Ухвала суду № 44797828, 03.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2015 року

справа № 804/12051/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 27 серпня 2014 року у справі №804/12051/14

за позовом

до

про

Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області

Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача, на їх користь, заборгованість фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 74632,99 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/12051/14. ( а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та має заборгованість, яка несплачена.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №804/12051/14 адміністративний позов задоволено. (суддя – Конєва С.О.)(а.с.47-49)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач обтяжений обов’язком відшкодувати територіальним органам Пенсійного фонду України витрати по доставці та виплаті пенсії, що були призначені особам, які знаходились з ним у трудових правовідносинах і внаслідок цього набули та реалізували право на отримання пенсіїй відповідно до п. «а» та п.»б» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №804/12051/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що надані розрахунки позивача не містять обов’язкових реквізитів, а саме: вихідного номера та дату їх складання, що не дає змоги встановити фактичний час їх складання та момент виникнення заявленої в позовних вимогах заборгованості, а також зазначені розрахунки були отримані відповідачем разом з супровідним листом, який за своїм змістом не носить зобов’язального характеру та не підлягає обов’язковому виконанню.

Відповідач у судовому засідання вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове,яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

01 квітня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення та перерахунку пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

За правилами, визначеними п.2 Розділу XV (Прикінцеві положення) цього Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Розділу XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, зокрема відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1 (далі по тексту – Інструкція).

Згідно п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (п.6.8 Інструкції).

Не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що відповідач у справі зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування і відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач у даній адміністративній справі є страхувальником, який відповідно до абз. 4 ч. 1 ст.2, ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» повинен сплачувати фактичні витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у строки, які передбачені п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області було призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Пенсія була призначена на підставі уточнюючих довідок, виданих відповідачем, та встановлювала характер праці та право на призначення цієї пільгової пенсії.

Відповідач у справі свої зобов'язання по сплаті фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені колишнім працівникам відповідача відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не виконував, заборгованість відповідача за період з 2004 – 2013 роки та за січень 2014 року у розмірі 74 632,99 грн. Зазначені обставини підтверджуються наданими суду належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи та знаходяться в матеріалах справи.

Вказані розрахунки відповідачем в установленому порядку не оскаржені та їх дані не спростовані.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог, оскільки відповідач у даній справі в порушення вимог чинного законодавства не вчинив дії щодо відшкодування позивачу фактично понесених ним витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 2004 – 2013 роки та за січень 2014 року у розмірі 74 632,99 грн.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При винесенні рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів, керуючись вимогами ст.244-2 КАС України, приймає до уваги Постанову Верховного Суду України №21-251а12 від 25 вересня 2012 року по адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, згідно якої колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України прийшла до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «а», «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV). Висновок касаційного суду про обов'язок Товариства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам цього Товариства відповідно до пунктів «а», «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини справи, які доведені належними доказами, яким надана вірна оцінка, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови судовою колегією не було встановлено, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 27 серпня 2014 року даній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом належними письмовими доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі № 804/12051/14- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 18 червня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко