Постанова № 44792339, 08.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2015 року № 826/6962/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф Центр" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 №0000932201, №0000942201.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 01.04.2015 №2193/26-52-22-01/3522200 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автолайф Центр» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Анонсер торг», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві - заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автолайф Центр» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Анонсер торг», ТОВ «Діас-агро» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 за результатом якої складено акт від 01.04.2015 №2193/26-52-22-01/3522200 (далі акт перевірки).

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст.44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 528 727 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ,п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 587 474 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015:

- № 0000932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 793 090,5 грн. (за основним платежем 528 727 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 264 363,5 грн),

- № 0000942201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 881 211,03 грн. (за основним платежем 587 474,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293 737,01 грн).

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань слугували наступні обставини: актами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 04.02.2015 №26/11-23-22-02/39325101, від 10.02.2015 №23/11-23-22-04/38852387 встановлено, що ТОВ «Барій Стандарт» та ТОВ «Анкер-торг» має стан платника «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», ТОВ «Діас-агро» має стан платника «направлено повідомлення за ф. 18 ОПП (про відсутність за місцем знаходження); з вказаними товариствами не вдалось можливим провести зустрічну звірку; у податковому обліку рахуються розбіжності по податковому кредиту з контрагентами, оскільки податкова звітність останніх не визнана як податкова звітність.

Крім того, податковий орган вказує, що за рапортом слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Кіровоградській області зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва протягом 2012-2014 років, зокрема придбання суб'єктів господарювання ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Барій-стандарт».

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про «безтоварний» характер фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг».

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Барій-стандарт» та ТОВ «Петбар», ТОВ «Дібл Гейтс Груп», ТОВ «Анонсер торг» та ТОВ «Петбар», ТОВ «Дібл Гейтс Груп» не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Щодо посилання податкового органу на кримінальне провадження про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва протягом 2012-2014 років, зокрема придбання суб'єктів господарювання ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Барій-стандарт», суд зазначає, наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою, оскільки обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Барій-стандарт» не були предметом дослідження у названому кримінальному провадженні.

А відтак саме по собі здійснення реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва цими товариствами, ймовірно установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані судами як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Анонсер торг» укладено договір поставки від 27.10.2014 №19/П, на виконання кого сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати позивачем товару підтверджується банківським виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Барій Стандарт» укладено договір поставки від 01.09.2014 №16/п на виконання кого сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи

Також. з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Діас-агро» укладено договір від 20.10.2014 №18/Поставки автозапчастин в асортименті, на виконання кого сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Між позивачем та ТОВ «Діас-агро» також укладено договір від 26.09.2014 №14/У про надання рекламних послуг, в ходів виконання якого сторонами складено акти надання послуг, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження реального виконання умов спірних договорів позивачем надано суду копію добротно-сальдової відомості по вказаним вище контрагентам, копію карток рахунків 631, 311, 281.

З матеріалів справи вбачається, що позивач орендує нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 1 відповідно до договору від 01.10.2014 №0110141.

Зі змісту спірних договорів вбачається, що поставка товару (запчастин) здійснюється на умовах DDP м. Київ. Поставка на умовах DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. З огляду на викладене, обов'язок щодо доставки позивачу товару лежить на його контрагентах, отже не надання позивачем товарно-транспортних накладних, на думку суду, не є ознакою безтоварності спірних договорів.

Факт використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності підтверджується договорами на технічне обслуговування та ремонт автомобілів укладених з СП «Оптіма-Фарм, ЛТД», ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», КП «Дирекція будівництва та ремонту автомобілів», Національним банком України, ТОВ «Адама Менеджмент Україна», ТОВ «Газпромпостач», ТОВ «Комплекс Агромакс», ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ТОВ «КОД Захист-ОД», ТОВ «Медичний центр «Добробут-невідкладна допомога», УДАЇ ГУ МВС України в київській області, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, Автогосподарством МВС України, договором підряду з ТОВ «Вінер Автоматів» та іншими контрагентами, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт виконання позивачем робіт по ремонту автомобілів підтверджується нарядами-замовленнями, актами наданих послуг та копіями банківських виписок, які долучено до матеріалів справи.

Щодо використання у власній господарській діяльності рекламних послуг наданих ТОВ «Діас-агро» позивач вказує на збільшення обсягу постачання позивачем послуг в 2014 році порівняно з минулими періодами внаслідок отримання рекламних послуг, податковим органом не надано доказів на спростування викладеного. Отже, факт використання позивачем рекламних послуг у власній господарській діяльності на думку суду є доведеним.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг» зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг» не були припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Барій стандарт», ТОВ «Діас-агро», ТОВ «Анонсер торг» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ,п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000942201 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст.44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та, як наслідок, податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000932201.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф Центр" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000942201, №0000932201 прийняті Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда