Рішення № 44798271, 06.05.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/416/15-ц

н\п 2/490/2267/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р.

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого судді Мамаєвої О.В.,

при секретарі Костюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

ПАТ „ Райффайзен Банк Аваль " звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту №014/08-112/75377 у розмірі 36872,65 доларів США (533571,57 грн.), мотивуючи свої вимоги тим, що 13.02.2008р. відповідач отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 32600 доларів США строком до 12.02.2023р. зі сплатою 13%.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 04.05.2011р. та №2 від 17.05.2012р. до кредитного договору, відповідно до умов яких сторони погодили тимчасово зменшити розмір щомісячного платежу по кредиту, та збільшили строк надання кредиту на 16 календарних місяців (до 13.06.2024р.).

Банк свої зобов'язання за договором виконав, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. В свою чергу відповідач не виконує своїх зобов'язань, не надає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв'язку із чим станом на 07.11.2014р. утворилась заборгованість у розмірі 36872,65 доларів США (еквівалент у гривнях - 533571,57 грн.), яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом 32588,37 доларів США (471575,22 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 661,76 доларів США (9576,10 грн.), заборгованість за відсотками 2552,15 доларів США (36931,29 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 2261,98 доларів США (32732,34 грн.), пеня 1732,13 доларів США (25065,06 грн.).

У судове засідання 06.05.2015р. сторони не зявились, про день слухання справи повідомлялись належним чином.

Від представника позивача Носової О.Г. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, вказала, що на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_4 вказав, що з позовом повністю не згоден, оскільки банком при укладенні договору кредиту допущені порушення законодавства України. Так, у порушення вимог договору, банк не відкривав відповідачу рахунок та не перераховував на нього кредитні кошти. Представник відповідача заперечує проти того, що всі розрахунки ведуться у доларах, а не у національній валюті, вважає, що позивачем порушені вимоги декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", зокрема проведення валютних операцій без індивідуальних ліцензій на здійснення разових валютних операцій. Позивач, на думку представника відповідача не довів до відома споживача - ОСОБА_2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг по оформленню договору про надання кредиту, переваги і недоліки запропонованих схем кредитування. Тобто відповідач не була поставлена до відома про можливі ризики у випадках різкої зміни валютного курсу, що представник відповідача розцінює як свідоме шахрайство зі сторони посадових осіб банку, з метою отримання наддоходів. Крім того, вважає незаконним надання банками фізичним особам-резидентам України кредитів у іноземній валюті.

Представник відповідача повідомив, що ОСОБА_2 зверталась із відповідними листами до банку, де вказувала на порушення ними законодавства України при видачі валютного кредиту, однак у відповідь отримала листа про те, що відповідач несе відповідальність за невиконання умов договору.

На підставі викладеного вважає, що кредитний договір є недійсним, та у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Суд, перевіривши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 13.02.2008р. між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/08-112/75377, згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.2.1, 1.3, 1.4якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 32600 доларів США, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів. Кредит надається на строк по 13.02.2023р. (згідно графіку надання кредиту). Мета отримання кредиту - придбання квартири.

За користування кредитом встановлені проценти - 13% річних. /а.с. 5-10/.

Відповідно до п.3.2 договору, надання кредиту, в залежності від обраної програми кредитування, може здійснюватись на розсуд кредитора шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів кредитором з позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок з можливістю : подальшої видачі готівки через касу кредитора, безготівкової оплати наданих платіжних документів (доручень) позичальника.

Згідно п.10.1 договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до укладених додатків до договору, встановлені графік надання кредиту - 13.02.2008р. - 32600 доларів США (додаток №1 а.с. 11 ), графік погашення кредиту (додаток №2 а.с. 12-15), повідомлено ОСОБА_2 про сукупну вартість кредиту (а.с. 16), та про перелік комісій (тарифів), інших фінансових зобов'язань позичальника, що входять до сукупної вартості кредиту (а.с. 17-19).

Відповідно до додаткових угод укладених від 04.05.2011р. та від 17.05.2012р., сторони погодили тимчасово зменшити розмір щомісячного платежу по кредиту, та збільшили строк надання кредиту на 16 календарних місяців (до 13.06.2024р. - а.с. 21-36).

Згідно статуту, протоколом загальних зборів акціонерів від 14.10.2009р. прийнято рішення про зміну найменування ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", яке є правонаступником ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" /а.с. 46/.

На виконання умов кредитного договору між сторонами 13.02.2008р. було укладено договір на відкриття та ведення поточного рахунку "Для виплат", та ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 в доларах /а.с. 104/.

Згідно заяви на видачу готівки від 13.02.2008р. ОСОБА_2 із вказаного рахунку отримала кредитні кошти - 32600 доларів США /а.с. 109/.

Таким чином, позивач виконав свої обов'язки за договором кредиту, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач від виконання обов'язків щодо повернення кредиту ухиляється, в зв'язку із чим станом на 07.11.2014р. за нею утворилась заборгованість у розмірі 36872,65 доларів США (еквівалент у гривнях - 533571,57 грн.), яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом 32588,37 доларів США (471575,22 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 661,76 доларів США (9576,10 грн.), заборгованість за відсотками 2552,15 доларів США (36931,29 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 2261,98 доларів США (32732,34 грн.), пеня 1732,13 доларів США (25065,06 грн.) /а.с. 37-40/.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, згідно умов договору, відмова від виконання зобов'язання не припускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Доводи представника відповідача про те, що банк у порушення умов кредитного договору не відкривав відповідачу рахунок та не перераховував на нього кредитні кошти, спростовані позивачем, шляхом надання договору на відкриття та ведення поточного рахунку "Для виплат", укладеного між банком та ОСОБА_2, яким останній було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 в доларах, із вказаного рахунку ОСОБА_2 отримала кредитні кошти - 32600 доларів США /а.с. 104, 109/.

Твердження представника відповідача щодо ненадання інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг по оформленню договору про надання кредиту, переваги і недоліки запропонованих схем кредитування, про можливі ризики у випадках різкої зміни валютного курсу також є безпідставними.

Відповідно до укладених додатків до договору кредиту, встановлені графік надання кредиту (додаток №1 а.с. 11 ), графік погашення кредиту (додаток №2 а.с. 12-15), повідомлено ОСОБА_2 про сукупну вартість кредиту (а.с. 16), та про перелік комісій (тарифів), інших фінансових зобов'язань позичальника, що входять до сукупної вартості кредиту (а.с. 17-19), на всіх зазначених документах міститься підпис ОСОБА_2

Згідно п.8.3 кредитного договору, підписаного ОСОБА_2, слідує, що у разі зміни курсу валюти кредиту відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням договору позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника /а.с. 9/.

Щодо надання кредиту в іноземній валюті та відсутності індивідуальної ліцензії, то ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.6 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Згідно ч.1,2 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Отже, банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (ч.2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання) - а.с. 107-108.

Щодо вимог ч.4 ст. 5 п. в) Декрету про те, що Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; оскільки на даний час законодавством не встановлений термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не застосовується.

Крім того, п.11 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. "Про практику застосування законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зазначено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Також необгрунтованим є посилання представника відповідача на ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо заборони надання кредитів в іноземній валюті, оскільки відповідні зміни до ст. 11 вказаного закону, були внесені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», тобто після укладення спірного договору кредиту, та відповідно на правовідносини, які виникли за договором від 13.02.2008р. - не поширюються.

Стверджуючи про те, що посадовими особами банку щодо ОСОБА_2 були вчинені шахрайські дії, про те, що договір кредиту є недійсним, представник відповідача будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав. При цьому повідомив, що до правоохоронних органів із відповідною заявою ОСОБА_2 не зверталась.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем зобов'язання за Договором виконанні належним чином, а відповідач від зобов'язань по оплаті кредиту та відсотків за кредитом ухиляється.

Згідно п.12 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. "Про практику застосування законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

На підставі викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу у сумі 36872,65 доларів США обґрунтованою, в зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем (судовий збір у розмірі 3654 грн.) - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3,4,10,11,60,88,209,212,214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525-526, 554,625, 626,629,1054,1047,1048,1049,1050 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Чита Росія, ід. № НОМЕР_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції (р/р 29090312 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 326182 код ЄДРПОУ 24779442, адреса; вул.Артилерійська, буд. 19-а м.Миколаїв Миколаївська область), заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/75377 від 13.02.2008р. у сумі 36872,65 доларів США (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят два долари США 65 центів), яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 32588,37 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 661,76 доларів США, заборгованість за відсотками 2552,15 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 2261,98 доларів США, пеня 1732,13 доларів США, та понесені судові витрати у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя: О. В. Мамаєва