Постанова № 44797106, 10.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 918/1037/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Трачук Ю.М.;

від відповідача: Жуковський О.В.;

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Третьої особи 2: представник не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства

"Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" на рішення господарського суду Рівненської області від 09.09.14р. у справі № 918/1037/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1"

до відповідача Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Третя особа 1: Дейнега Андрій Віталійович

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Третя особа 2: Поліщука Олега Петровича

про зобов'язання припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги""

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом, в якому просило стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (надалі - Відповідач): суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 23 травня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=16972 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.; суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 5 вересня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid==18539 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.; суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 6 червня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=17201 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.; суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 12 вересня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=18688 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.; суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 3 жовтня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=19264 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.; суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 10 жовтня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=19409 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.; суму компенсації за використання твору у програмі Чоловічі розваги від 17 жовтня 2013 року http://sfera-tv/com/ua/index/php?m=news&d=view&nid=19595 у розмірі 12 180 грн. 00 коп..

Позивачем до господарського суду Рівненської області була подана заява від 7 серпня 2014 року (до початку розгляду судом справи по суті; том 1, а.с. 81-82), в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позову, з врахуванням котрої, Позивач просив зобов'язати Відповідача припинити використання твору «Позначення «Чоловічі розваги»», майнові авторські права на який належить Позивачу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 3 липня 2014 року (том 2, а.с. 17-25), з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Зобов'язано Відповідача припинити використання твору «Позначення "Чоловічі розваги"». Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 2-5) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 9 вересня 2014 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на той факт, що 1 квітня 2013 року між Відповідачем та Поліщуком Олегом Петровичем було укладено ліцензійну угоду № 29/с/1, предметом якої сторони погодили передачу Поліщуком О.П. для Відповідача невиключних прав на використання твору під назвою «Чоловічі розваги» на ТБ-території. Як зазначає апелант, на підтвердження авторства та того, що Ліцензіар (Поліщук О.П.) є законним власником прав на твір «Чоловічі розваги» Поліщуком О.П. було надано рішення про реєстрацію авторського права на твір (графічне зображення логотипу «Чоловічі розваги») № 48520 від 8 січня 2013 року, свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір (графічне зображення логотипу «Чоловічі розваги») № 48227 від 7 березня 2013 року, видані Державною службою інтелектуальної власності.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2014 року апеляційну скаргу апелянта було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 5 листопада 2014 року (том 3, а.с. 1).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2014 року (том 3, а.с. 28), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дайнегу Андрія Віталійовича (надалі - Третя особа 1) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Поліщука Олега Петровича (надалі - Третя особа 2). Крім того, даною ухвалою відкладено розгляд апеляційної скарги на 19 листопада 2014 року на 15 годину 50 хвилин.

В судовому засіданні від 19 листопада 2014 року було оголошено перерву до 20 листопада 2014 року, про що сторони повідомлені під розписку-заяву.

За наслідками розгляду клопотання Рівненський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 20 листопада 2014 року, з підстав вказаних у даній ухвалі задоволив клопотання Відповідача про проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи.

Матеріали даної справи супровідним листом від 25 листопада 2014 року за № 01-28/918/1037/14/7270/14 були направлені до Київського науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року (том 3, а.с. 68) було поновлено провадження по справі № 918/1037/14 та призначено до розгляду на 9 лютого 2015 року на 14 годину 30 хвилин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року (том 3, а.с. 80-81), з підстав вказаних у цій ухвалі, було призначено по справі судову комп'ютерно-технічну експертизу.

Відповідно, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року (том 3, а.с. 82) апеляційне провадження у справі № 918/1037/14 було зупинено.

Рівненським апеляційним господарським судом матеріали даної справи (у трьох томах) супровідним листом від 13 лютого 2015 року за № 01-27/918/1037/14/807/15 (том 3, а.с. 84) були напралені на адресу Львівського наково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року (том 3, а.с. 99) було поновлено провадження по справі № 918/1037/14 та призначено до розгляду на 10 червня 2015 року на 14 годину 50 хвилин.

Третьою особою 2, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року, були подані письмові пояснення (том 3, а.с. 102-104).

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 9 червня 2015 року (том 3, а.с. 109), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Сініцина Л.М..

Представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2 в судове засідання від 10 червня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (том 3, а.с. 107-108). Причини неявки своїх повноважних представників суду не повідомили. Жодних клопотань від Третьої особи 1 та Третьої особи 2 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

Відповідно до пунктів 3.9.2, 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; при цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та Третьою особою 1 та Третьою особою 2 не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважних представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Третьої особи 1 та Третьої особи 2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 10 червня 2015 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, котрим відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 10 червня 2015 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Заслухавши пояснення представників Відповідача та Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити частково, а оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області від 9 вересня 2014 року по справі № 918/1037/14 змінити. При цьому колегія суду виходила з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 26 грудня 2005 року між Позивачем та Третьою особою 1 було укладено договір про розподіл майнових прав на службові твори (надалі - Договір, том 1, а.с. 48 - 50), предметом якого є розподіл майнових прав на службові твори, що працівник створив чи ймовірно створить при виконанні трудових обов'язків.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, сторони домовилися, що усі майнові права інтелектуальної власності на усі службові твори та кожен з них окремо, створені працівником належать роботодавцю.

Пунктами 2.2.1 - 2.2.7 визначено, які саме права інтелектуальної власності на усі службові твори належать Позивачу, зокрема: виключне право на використання твору; виключне право на використання службового твору дозволяє Позивачу використовувати цей твір за своїм розсудом у будь-якій формі і будь-яким способом, не забороненим законодавством України; виключне право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання твору; виключне право передати будь-якій особі право власності на усі майнові права інтелектуальної власності на службовий твір; інші виключні майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до пункту 2.3 Договору, Позивач є одноосібним власником усіх майнових прав інтелектуальної власності на твір (службовий твір) за цим Договором з моменту створення службового твору Третьою особою 1.

Відповідно до підпункту 3.1.7 Договору, Позивач має право перешкоджати протиправному використанню службового твору іншою особою.

Як вбачається з копії Трудової книжки БТ № 3855337, 1 вересня 1997 року Третя особа 1 була прийнята на посаду художника-постановника Позивача, згідно наказу від 1 вересня 1997 року № 320 (том 1, а.с. 16 - 18; копія наказу том 1, а.с. 233).

5 травня 2006 року Позивачем було видало службове доручення, відповідно до якого, Третій особі 1 було доручено, як художнику-постановнику, розробити пакет художнього оформлення для телевізійної програми "Чоловічі розваги", що включає графічне зображення та відео заставки в строк до 13 червня 2006 року (том 1, а.с. 19).

Із службової записки Третьої особи 1 від 13 червня 2006 року для Позивача вбачається, що Третьою особою 1, як художником-постановником було створено пакет художнього оформлення для телевізійної програми «Чоловічі розваги», що включає графічне зображення та відеозаставки, роздруківка графічного зображення наводиться у додатках до даної службової записки (у чорно-білому виконанні), електронні варіанти розміщено на головному комп`ютері (том 1, а.с. 20 - 22).

Позивачем на підтвердження факту створення Третьою особою 1, як працівником Позивача, твору було долучено до матеріалів справи висновок експертного ком'ютерно-технічного дослідження по заяві патентного повіреного Трачука Ю.М. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 жовтня 2013 року № 3526 (том 1, а.с. 23 - 25) за підписом експерта Харабуга Ю.С..

З висновку експертного комп'ютерно-технічного дослідження вбачається, що експерту для дослідження було поставлено ряд питань, зокрема: які реквізити (дата створення/модифікації, версія програми тощо) та графічний вміст файлу "CholovichRrozvagi_01.psd", що містяться на представленому оптичному диску; які інші реквізити щодо дати та часу (дата створення/модифікації інших файлів, дата створення доріжки диску тощо) містяться на представленому оптичному диску.

Згідно висновку експертного дослідження, вбачається, що електронний варіант твору був записаний 13 червня 2006 року 11:50:19, що в свою чергу, на думку Позивача, свідчить, що працівником Дейнегою А.В. в червні 2006 року було створено твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги", відповідно до службової записки.

З матеріалів заявки вбачається, що рішенням Державної служби інтелектуальної власності України, відповідно до заявки Позивача від 7 липня 2014 року № 56749 про реєстрацію авторського права на твір, вирішено: зареєструвати авторське право на службовий твір - Твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги"; Третя особа 1; Позивач (том 1, а.с. 206).

З самої заявки про реєстрацію авторського права на службовий твір (том 1, а.с. 209) вбачається, що до неї додані документи які підтверджуються, що саме Третьою особою 1, за завданням Позивача було створено твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги", також матеріали заявки містять і зображення самого твору.

Окрім того, Позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію авторського права на службовий твір - твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" від 5 вересня 2014 року № 56313 (том 2, а.с. 3), яке думку Позивача, підтверджує, що авторські майнові права на твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" належить саме Позивачу.

Крім того, колегія суду дослідивши матеріали справи, зазначає, що Позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва на знак для товарів і послуг № 183223 (том 1, а.с. 47 - 49), виданого відповідно до Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» та зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знак для товарів і послуг 11 березня 2014 року, відповідно до якого власником зображення (твір образотворчого мистецтва «Чоловічі розваги») є Позивач.

Як не прямий доказ того, що твір було створено в 2006 році саме Позивачем, до матеріалів справи були долучені фотокопії сторінок програми телебачення із газети «Рівне Вечірнє» (том 1, а.с. 138-200), які на думку Позивача, підтверджують факт, що телевізійна програма «Чоловічі розваги», в якій використано твір образотворчого мистецтва «Чоловічі розваги» виходила в ефір на телеканалі Рівне 1 в період червень-липень 2006 року.

Як стверджує Позивач, у 2013 році йому стало відомо, що Відповідач використовує твір без дозволу Позивача та розмістив його у випусках власної програми під однойменною назвою «Чоловічі розваги», зазначений факт, на думку Позивача, стверджується матеріалами справи, зокрема висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3526.

Позивач зважаючи на те, що дії Відповідача щодо укладення ліцензійного договору та реєстрація авторського права на твір «Чоловічі розваги» (з врахуванням того, що на думку Позивача виключні авторські майнові права на твір образотворчого мистецтва, позначення «Чоловічі розваги» належить саме Позивачу), порушують права та інтереси Позивача, звернувся до суду з позовом до Відповідача про зобов'язання Відповідача припинити використання твору «Позначення «Чоловічі розваги»».

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України: право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом; право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що: первинним суб'єктом авторського права є автор твору; за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства); суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

В силу дії статті 437 Цивільного кодексу України: авторське право виникає з моменту створення твору; особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Згідно з частиною першою статті 439 Цивільного кодексу України, автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом; майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що: автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» обумовлено, що: авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення; для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Згідно статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами; майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права; виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом; виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

У відповідності до пункту 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача; у випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Пунктом 35 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено, що: якщо твір та/або об'єкт суміжного права створено (здійснено, вироблено) за службовим завданням роботодавця та за його рахунок або в порядку виконання службових обов'язків, передбачених трудовим договором (контрактом) або за замовленням, то у відповідності із статтями 429, 430 Цивільного кодексу України виключні майнові права на цей об'єкт інтелектуальної власності належать сторонам такого договору спільно, якщо інше не встановлено договором; при цьому особисті немайнові права не відчужуються і залишаються за авторами і виконавцями - фізичними особами; права на твори та/або об'єкти суміжних прав, створені поза межами трудового договору чи службового завдання, замовлення не можуть вважатися переданими роботодавцеві чи замовникові на підставі закону; наприклад, здійснені працівником ілюстрації до твору, створеного у процесі виконання службового завдання, не розглядатимуться як службові твори, якщо вони не передбачені таким завданням чи трудовим договором (контрактом) з роботодавцем; межі службового завдання в разі виникнення спору визначаються з урахуванням як змісту трудового договору (контракту), так і інших документів, що визначають обсяг службових обов'язків працівника (посадових інструкцій, наказів, розпоряджень, службових записок тощо).

Частиною 2 пункту 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено, що: відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав.

Проаналізувавши норми спеціального нормативно-правового акта, яким є Закон України «Про авторське право і суміжні права», а також норми Цивільного кодексу України в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи, колегія суду зауважує наступне.

Колегія суду зазначає, що до матеріалів справи були долучені речові докази, а саме: оптичний диск Позивача (оптичний диск "BENQ DG Perfect 16X DVD+R" сер № UG11V2611740 5 A4P120) та оптичний диск Третьої особи 2 ("I PAA104662 106077108191216" CD-RW 80 "Digital" 700 МВ; том 1, а.с. 32-35). При цьому, як зазначили Позивач та Відповідач, дослідивши дані докази можна зробити висновок щодо того, хто саме був автором створення спірного художнього твору «Чоловічі розваги».

Відповідно, враховуючи те, що призначення експертизи необхідно для повного та всебічного вирішення спору та існує дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, і висновок експерта по справі не може замінити інші засоби доказування у сфері інтелектуальної власності щодо дати, часу створення та графічного змісту файла «Чоловічі розваги» в ході розгляду справи ухвалою Рівненеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року (том 3, а.с. 60-61), було задоволено клопотання Відповідача та призначено по справі судову комп'ютерно-технічну експертизу, проведення котрої було доручено Київському науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи.

28 січня 2015 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла дана справа, без проведення судової експертизи, з огладу на непроведення оплати даної експертизи Відповідачем.

З огляду на доводи сторін (в тому числі й щодо ціни експертизи), 9 лютого 2015 року ухвалою Рівненеського апеляційного господарського суду, було призначено по справі судову комп'ютерно-технічну експертизу, проведення котрої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи були поставленні наступні питання: які реквізити (дата створення/модифікації, версія програми тощо) та графічний вміст файлу "Чоловічі розваги", що містяться на представлених оптичних дисках; чи міститься на даному носії оптичних дисках інформація щодо дати, часу та графічний вміст файлу "Чоловічі розваги"; яка технологія та хронологія створення файлу "Чоловічі розваги" на даних оптичних дисках?

Висновком судової комплексної комп'ютерно-технічної експертизи у сфері інтелектуальної власності № 656 від 19 травня 2015 року, проведеної Львіським науково-дослідним інститутом судових експертиз (том 3, а.с. 88-98; за підписом судового експерта Харабуга Ю.С. по вирішенню першого та другого запитання та за підписом експертів Харабуга Ю.С., Струк І.О. по вирішенню третього запитання) визначено, наступне:

· Відомості про файли, що містять написи «Чоловічі розваги», наведено у додатках А та Б до висновку експертизи (докладніше пункт 2 дослідницької частини висновку експертизи);

· Графічне зображення «Чоловічі розваги», що містяться у каталозі « 060609_CholovichiRozvagi» диску "BENQ DG Perfect 16X DVD+R" сер № UG11V2611740 5 A4P120, первинно були створені у векторному форматі, у якому зберігаються у файлах CDR, після чого переведені у растровий формат у файлах PCD та TGA. Файл анімаційного проекту «CholovichiRozvagi_01.аер» або його модифікація була використана для створення файлів відеозапису «CholovichiRozvagi_Іn.avi» та «CholovichiRozvagi_Short.avi». На диску "BENQ DG Perfect 16X DVD+R" сер № UG11V2611740 5 A4P120 відсутні ознаки, які б могли свідчити про недостовірність хронології, наведеної у таблиці 1 додатку А;

· Графічне зображення «Чоловічі розваги», що містяться у каталозі «Logo» диску «X-Digital 12x 700MB CD-RW 80» сер. № I PAA104662 106077108191216, зберігаються у растровому форматі, мають сліди сканування - у вигляді кольорових крапок на білому фоні - утворених шляхом сканування відповідних друкованих зображень та, з технологічної точки зору, ці графеми жодним чином не можуть вважатись первинними у відношенні до зображень, розміщенних на диску "BENQ DG Perfect 16X DVD+R" сер № UG11V2611740 5 A4P120. Диск «X-Digital 12x 700MB CD-RW 80» сер. № I PAA104662 106077108191216 має ознаки, що піддають сумніву про його походження як архівної копії досліджуваних файлів, що зберігались тривалий час, у зв'язку з чим наведена у таблиці 1 додатку Б до висновку експертизи дата 20 квітня 2006 року, ймовірно, не відповідає реальній даті, а була утворена шляхом переведення системного календаря комп'ютера, у більш пізній період.

В пункті 2 дослідницької частини зазначено, що оскільки питання 1 та 2 є пов'язаними, їх вирішення проводилося одночасно. При дослідженні вмісту диску BENQ DVD+R встановлено, що у каталозі "060609_CholovichiRozvagi" та його підкаталозі "Res" містяться 4 графічних файлів типу CDR, 8 графічних файлів типу PCD, 5 графічних файлів типу TGA, 2 відеофайлів типу .AVI та 1 файл анімаційного проекту типу .АEP, що містять написи "Чоловічі розваги". Відомості про виявлені файли (реквізити, графічний вміст) наведено у додатку А.

При дослідженні вмісту диску X-Digital CD-RW встановлено, що у підкаталогах каталогу «Logo» містяться 10 графічних файлів типу .JPG та 10графічних файлів типу PSD, що містять написи "Чоловічі розваги". Відомості про виявлені файли (реквізити, графічний вміст) наведено у додатку Б.

Також, в таблиці 1 Додатку А до висновку експертизи № 656 від 19 травня 2015 року зазначено час створення файлу «CholovichiRozvagi_Test01.psd» розміром 1506195 байт - 13 червня 2006 року.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з приписами частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Дослідивши даний висновок в сукупності з матеріалами справи, колегія суду критично відноситься до посилань представника Відповідача на несприйняття даного висновку експертизи як належного доказу та наявність сумнівів у його вірності, з огляду на наявність у матеріалах справи висновку експертного дослідження даного диску Позивача, проведеного тим самим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Харабугою Ю.С., оскільки, висновок № 3526 від 23 жовтня 2013 року не є тим самим висновком судової експертизи в розумінні статті 42 Господарського процесуального кодексу України, і експерт, котрий проводив дане дослідження не був попереджений про кримінальну відповідальність (як при проведенні експертизи) за здійснення своїх дій, а є лише висновком експертного комп'ютерно-технічного дослідження, проведеного по заяві патентного повіреного Трачука Ю.М..

Крім того, з урахуванням проведеної експертизи, колегія суду зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують, що Третя особа 1 створила твір образотворчого мистецтва позначення «Чоловічі розваги» під час виконання нею службового доручення, зокрема: службове доручення від 5 травня 2006 року; службова записка; свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 56313; висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3526; висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 656 від 19 травня 2015 року; договір про розподіл майнових прав на службові твори від 26 грудня 2006 року; свідоцтво на знак для товарів і послуг № 183223; копія матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір, графічне зображення логотипу "ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ"; письмові пояснення автора - Третьої особи 1.

Відтак, з урахуванням усього вищенаведеного та договору про розподіл майнових прав на службові твори, котрий підтверджує той факт, що Третьою особою 1 саме на виконання службового доручення було сворено графічне зображення «Чоловічі розваги» (а саме пункту 2.2 договору), колегія суду дійшла до висновку, що усі авторські (майнові) права інтелектуальної власності на службовий твір Твір образотворчого мистецтва "Чоловічі розваги" належить саме Позивачу.

Водночас, з огляду на вищевказане, колегія суддів зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами стверджується ті обставини, що виключні майнові авторські права на твір належать Позивачу та стверджується те, що Відповідачем використовувався твір образотворчого мистецтва «Чоловічі розваги» (без будь-якого на те дозволу Позивача) колегія суду дійшла до висновку про правомірність звернення Позивача з позовом до Відповідача про зобов'язання припинити використання даного твору.

Окрім того, як вбачається з доводів апеляційної скарги, Відповідач, зауважує, що він використовує твір згідно ліцензійного договору № 29/с/1 від 1 квітня 2013 року (надалі - Ліцензійна угода; том 1, а.с. 76 - 78), який укладений між Позивачем та Третьою особою 2.

В той же час суд констатує, що Відповідно до пункту 2.1 Ліцензійної угоди, Третя особа 2 передала Відповідачу невиключні права на використання творів під назвою «Чоловічі розваги» на ТБ території, в строк і спосіб згідно умовам і визначенням Ліцензійної угоди.

Згідно з пунктом 3 Ліцензійної угоди, Відповідач має право: здійснювати публічне сповіщення в послідовності оригіналу й додержуватися порядку титрів і фірмових знаків у тому виді, у якому вони записані на матеріальному носії; використовувати фрагменти творів для анонсів по телебаченню, радіо, в мережі Інтернет та інших ЗМІ; розміщувати твори на сайті підприємства.

У відповідності до пунктів 6.2-6.4 Ліцензійної угоди, Третя особа 2 гарантує наявність у нього усіх передбачених чинним законодавством України майнових прав інтелектуальної власності стосовно Творів, що надаються ним згідно умов Ліцензійної угоди; Третя особа 2 зобов'язана самостійно, за власний рахунок, розглянути й урегулювати всі претензії та/або позови, а також відшкодувати всі пов'язані з цим збитки.

Як доказ того, що виключні майнові права на графічне зображення логотипу "ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ" належить саме Третій особі 2, були долучені до матеріалів справи наступні докази: Рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір, згідно з яким, вирішено зареєструвати авторське право на твір Графічне зображення логотипу "ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ" за Третьою особою 2, згідно заявки від 8 січня 2013 року № 48520 (том 1, а.с. 73); свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 7 березня 2013 року № 48227 графічне зображення логотипу "ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ", автор Третя особа 2 (том 1, а.с. 74).

З наявних в матеріалах справи копій матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір, графічне зображення логотипу "ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ" ("ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ", свідоцтво № 48227), дата реєстрації 7 березня 2013 року (том 1, а.с. 241-245), вбачається, що дійсно, за Третьою особою 2 зареєстроване графічне зображення логотипу «ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ», згідно заявки про реєстрацію авторського права на твір. В той же час, в самій заявці немає жодних посилань на будь які документи, які б підтверджували, що саме Третя особа 2 створила твір, в той час, як в наданій заявці Позивача є посилання на ряд документів, які зазначалися вище по тексту і, які стверджують, що саме Третьою особою 1, котра є працівником Позивача, створювався твір.

З огляду на все вищеописане колегія суду зазначає, що відповідно до пункту 17 порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756: заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку; розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки; під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства; державна служба може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи; у цьому разі відповідне рішення приймається в двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту.

З урахуванням зазначеного, в розрізі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суду критично ставиться до наданих Відповідачем та Третьою особою 2 доказів, як до таких, які на думку Третьої особи 2, підтверджують авторство Третьої особи 2 на графічне зображення логотипу "ЧОЛОВІЧІ РОЗВАГИ", оскільки авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, а не з моменту його реєстрації.

Як вбачається з уього вищеописаного в даній судовій постанові, Позивач довів належними та допустимими доказами, що у червні 2006 року Третьою особою 1, котра є працівником Позивача було створено твір образотворчого мистецтва позначення «Чоловічі розваги» (з приводу якого виник даний спір) і виключні авторські майнові права на який належать Позивачу.

Що ж до посилань Відповідача на угоду від 10 травня 2006 року № 26-г (надалі - Угода, том 2. а.с. 4) укладену між Позивачем (в особі директора Данилова Віктора Євгеновича-виконавець) та Приватним підприємством «Перевізник - Люкс» (в особі директора Поліщука Олега Петровича-замовник), то колегія суду зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Угоди, Замовник доручає, а Позивач приймає на себе зобов'язання щодо створення в період з червня по серпень 2006 року 12 програм до телепроекту під назвою «Чоловічі розваги».

Дослідивши дану Угоду, колегія суду зазначає, що Угода містить лише посилання на телепрограму під назвою «Чоловічі розваги», жодних додатків до угоди чи актів виконаних робіт, з яких би вбачалося, що саме було створено і чи було створено Позивачем взагалі, суду не надано.

Крім того, колегія суду звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 183223, котре видано Позивачу відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» на зображення знака: «Чоловічі розваги» та зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 11 березня 2014 року (том 1, а.с. 47-48).

Товарний знак, логотип - позначення, розташоване на товарі (або упаковці) промисловими і торговими підприємствами для індивідуалізації товару і його виробника (продавця); логотип - один з об'єктів промислової власності, що виконує функції гарантії якості товару і його реклами.

Зображення це: форма представлення інформації, призначена для зорового сприйняття. Зображення є дуже наочною і ємною формою представлення інформації. Це пов'язано не тільки з характером її сприйняття мозком людини, але і з можливостями його органу зору.

Відповідно до абзаців 4 та 5 пункту 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди: позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Поряд з тим, колегія суду дослідивши матеріально-правову вимогу, заявлену Позивачем (зобов'язати Відповідача припинити використання твору «Позначення «Чоловічі розваги»») в контексті зареєстрованого за Позивачем та за Третьою особою 1 авторського права на службовий твір Твір образотворчого мистецтва «Чоловічі розваги» та зареєстрованого за Третьою особою 2 авторського права на твір Графічне зображення логотипу «Чоловічі розваги» (враховуючи заперечення та доводи Відповідача, наведені в апеляційній скарзі з приводу належності його авторськх прав на твір Графічне зображення логотипу «Чоловічі розваги»), зазначає наступне.

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України, об'єктами авторського права є: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; комп'ютерні програми; інші твори.

Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

При цьому, Позивач звертаючись з вимогою про припинення використання твору вживає при цьому термін «Позначення», який в свою чергу містить обґрунтоване підгрунття, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Позивачем було зареєстровано відповідно до Свідоцтва про знак для товарів і послуг - зображення (позначення) знака «Чоловічі розваги», тобто з врахуванням вищенаведеного вбчається, що Позивач в своїй позовній вимозі поєднав поняття авторського права «службовий твір» та права на торговельну марку «позначення (зображення) знака».

Водночас, колегія суду зауважує, що з врахуваням доказів, долучених Позивачем до матеріалів справи, в підтвердження своєї вимоги, дане поєднання термінів не є підставою для відмови в позові чи ствердженні про безпідставність чи необґрунтованість позовних вимог Позивача, та в цілому не може слугувати підставою для відмови Позивачу у захисті, як уже було встановлено вище у даній судовій постанові, його порушеного права.

З огляду на вищезазначене в правовій площині того, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, а не з моменту його реєстрації (що нівелює пояснення Відповідача з приводу того, що ним первинно було зареєстровано та видано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір), та враховуючи те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують, що виключні майнові (авторські) права на спірний твір належать саме Позивачу (який не надавав будь-якого дозволу для Відповідача та Третьої особи 2 на використання твору) колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог Позивача (в правовому полі статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), щодо припинення Позивачем використання твору "Позначення "Чоловічі розваги", майнові авторські права на який належать Позивачу.

Водночас, з огляду на усе вищеописане у даній судовій постанові колегія суду зауважує, що пунктом 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 визначено, що: у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій необхідно писати - «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)», «Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення», строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Як вбачається з наведеного вище самого слова «зобов'язати», відповідний припис не містить, адже на практиці відсутній механізм та порядок його виконання органами виконавчої служби.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, дійшовши до правильно висновку щодо задоволення позовних вимог із правильним посиланням на норми матеріального права та дотриманням вимог процесуального права, господарський суд Рівненської області помилково зазначив в пункті 2 резолютивної частини слово «Зобов'язати».

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків Позивача та Відповідача у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера - ТВ"

- задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року в справі № 918/1037/14 змінити, виклавши пункт 2 даного рішення в наступній редакції:

"2. Приватному підприємству "Телерадіокомпанія СФЕРА-ТВ" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 11, ідентифікаційний код 33910609) припинити використання твору "Позначення "Чоловічі розваги"", майнові авторські права на який належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" (33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19, офіс 701, ідентифікаційний код - 22573340)".

3. В решті рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 918/1037/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Сініцина Л.М.