Постанова № 44797063, 11.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 924/304/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Роса плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.15 р. у справі № 924/304/15

за позовом Приватного підприємства "Адлєр" м. Житомир

до Фермерського господарства "Роса плюс" смт.Стара Синява Старосинявський район Хмельницької області

про стягнення 112461,70 грн., з яких 32680,00 грн. основний борг, 57190,00 грн. курсова різниця, 9034,71 грн. 30% річних, 7020,99 грн. пеня, 6536,00 грн. 20 % штраф

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року приватне підприємство "Адлєр" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Роса плюс" про стягнення 112461,70 грн., з яких 32680,00 грн. основний борг, 57190,00 грн. курсова різниця, 9034,71 грн. 30% річних, 7020,99 грн. пеня, 6536,00 грн. 20 % штраф.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.03.2015 року у справі №924/304/15 (суддя Яроцький А.М.) позов ПП "Адлєр" до ФГ "Роса плюс" про стягнення 112461,70 грн. задоволено частково.

Зменшено розмір пені та штрафу який стягується з ФГ "Роса плюс" на користь ПП "Адлєр".

Стягнуто з ФГ "Роса плюс" на користь ПП "Адлєр" 32680,00 грн. основного боргу, 57190,00 грн. курсової різниці, 9034,71 грн. 30% річних, 3510,50 грн. пені, 3268,00 грн. штрафу, 2250 грн. судового збору.

Відмовлено в позові в частині стягнення 3510,49 грн. пені та 3268,00 грн. штрафу

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - ФГ "Роса плюс" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.2015 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Зокрема, на думку апелянта, місцевий господарський суд не дослідив той факт, що станом на 13.02.2015 року, офіційний курс долара США по відношенню до гривні становив 25,91 грн. за 1 долар США, а отже не вірно визначив суму курсової різниці, яка підлягає до стягнення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г. та призначено до розгляду на 28.05.2015 року /а.с. 59/.

Ухвалою суду від 28.05.2015 року розгляд справи відкладався, з підстав зазначених у ній.

Позивач правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, надіслав суду клопотання в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Спір розглянути за наявними документами, без участі уповноваженого представника (вх.№ 13881/15 від 08.06.2015р.).

Відповідач/апелянт явку представника у судове засідання 11.06.2015 року не забезпечив, натомість надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 14221/15) в якому зазначено, що останній не може забезпечити свою присутність у судовому засідання у зв'язку з хворобою.

Дане клопотання судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки ухвалою суду від 28.05.2015р. колегією суддів, було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із тимчасовою втратою працезданості представника останнього.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційних скарг обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутності осіб, повідомлених належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.03.2014р. Приватне підприємство "Адлєр" (продавець/позивач) та Фермерське господарство "Роса плюс" (покупець/відповідач) уклали договір поставки №81/Н, яким визначено умови купівлі-продажу насіння.

За умовами п. 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною даного договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Згідно з п.п. 2.2 договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно п.4.1. договору приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від продавця.

Порядок розрахунків погоджено сторонами в п.5 договору, а саме: покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентна курсу долар США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору (п.п. 5.1. договору). Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.п.5.2. договору).

Оплата вартості товару здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного в додатках до даного договору. Без виставлення рахунку-фактури. (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.3.1 договору, у випадку, якщо курс долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов'язується використовувати курс долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили відповідальність покупця за прострочення виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п.8.3. сторони, відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до ст.232 господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом 5 років.

Умовами п.8.4. договору передбачено, що покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Крім цього, згідно з п.8.6. договору сторони з посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України погодили, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п.п.11.1. договору).

У Додатку № 1 до договору сторони погодили формулу для визначення суми, яка підлягає оплаті, у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору.

Договір та додаток № 1 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками /а.с.18-21/.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі довіреностей №8 від 17.03.2014р. та № 9 від 26.03.2014р. за видатковими накладними №РН-0000095 від 17.03.2014р. на суму 51480,00 грн., №РН-0000193 від 26.03.2014р. на суму 91200,00 грн., та відповідними актами приймання-передачі продукції від Фермерське господарство "Роса плюс" через представника Радченко Р.П. одержало від приватного підприємства "Адлєр" товар на загальну суму 142680,00 грн. Видаткові накладні та акти приймання-передачі продукції підписані представниками сторін, скріплені їх печатками, містять посилання на договір № 81/Н від 03.03.2014 р. Товар прийнятий відповідачем без зауважень /а.с.22-29/.

Строк виконання зобов'язань за даними поставками - до 31.03.2014р.

Відповідач в рахунок оплати отриманого товару перерахував позивачу 110 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №133 від 05.03.2014р. на суму 50000,00 грн. та №145 від 11.04.2014р. на суму 60000,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за договором поставки №81/Н від 03.03.2014р. становить 32680,00 грн.

Отже, на умовах договору № 81/Н від 03.03.2014р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл.30 Господарського кодексу України. За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Колегія суддів звертає увагу, що умови п.п. 5.1, 5.3 відповідають наведеній нормі.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст. 530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Оскільки відповідач доказів оплати за поставлений позивачем товар на суму 32680,00 грн. не надав. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу судом першої інстанції задоволені правомірно.

Окрім того, позивач відповідно до розділу 8 договору поставки № 81/Н від 03.03.2014 р. нарахував відповідачу проценти у розмірі 30% річних за період з 01.04.2014 р. по 13.02.2015 р. в сумі 9034,71 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України надає можливість сторонам встановити інший, ніж 3 % річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Домовленість сторін у пункті 8.6. договору поставки про стягнення 30 % річних від суми заборгованості відповідає наведеній нормі.

Оскільки прострочення відповідача по оплаті поставленого товару у період 01.04.2014р. по 13.02.2015р. має місце, то позовні вимоги про стягнення 30 % річних у сумі 9034,71 грн. за вказаний період прострочення є підставними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом та визнаним вірним /а.с.4/.

На підставі пунктів 8.2, 8.4 договору позивачем нараховано 7020,99 грн. пені загалом за період з 01.04.2014р. по 13.02.2015р., розраховану по кожній накладній окремо та 6536,00 грн. штрафу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Згідно п.8.2 договору сторони передбачили, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п.8.4 договору, покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.3 договору, сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання договору. Крім цього, сторони відповідно до ч.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом 5 років.

Тобто пунктами 8.2-8.4 Договору сторони погодили відповідальність покупця ФГ "Роса плюс" у разі порушення умов договору щодо оплати поставленого товару; збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) до 5 років та збільшення періоду нарахування штрафних санкцій до 5 років.

Судом перевірено розрахунки пені за період прострочення з 01.04.2014р. по 13.02.2015р. та 20% штрафу, виконані позивачем, та визнано вірними /а.с.4-5/.

Частиною 1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У випадку нарахування пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, част.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи часткове погашення заборгованості, з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені та штрафу є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 30% річних та курсової різниці, вважає обгрунтованим зменшення місцевим господарським судом пені та штрафу на 50% та стягнути пеню в сумі 3510,50 грн., штраф в розмірі 3268,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 57190,00 грн. курсової різниці, слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено правило, за яким якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони у п. 5.2 договору №81/Н від 03.03.2014р. встановили порядок розрахунків, а саме визначили, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється в строк визначений в додатках до договору, а саме 31 березня 2014 року.

З додатку № 1 до договору вбачається, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати (31.03.2014р.) вище ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де

S - ціна товару на момент проплати;

В- ціна товару на момент підписання;

A2- курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору;

А1- курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

Отже, сторони обумовили спосіб визначення суми, що підлягає оплаті шляхом застосування обумовленої формули виходячи з курсу долара США на день оплати порівняно з курсом долара США на день підписання договору.

Таким чином, виходячи з п.п. 5.2, 5.3. договору поставки, судом першої інстанції правильно зазначено у рішенні, яке оспорюється, про наявність у продавця за договором поставки права нараховувати та стягувати з покупця курсову різницю.

Відповідачем/апелянтом до матеріалів справи долучено офіційні курси валют встановлені Національним банком України, з яких вбачається, що станом на 31.03.2014р. курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні становить 10,95 грн. за 1 долар США, а станом на 13.02.2015р. 25,91 грн. відповідно (дані інформаційно-аналітичної системи "Ліга").

Перевіривши поданий позивачем розрахунок курсової різниці в сумі 57190,00 грн., колегія суддів дійшла висновку що позовна вимога про стягнення курсової різниці підлягає задоволеню частково в сумі 54575,60 грн., в решті вимоги на суму 2614,40 грн. слід відмовити у зв'язку з невірним застосуванням позивачем курсу долара США станом на 13.02.2015р.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених судом обставин справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фермерського господарства "Роса плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.15 р. у даній справі слід задоволити частково, а рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.15 р. у справі № 924/304/15 змінити в частині стягнення курсової різниці з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції.

Згідно п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "РОСА ПЛЮС" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.15 р. у справі № 924/304/15 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.15 р. зі справи № 924/304/15 залишити без змін в частині стягнення основного боргу, пені, 30% річних і 20% штрафу та змінити в частині стягнення курсової різниці, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "РОСА ПЛЮС" (смт. Стара Синява Старосинявський район Хмельницької області, вул. Філатова, 9, код 34638965) на користь Приватного підприємства "АДЛЄР" (м. Житомир, Корольовський район, вул. Авіаторів, 9, код 35954742) 32680,00 грн. - основного боргу, 54575,60 грн. курсової різниці, 9034,71 грн. - 30% річних, 3510,50 грн. - пені, 3268,00 грн. - 20% штрафу, 2197,80 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В позові про стягнення 3510,49 грн. пені, 3268,00 грн. 20% штрафу, 2614,40 грн. курсової різниці відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "АДЛЄР" (м. Житомир, Корольовський район, вул. Авіаторів, 9, код 35954742) на користь Фермерського господарства "РОСА ПЛЮС" (смт. Стара Синява Старосинявський район Хмельницької області, вул. Філатова, 9, код 34638965) 26,10 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу повернути до господарського судуХмельницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.