Постанова № 44796843, 03.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 922/5793/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2343 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.15 р. у справі № 922/5793/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія"

про стягнення 36108,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" 36108,63 грн., з яких: основний борг в сумі 29212,93 грн., інфляційні в сумі 2848,31 грн., 3% річних в сумі 451,40 грн. та пеня в сумі 3595,99 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг № Б-447 від 21.08.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2015 р. (суддя Ольшанченко В.І.) у справі № 922/5793/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківська енерго-сервісна компанія” на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” заборгованість за договором про надання послуг № Б-447 від 21.08.2013 р. в сумі 29212,93 грн., 3% річних за період з 01.06.2014 р. по 05.12.2014 р. в сумі 451,40 грн., інфляційних втрат за період з 01.06.2014 р. по 30.11.2014 р. в сумі 2848,31 грн., пеню за період з 01.06.2014 р. по 05.12.2014 р. в сумі 3595,99 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отримані послуги з оброблення металів за договором про надання послуг № Б-447 від 21.08.2013 р., у зв’язку з чим нараховані 3% річних, інфляційні та пеня, та ін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківська енерго-сервісна компанія”, м. Харків з зазначеним рішенням не погодилось та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015 р. у справі № 922/5793/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оплата наданих послуг в сумі 29212,93 грн. не здійснена з тієї підстави, що підприємством позивача на адресу відповідача надана відстрочка виконання зобов’язань та встановлений графік погашення заборгованості, та ін.

Головуючий оголосив, що згідно з довідкою від 19.05.2015 р. про автоматичний розподіл (повторний розподіл) справ між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О.

Позивач та відповідач у судове засідання призначене на 03.06.2015 р. не з’явилися.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (замовник) укладений договір про надання послуг № Б-447 (далі - договір), за яким виконавець зобов’язався за завданням та з матеріалів замовника надати у 2013 році послуги, передбачені цим договором, а замовник прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування послуг: послуги з оброблення металів (виготовлення комплектуючих частин для реконструкції турбіни ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС).

Пунктом 3 договору сторонами визначена ціна договору, яка становить 29212,93 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 4868,82 грн.

Ціна послуг визначається специфікацією (додаток 1), яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 договору, оплата наданих послуг здійснюється замовником не пізніше 10 днів, від дати підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг на підставі рахунку виконавця.

На виконання умов договору, позивач повністю виконав свої зобов’язання надавши відповідачу послуги з оброблення металів (виготовлення комплектуючих частин для реконструкції турбіни ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № БТС00000436 від 17.09.2013 р. на суму 29212,93 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідченим печатками товариств.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив, у визначений п. 4.1 договору строк, заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 29212,93 грн.

16.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 107/871 від 14.05.2014 р. про сплату заборгованості в сумі 29212,93 грн. за договором № Б-447 від 21.08.2013 р. згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № БТС00000436 від 17.09.2013 р. та рахунком-фактурою № БТС00000034 від 06.05.2014 р.

Вищезазначена вимога отримана відповідачем - 22.05.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але заборгованість залишилась не сплаченою, відповіді відповідач також не надав.

Зазначені обставини та підстави змусили позивача звернутися до суду з позовною заявою у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отримані послуги з оброблення металів за договором про надання послуг № Б-447 від 21.08.2013 р., у зв’язку з чим нараховані 3% річних, інфляційні та пеня, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, на виконання умов договору, позивач повністю виконав свої зобов’язання за договором відповідно до специфікації на виготовлення певних комплектуючих частин з матеріалів замовника, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № БТС00000436 від 17.09.2013 р. на суму 29212,93 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідченим печатками товариств.

Згідно з п. 4.1 договору, оплата наданих послуг здійснюється замовником не пізніше 10 днів, від дати підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг на підставі рахунку виконавця.

Проте, відповідач у визначений п. 4.1 договору строк вартість наданих позивачем послуг в сумі 29212,93 грн. не сплатив.

До того ж, доказів про надання позивачем йому відстрочки виконання зобов’язань та встановлення графіку погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 107/871 від 14.05.2014 р. про сплату заборгованості в сумі 29212,93 грн. за договором № Б-447 від 21.08.2013 р. згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № БТС00000436 від 17.09.2013 р. та рахунком-фактурою № БТС00000034 від 06.05.2014 р. Але вимога отримана відповідачем - 22.05.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але заборгованість залишилась не сплаченою, відповіді відповідач також не надав.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг № Б-447 від 21.08.2013 р. в сумі 29212,93 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв’язку з несплатою заборгованості позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.06.2014 р. по 05.12.2014 р. в сумі 3595,99 грн.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3595,99 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за період з 01.06.2014 р. по 30.11.2014 р. в сумі 2848,31 грн., а також 3 % річних за період з 01.06.2014 р. по 05.12.2014 р. в сумі 451,40 грн.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2848,31 грн. інфляційних втрат та 451,40 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 16.02.15 р. у справі № 922/5793/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.15 р. у справі № 922/5793/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 08.06.2015 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.