34 грн. та ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» на загальну суму 216 153 322,74 грн., які виникли внаслідок зайвих виплат, пов'язаних із підвищенням останніми ціни товару під час виконання умов договорів поставки дизельного палива від 16.01.2014 № ЦХП-14-00314-01 та від 30.12.2013 № ЦХП-14-00114-01.

Відтак, оскаржуваний пункт 2 вимоги Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

З огляду на те, що оскаржуваний пункт вимоги стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, в той час як вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги і не є обов'язковими до виконання, суд апеляційної інстанції вважає, що така вимога органу фінансового контролю не несе юридичних наслідків для позивача, не порушує його прав та інтересів та не може бути скасована у справі за адміністративним позовом позивача, як підконтрольної установи, до органу фінансового контролю про визнання вимоги протиправною.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року (№ 21-368а14), від 14 жовтня 2014 року (№21-453а14), від 18 листопада 2014 року (№21-461а14), від 20 січня 2015 року (№21-601а14), від 27 січня 2015 року (21-436а14), від 10 лютого 2015 року (№21-632а14).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З огляду на наведене, враховуючи всі обставини в справі, та приймаючи до уваги рішення Верховного суду України, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державної фінансової інспекції України, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ", товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" про визнання протиправним та скасування вимоги - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2015

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.