Ухвала суду № 44798543, 10.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1261/15

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" задоволено частково: Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 29.12.2014р. № 100260001/2014/200127/1.Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 29.12.2014р. № 100260001/2014/00232. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської міської митниці ДФС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. (надалі - Контракт), укладеного між Позивачем та ЕКОМ Eczacibasi Dis Ticaret A.S. (Стамбул, Турція) на митну територію України було ввезено товар, а саме «польовий шпат, натрієвий, флотируваний, марки F501 GG 300 МІС», загальною кількістю 481 750 тон (надалі - Товар).

Відповідно до п.п.2.2. п.2 Контракту ціна на товар зазначається в USD на умови поставки CIF ODESSA (Inkoterms 2010), відповідно до додаткової угоди №1 від 10.11.2014 р. умови поставки було змінено на CIF Херсон.

Загальна вартість Контракту становить 127 500 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот) дол. США (п.п.2.4. п.2 Контракту).

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України 29.12.2014 року позивачем у електронному вигляді було подано до митного оформлення декларацію митної вартості № 100260001/2014/148415 на вантаж «польовий шпат, натрієвий, флотируваний, марки F501 GG 300 МІС» у кількості 481 750 кг, загальна вартість товару складає - 44 802,75 дол. США. (в національній валюті України сума поставки складає 706 488,52 грн. офіційний курс НБУ відносно долара США до гривні станом на день митного оформлення товару 15,768865).

До декларації митної вартості № 100260001/2014/148415 позивачем було долучено наступні документи:

картка обліку особи, яка здійснює операцію з товарами за № 100/2012/0006617;

залізничні накладні для внутрішнього сполучення від 25.12.2014 р. № 40418008 та від 29.12.2014 р. та № 41217522;

коносамент від 12.11.2014 р. за № 4;

банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.11.2014 р. за № 668, №UCP1141110001009;

каталог виробника товару від 20.11.2014 р.;

прейскурант (прас-лист) виробника товару від 20.11.2014 р.;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою (ДЗІ) від 05.12.2014 за № 10/719;

розрахунок ціни (калькуляція) від 03.12.2014 р.; висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів від 08.12.2014 р. за № 07871/11223-Д;

рахунок - фактура (інвойс) від 20.11.2014р. за №ЕХ/14/601176;

рахунок-проформа від 03.11.2014 р.; страховий поліс від 21.11.2014р.; специфікація № 1 від 03.09.2014 р.;

специфікація до рахунку від 29.12.2014 р. №1/6 від 29.12.2014 р.;

специфікація до рахунку від 29.12.2014 р. за №1/7 від 29.12.2014 р.;

контракт від 31.10.2014 р. №RM-ES 3/14; екологічна декларація від 14.09.2014 р.;

сертифікат про проходження товару форми А від 20.11.2014 р.;

виписка від 10.11.2014 р.;

копія митної декларації країни відправлення від 21.11.2014 р. № 4071300ЕХ004683.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № 100260001/2014/200127/1 від 29.12.2014 року позивачу було відмовлено в митному оформленні вищевказаної митної декларації, у зв'язку з неприйняттям визначеної позивачем митної вартості товару (надалі - Рішення від 29.12.2014 р.).

На підставі Рішення від 29.12.2014 р. відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації № 100260001/2014/00232, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови).

Не погоджуючись з рішенням Митного органу та керуючись частиною 7 статті 55 Митного кодексу України (надалі - МКУ) позивач з урахуванням митної вартості, встановленої у Рішенні від 29.12.2014 р., подав до митного органу нову митну декларацію за формою МД-2 № 100260001/2014/148461, за результатами митного оформлення якої відповідачем було випущено товар у вільний обіг під фінансові гарантії.

Так, не погодившись з митною вартістю товару задекларованою позивачем відповідачем було здійснено коригування митної вартості у більшу сторону та підвищено до 911 598,08 грн., що на 205 109,56 грн. збільшило загальну митну вартість товару Це в свою чергу призвело до збільшення на 10 027,58 грн. податку на додану вартість (розрахунок зроблено з урахуванням курсу долару та на основі різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом позивача, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, які визначені в графі 47 митної декларації за формою МД- 2 № 100260001/2014/148461).

Відмовляючи у пропуску товарів позивача відповідно до контракту № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. митний орган зазначив, що підтверджуючих документів усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що ліцензії чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів позивачем не надано, оскільки, згідно листа відправника від 29.12.2014 р. ліцензійний договір відсутній, саме з цих підстав, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити вартість товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів досліджено подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони повністю відповідають вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів позивачем не надано, оскільки, згідно листа відправника від 29.12.2014 р. ліцензійний договір відсутній, саме з цих підстав, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити вартість товару.

Тобто, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відсутність ліцензійного чи авторського договору покупця, не може свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості, оскільки відповідач не довів, яким чином її відсутність може вплинути на митну вартість товару відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з цим, митницею не доведено правомірності рішення, прийнятого у зв'язку з невиконанням позивачем безпідставних вимог щодо витребування додаткових документів, оскільки відповідач не надав докази того, що саме додатково витребувані документи є такими, що у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-53а15.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відкинуто посилання митного органу в запереченнях на позов, про те, що позивачем не було надано змін до контракту відповідно яких було визначено умови поставки SIF Херсон, що стало підставою для коригування суми зазначеної декларації, спростовується матеріалами справи, так саме відповідачем було надано суду декларацію відповідно до якої умови поставки згідно контакту № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. зазначено SIF Херсон. При цьому, рішення про коригування митної вартості не містить такої підстави, як зміна умов поставки за контрактом № RM-ES 3/14 від 31.10.2014 р. з SIF ODESSA на SIF Херсон.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом, а відтак висновки суду першої інстанції про визнання протиправними рішення та карти відмови в прийнятті митної декларації, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даній справі не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.06.2015

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.