Постанова № 44796674, 02.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа №907/11/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Горленко О.Ю.

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття», б/н від 06.04.2015 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 року (підписане 30.03.2015 року), cуддя Карпинець В.І.

у справі № 907/11/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика», смт. Понінка Полянського району Хмельницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття», с. Павшино Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення 454 119,46 грн. (в тому числі: 308 543,16 грн. - основного боргу, 56 418,15 грн. - інфляційних втрат, 28 464,93 грн. - 3% річних та 60 693,22 грн. - пені)

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, б/н від 24.03.2015 року (арк. справи 251 том І) позивач просив суд стягнути з ТзОВ виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» 274523,08 грн. - основного боргу, 3819,89 грн. - 3% річних та 33089,68 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 року по справі №907/11/15 зменшені позовні вимоги ТзОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Гофротара-Закарпаття» 274523,08 грн. - основного боргу, 3819,89 грн. - 3% річних та 33089,68 грн. - інфляційних втрат.

Рішення суду мотивоване тим, що сума основної заборгованості в розмірі 274523,08 грн. підставна, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Разом з тим, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, суд дійшов висновку про правильність нарахування таких відповідачу, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 року по справі №907/11/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що поставка товару за видатковими накладними №237 від 26.06.2014 року, №285 від 10.07.2014 року та №232 від 22.07.2014 року відбувалась в позадоговірному порядку, відтак, вважає правильним застосування в даному випадку ст.530 ЦК України, згідно якої оплата повинна здійснюватись у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

25.05.2015 року представник скаржника (ТзОВ виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття») подав до суду клопотання (б/н та б/д), в якому просить зупинити провадження у справі №907/11/15 до вирішення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області справи №303/693/15 за позовом засновника ТзОВ виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття» Карпунь Н.І. до ТзОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» про визнання недійсним договору, на підставі якого заявлено до стягнення заборгованість у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти зупинення провадження у даній справі заперечив, просив клопотання скаржника залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року із наступними змінами та доповненнями).

З огляду на наведене, розглянувши клопотання скаржника, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №907/11/15, з огляду на що, клопотання скаржника не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 року по справі №907/11/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№1/206 від 13.05.2015 року). Зокрема, зазначав, що позивачем направлялись відповідачу письмові вимоги №1/243 від 15.07.2014 року про погашення заборгованості в розмірі 293900,76 грн. та №1/431 від 12.12.2014 року про погашення заборгованості у розмірі 308453,16 грн., що підтверджується поштовими квитанціями №2652 від 17.07.2014 року та №0966 від 16.12.2014 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи. З огляду на наведене, вважає безпідставними доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 33 том ІІ).

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, а ухвалою суду від 18.05.2015 року розгляд справи уже відкладався за клопотанням скаржника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з апеляційної скарги, 20 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВТП «Гофротара-Закарпаття» укладено договір купівлі-продажу №СБ-34, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію, а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору.

Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору та підписується сторонами (п.1.1 Договору).

Відповідно до специфікації №1 від 20.04.2012 року до Договору предметом передачі продавцем у власність покупця був товар - папір для гофрування марки Б-2 80 в кількості 20 тон за ціною 3625 грн. без ПДВ за тону на суму 72500 грн. без ПДВ та з ПДВ на загальну суму 87000 грн.

На виконання умов Договору та специфікації №1 від 20.04.2012 року, відповідач отримав передбачений договором товар, що підтверджується видатковою накладною №25 від 20.04.2012 року та товарно-транспортною накладною від 20.04.2012 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Вказаний товар повністю оплачений відповідачем, що не заперечувалось сторонами.

В подальшому, у період з травня 2012 року по 10.07.2014 року, відповідач отримав товар на загальну суму 4000603,76 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи (арк. справи 24-132 том І).

Враховуючи вимоги ст.530 ЦК України, 17 липня 2014 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу №1/243 від 15.07.2014 року про погашення заборгованості у розмірі 293900,76 грн., що підтверджується поштовою квитанцією №2652 від 17.07.2014 року (арк. арк. справи 180-181, 189 том І).

Вказана претензія направлена відповідачу у зв'язку з тим, що отриманий від позивача товар на загальну суму 330316,00 грн. (за видатковими накладними №187 від 21.06.2014 року на суму 108950,20 грн., №237 від 26.06.2014 року на суму 107047,20 грн. та №285 від 10.07.2014 року на суму 114318,40 грн.) відповідачем оплачено лише частково в сумі 36415,24 грн.

Станом на 22.07.2014 року відповідачем сплачено на користь позивача 109415,04 грн., відтак, борг відповідача складав 220900,96 грн.

Разом з тим, в подальшому 22 липня 2014 року позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 112638,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №232 від 22.07.2014 року (арк. справи 133 том І).

Враховуючи вимоги ст.530 ЦК України, 16 грудня 2014 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу №1/431 від 12.12.2014 року про погашення заборгованості у розмірі 308453,16 грн., що підтверджується поштовою квитанцією №0966 від 16.12.2014 року (арк. арк. справи 207-208, 212 том І).

Вказана претензія направлена відповідачу у зв'язку з тим, що отриманий від позивача товар на загальну суму 334004 грн. (за видатковими накладними №237 від 26.06.2014 року на суму 107047,20 грн., №285 від 10.07.2014 року на суму 114318,40 грн. та №232 від 22.07.2014 року на суму 112638,40 грн.) станом на 11.12.2014 року оплачений відповідачем не у повному обсязі, відтак заборгованість відповідача становила 308453,16 грн. При цьому, позивачем враховано зарахування частково сплаченої суми 464,84 грн., як наявної переплати станом на 22.07.2014 року та частково проведеної відповідачем на користь позивача оплати в розмірі 5000 грн. за період 22.10.2014 року як зарахованої позивачем за період 31.10.2014 року, в рахунок оплати суми 19996 грн. по акту заліку зустрічних однорідних вимог №4 від 31.10.2014 року.

Разом з тим, позивачем по акту заліку зустрічних однорідних вимог б/н від 31.12.2014 року зараховано суму 34020,08 грн., про що зазначено позивачем у письмовій заяві №1/120 від 18.03.2015 року про зменшення позовних вимог (арк. справи 244-245 том І).

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 308453,16 грн. підтверджується також сторонами в актах заліку зустрічних однорідних вимог №4 від 31.10.2014 року та б/н від 31.12.2014 року (арк. справи 246-247 том І).

Враховуючи підписання сторонами акту заліку зустрічних однорідних вимог від 31.12.2014 року на суму 34020,08 грн., станом на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, заборгованість відповідача перед позивачем становила 274523,08 грн. (а саме: за видатковою накладною №237 від 26.06.2014 року у залишку суми 47566,28 грн., за видатковою накладною №285 від 10.07.2014 року у сумі 114318,40 грн. та за видатковою накладною №232 від 22.07.2014 року у сумі 112638,40 грн.).

Слід зазначити, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 274523,08 грн. підтверджується також сторонами в акті заліку зустрічних однорідних вимог від 31.12.2014 року, який підписано уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб (арк. справи 247 том І).

З огляду на наведене вище, позивач, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 24.03.2015 року, арк. справи 251 том І) просить суд стягнути з ТзОВ виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» 274523,08 грн. - основного боргу, а також у зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання, 3819,89 грн. - 3% річних та 33089,68 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

У пункті 1.7 абз.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

З огляду на наведене, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що позивач не подав доказів настання у відповідача обов'язку оплати поставленого товару, оскільки в матеріалах справи містяться дві вимоги (№1/243 від 17 липня 2014 року та №1/431 від 12 грудня 2014 року) щодо погашення відповідачем заборгованості, в яку входить заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 274523,08 грн., та які надіслані позивачем на адресу відповідача 17.07.2014 року та 16.12.2014 року відповідно, що підтверджується поштовими квитанціями №0966 від 16.12.2014 року та №2652 від 17.07.2014 року (арк. арк. справи 205-213 том І).

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, враховуючи наявні в матеріалах справи докази отримання відповідачем по довіреностях товару (арк. арк. справи 194-195 том І), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 274523,08 грн. - основного боргу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3819,89 грн. - 3% річних та 33089,68 грн. - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, пунктом 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

З огляду на наведені положення законодавства, перевіривши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3819,89 грн. - 3% річних та 33089,68 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 року по справі №907/11/15 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 року по справі №907/11/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/11/15 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 08.06.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.