Ухвала суду № 44798366, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 804/3956/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 13 березня 2015 року

у справі № 804/3956/15

за позовом ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 49019;

до відповідача Заступника начальника

Відділу соціального захисту населення

Виконавчого комітету Жовтневої районної ради,

вул. Жуковського, 39/41, м. Дніпропетровськ, 49005;

до відповідача Інститут чорної металургії ім. З.І.Нерасова НАН України,

пл. Академіка Стародубова, 1, м. Дніпропетровськ, 49050;

про зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди, -

встановив: ОСОБА_1 подав позов -

про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності з виплатою 10.000,00 грн. моральної шкоди колишнього (в період з 1999 по 2000 рік) Заступника начальника Відділу соціального захисту населення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради за фальсифікацію та підроблення його пенсійної справи періоду червень 1999 - лютий 2000 років;

про зобов'язання Інституту чорної металургії ім. З.І.Нерасова НАН України відкликати незаконні довідки з 50% доплатою за учений ступінь, залишивши тільки довідки про посадові оклади без надбавок і доплат.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Юрков Е.О.) своєю ухвалою від 13 березня 2015 року позовну заяву повернув позивачу на підставі пункту шостого частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду мотивована тим, що спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Просив Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд винести судове рішення по суті позовної заяви.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, виходить з наступного.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд, про що зазначено вище, позовну заяву повернув позивачу на підставі пункту шостого частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду мотивована тим, що спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Відповідно до вимог статті 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Предметна підсудність адміністративних справ визначена статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, з огляду на приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, під адміністративною юстицією розуміється особливий вид правосуддя, предметом якого є конфлікти публічно-правового характеру.

З огляду на приписи Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спір є тоді, коли позовна вимога зв'язана з положеннями публічного права. Тобто, коли вони (положення) застосовуються адміністративними органами й іншими суб'єктами публічного права при виконанні публічних завдань.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність компетентних суб'єктів здійснюється в регламентованих законом процесуальних формах і порядку.

Відповідно до вимог частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

про накладення адміністративних стягнень.

Отже, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не відноситься до компетенції адміністративних судів.

І далі, в силу приписів статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, та у випадках, встановлених законом.

Зобов'язання Інституту чорної металургії ім. З.І.Нерасова НАН України відкликати незаконні довідки з 50% доплатою за учений ступінь, залишивши тільки довідки про посадові оклади без надбавок і доплат, не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Крім того, відповідно до імперативних вимог частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Наведеній нормі кореспондує частина друга статті 30 ЦПК України - позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Отже, незалежно від підстав позову, за відсутності вимоги вирішити публічно-правовий спір, вимога про стягнення шкоди також має вирішуватись судом в порядку цивільного судочинства.

При цьому, у відповідності зі статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Натомість, суд першої інстанції зазначені приписи не врахував. Позовну заяву повернув позивачу на підставі пункту шостого частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України

Керуючись ст. 195, п. 6 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі № 804/3956/15 скасувати, з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Н.А. Олефіренко