Постанова № 44796746, 08.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 908/441/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Зайцев В.В,, за довіреністю від 20.01.2015 р. б/н;

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2399 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 р. у справі № 908/441/15-г

за позовом ТОВ "НВФ "Енергосистеми", м. Запоріжжя

до ПАТ "Запоріжкокс", м. Запоріжжя

про стягнення 22 112,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "НВФ "Енергосистеми" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "Запоріжкокс" про стягнення 22 112,67 грн., в тому числі: 18438,75 грн. основного боргу за договором поставки № 2121/ЕС-14-069 від 10.09.2014 р., 914,56 грн. пені, 187,92 грн. -3% річних, 2571,44 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 р. у справі № 908/441/15-г (суддя Давиденко І.В.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 18438,75 грн. основного боргу 914,56 грн. пені, 187,92 грн. -3% річних, 2571,44 грн. втрат від інфляції, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із зазначеним рішенням в частині стягнення 914,56 грн. пені не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення в цій частині скасувати.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції в порушення пункту 7.2. договору поставки № 2121/ЕС-14-069 від 10.09.2014 р., яким передбачено нарахування пені у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 30 днів, стягнуто пеню у розмірі, що обрахований за період, починаючи з першого дня прострочення оплати товару, а не після 30 дня такого прострочення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання (вх. № 8413 від 27.05.2015 р. ), в якому просить суд розглядати справу без участі його представника та зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обгрунтування своїх заперечень позивач посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги, що відповідно до умов п. 7.2 договору поставки № 2121/ЕС-14-069 від 10.09.2014 р. пеня нараховується після 30 дня прострочки оплати товару, оскільки прострочення оплати більш ніж на 30 днів цим пунктом договору визначено лише як умову для застосування відповідальності у вигляді пені і в цьому пункті чітко зазначено, що пеня обчислюється за кожний день прострочення, тобто, починаючи з першого дня прострочення, яким є 13.11.2014 р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 10.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Енергосистеми" (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ЗАПОРІЖКОКС" (далі - Покупець) укладено Договір на постачання № 2121/EС-14-069 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець на умовах даного Договору Прийняти та оплатити програмне забезпечення, в подальшому "Товар", на умовах, передбачених даним Договором .

Відповідно до п. 2.1 Договору визначено, що кількість, номенклатура Товару вказуються в Специфікаціях до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 10.5 Договору встановлено, що даний Договір діє до 27.08.16.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу відповідно до Специфікації товар на загальну суму 34580,00 грн., що підтверджується копією двосторонньо підписаної сторонами видатковою накладною № 374 від 08.10.2014 р., яка належним чином завірена.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Первінні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Первінні документи повинні бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

Назву документа (форми);

Дату і місце складання;

Назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення;

Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 цього Закону первінний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявна у матеріалах справи видаткова накладна № 374 від 08.10.2014 р. відповідає вимогам, які передбачені для первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вона є письмовим доказом, який підтверджує факт здійснення господарської операції з поставки позивачем відповідачу продукції за договором поставки № 2121/ЕС-14-069 від 10.09.2014 р., який зазначений у відповідному реквізиті цього документа як підстава поставки , в тому числі містить відомості зокрема про дату її здійснення -08.10.2014 р.

Пунктом 4 Специфікації передбачено, що вартість Товару оплачується Покупцем протягом 35 календарних днів, з моменту поставки Товару.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настанні події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи дату поставки товару -08.10.2014 р., останнім днем строку оплати товару був 12.11.2014 р., а прострочення вказаного грошового зобов'язання почалось з 13.11.2014 р.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий товар здійснив частково 09.12.2014 р. в розмірі 16141,25 грн., про що свідчить банківська виписка з рахунку відповідача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на постачання № 2121/EС-14-069 становить 18438,75 грн., а тому колегія суддів погоджуєть з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення цієї суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, оплата відповідачем вартості поставленого йому позивачем товару на суму 34580,00 грн. із встановленим для цього у Договорі строком -до 13.11.2014 р. здійснено частково в розмірі 16141,25 грн. та з порушенням зазначеного строку, а несплаченою залишилась вартість поставленого товару в сумі 18438,75 грн.

Таким чином, відповідач є боржником по Договору, який прострочив виконання визначеного в Договорі грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Товару, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, який діяв в даному періоді.

Зі змісту цього пункту договору вбачається, що умовою застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені встановлено порушення ним свого грошового зобов'язання з оплати товару більше ніж на 30 днів.

Як було наведено вище, прострочення відповідача з оплати поставленого за Договором товару почалось з 13.11.2014 р.

Позивач правомірно на підставі цього пункту Договору нарахував на суму основного боргу -18438,75 грн. до стягнення пеню в сумі 914.56 грн. у межах періоду прострочення, який перевищує 30 днів -з 14.11.2014 р. по 17.03.2015 р. з урахуванням вимог ч. 6 статті 232 Господарськго кодексу України щодо 6-ти місячного періоду нарахування штрафних санкцій від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а також вимог ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що пунктом 7.2. Договору передбачено нарахування пені після 30 дня прострочення грошового зобов'язання не відповідають змісту вказаного пункту договору, яким прострочення грошового зобов'язання більш ніж на 30 днів встановлено лише як умову для застосування відповідальності у вигляді стягнення пені та передбачено її нарахуванням за кожний день прострочення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 914,56 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу - 18438,75 грн. за період прострочення з 14.11.2014 р. по 17.03.2015 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі зазначеної норми правомірно нараховано до стягнення на суму основного боргу - 18438,75 грн. 3% річних в сумі 187,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 571,44 грн. за період прострочення з 14.11.2014 р. по 17.03.2015 р., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення цих сум.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 р. у справі № 908/441/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 10.06.2015 р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Істоміна О.А.